19 лютого 2015 року м. Київ К/800/50714/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 червня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління соціального захисту населення Білгород-Дністровської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
11 червня 2014 року ОСОБА_4 пред'явила позов до управління соціального захисту населення Білгород-Дністровської міської ради (далі - УСЗН Білгород-Дністровської міської ради) про визнання протиправною бездіяльності УСЗН Білгород-Дністровської міської ради щодо відмови у здійснені перерахунку державної соціальної допомоги за минулий час, а саме з 03 березня 2005 року по 15 січня 2014 року відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам»;
зобов'язання УСЗН Білгород-Дністровської міської ради призначити державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам», починаючи з 03 березня 2005 року та провести її виплату;
зобов'язання УСЗН Білгород-Дністровської міської ради нарахувати та перерахувати державну соціальну допомогу за минулий час відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам», починаючи з 03 березня 2005 року по 15 січня 2014 року, та провести її виплату.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року, позов в частині позовних вимог за період з 03 березня 2005 року по 10 грудня 2013 року залишено без розгляду.
Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник оскаржила їх.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи з дитинства і користується пільгами, встановленими законодавством України для сімей загиблих ветеранів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 03 серпня 1998 року.
З 15 січня 2014 року ОСОБА_4 отримує державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства ІІ групи на підставі Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам».
В травні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до УСЗН Білгород-Дністровської міської ради із заявою про здійснення перерахунку та виплати державної соціальної допомоги на підставі Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» за минулі роки до січня 2014 року, посилаючись на наявність у неї такого права та незаконність бездіяльності відповідача.
Листом № 50/1250 від 29 травня 2014 року УСЗН Білгород-Дністровської міської ради повідомило позивача, що державна соціальна допомога їй, як інваліду з дитинства, призначена вірно на підставі вимог статті 8 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та виплачується у повному обсязі, а тому підстави для перерахунку та виплати такої допомоги за минулі періоди відсутні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивач звернулася до УСЗН Білгород-Дністровської міської ради із заявою про призначення державної соціальної допомоги, як інваліду з дитинства 15 січня 2014 року, на підставі якої відповідачем 16 січня 2014 року винесено рішення про призначення вказаної допомоги.
Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_4 почала отримувати державну соціальну допомогу, як інвалід дитинства з 15 червня 2014 року, тобто з моменту її звернення до УСЗН Білгород-Дністровської міської ради, що цілком відповідає вимогам Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам» та Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров'я України від 30 квітня 2002 року № 226/293/169.
У зв'язку із цим суд першої інстанції прийшов до висновку, що перерахування та виплата позивачу державної соціальної допомоги за минулий період, тобто до 15 січня 2014 року не відповідало б вимогами зазначених норм, які регулюють спірні правовідносини, оскільки позивачем така заява раніше не подавалася.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції та залишив постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 червня 2014 року без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій із огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» заява про призначення державної соціальної допомоги подається інвалідом з дитинства до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання.
Днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день прийому заяви з усіма необхідними документами.
Якщо заява про призначення державної соціальної допомоги надсилається поштою і при цьому подаються також всі необхідні документи, то днем звернення за державною соціальною допомогою вважається дата, вказана в поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам» державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням.
Згідно з пунктом 2.5 Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров'я України від 30 квітня 2002 року № 226/293/169, державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням.
Оскільки згідно статті 8 та частини 3 статті 9 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням, днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день прийому заяви з усіма необхідними документами, та ураховуючи, що позивач звернулася до УСЗН із заявою про призначення державної соціальної допомоги як інваліду з дитинства ІІ групи та відповідними документами тільки 15 січня 2014 року, тому у відповідача були відсутні підстави для призначення ОСОБА_4 державної соціальної допомоги як інваліду з дитинства раніше дати звернення.
Посилання в касаційній скарзі на те, що відповідно до статті 12 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» суми державної соціальної допомоги, призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем без поважних причин, виплачуються за минулий час не більше як за 12 місяців перед зверненням за її одержанням, є безпідставними, оскільки позивачці призначена державна соціальна допомога з моменту її звернення 15 січня 2014 року, до 15 січня 2014 року за призначенням допомоги вона не зверталась і допомога їй не призначалась.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 червня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: