11 лютого 2015 року м. Київ К/9991/7102/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: ЛосєваА.М., Шипуліної Т.М.,
секретар судового засідання Кохан О.С.,
за участю:
представника відповідача - Біленко Н.О.,
представника Генеральної прокуратури України - Бараненка І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 липня 2010 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року
у справі № 2а-48327/09/1670
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Полтававтормет»
до Державної податкової інспекції у місті Полтаві
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Відкрите акціонерне товариство «Полтававтормет» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Полтаві (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001462301/0 від 05 червня 2009 року, №0001462301/1 від 21 серпня 2009 року, № 0001462301/2 від 06 листопада 2009 року та №0001462301/3 від 22 січня 2010 року (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 09 березня 2010 року № 156).
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 липня 2010 року позов був задоволений. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001462301/0 від 05 червня 2009 року, № 0001462301/1 від 21 серпня 2009 року, № 0001462301/2 від 06 листопада 2009 року, № 0001462301/3 від 22 січня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Полтававтормет» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 липня 2010 року було залишено без змін.
У касаційній скарзі ДПІ у м. Полтаві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 липня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Полтававтормет», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 липня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року - без змін.
У відповідності до вимог частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - ДПІ у м. Полтаві його правонаступником - ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №596894 від 05 червня 2013 року.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідача та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у м. Полтаві провела планову виїзну перевірку ВАТ «Полтававтормет» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої був складений акт № 1100/23-1/00193134 від 26 травня 2009 року.
За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого: занижено податок на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 18947096,00 грн. (у тому числі: за 1 квартал 2008 року - 1891055,00 грн., за 3 квартал 2008 року - 3041,00 грн.); завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2008 року на 825848,00 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ВАТ «Полтававтормет» неправомірно включило до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість придбаного ним у ТОВ «Форвіст-пром» брухту чорних металів згідно договору купівлі-продажу № 29 від 03 січня 2008 року, оскільки позивачем до перевірки не було надано прибуткові накладні, довіреності на отримання товару, документів, які підтверджують транспортування брухту від продавця до покупця, з урахуванням того, що згідно акту ДПІ у Орджонікаідзевському районі м. Запоріжжя «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Форвіст-пром» з питань підтвердження відомостей, отриманих від платника податків ВАТ «Полтававтормет», за січень, лютий, березень 2008 року» не знаходиться за місцезнаходженням, у вказаного суб'єкта господарювання відсутні необхідні трудові та виробничі ресурси для здійснення основного виду діяльності.
ДПІ у м. Полтаві на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури апеляційного оскарження прийняла податкові повідомлення-рішення № 0001462301/0 від 05 червня 2009 року та № 0001462301/1 від 21 серпня 2009 року, якими згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ВАТ «Полтававтормет» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 3787583,80 грн., у тому числі: 1894096,00 грн. - за основним платежем, 1893487,80 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Рішенням ДПА у Полтавській області від 26 жовтня 2009 року № 2550/10/25-017 «Про результати розгляду повторної скарги» було скасовано податкове повідомлення-рішення №0001462301/0 від 05 червня 2009 року (№ 0001462301/1 від 21 серпня 2009 року) в частині суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 206462,00 грн. та рішення, прийняте за результатами розгляду скарги в цій частині.
ДПІ у м. Полтаві на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням рішення ДПА у Полтавській області від 26 жовтня 2009 року № 2550/10/25-017 прийняла податкові повідомлення-рішення № 0001462301/2 від 06 листопада 2009 року та №0001462301/3 від 22 січня 2010 року, якими згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ВАТ «Полтававтормет» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 3374659,00 грн., у тому числі: 1687634,00 грн. - за основним платежем, 1687025,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на висновок Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України від 02 квітня 2010 року № 195, виходив з того, що позивач правомірно сформував валові витрати відповідного податкового періоду по господарських операціях з придбання у ТОВ «Форвіст-пром» брухту чорних металів, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, зокрема: видатковими накладними, актами приймання металів чорних, з урахуванням того, що факт оплати позивачем вартості металобрухту податковим органом не заперечувався. Також, суд виходив з того, що незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів не роблять такі документи недійсними та не свідчать про їх неналежність як доказів.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Частинами 11, 12 статті 4 Закону України «Про металобрухт» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а в разі потреби - про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин та зазначається рівень дози випромінювання. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до стандартів. Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов'язковим. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про металобрухт» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності з металобрухтом ведуть бухгалтерський та оперативний облік операцій з металобрухтом, а також статистичну звітність згідно із законодавством.
Згідно з абзацом 2 пункту 2.6, пунктом 2.7 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затверджених спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства промислової політики України від 23 жовтня 2007 року № 127/595 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) приймання промислового металобрухту від юридичних осіб оформляється актами приймання металів чорних (вторинних) і брухту та відходів кольорових металів (додатки 6, 7). На території спеціалізованого підприємства, спеціалізованого металургійного переробного підприємства та кожного їх приймального пункту ведуться та зберігаються протягом не менше року оригінали або засвідчені ліцензіатом копії актів приймання побутового металобрухту, приймально-здавальні акти металів чорних (вторинних) і брухту та відходів кольорових металів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт придбання позивачем у ТОВ «Форвіст-пром» металобрухту з метою його використання у власній господарській діяльності підтверджується первинними бухгалтерськими документами, зокрема: оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631, видатковими накладними, актами приймання металів чорних (вторинних), листом підтвердження платежів (т.1 арк. справи 142-151, 153-279), з урахуванням того, що факт оплати позивачем вартості металобрухту податковим органом не заперечувався, а також зважаючи на те, що за умовами договору (пункт 4) обов'язок доставки металобрухту до виробничого цеху був покладений на продавця.
Також, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів не роблять такі документи недійсними та не свідчать про їх неналежність як доказів.
При цьому, у акті ДПІ у Орджонікаідзевському районі м. Запоріжжя від 28 квітня 2009 року № 190/23-2/34564710, на який посилається відповідач, було вказано, що скоригований валовий доход ТОВ «Форвіст-пром» за 2008 склав 26245507,00 грн., а видом діяльності вказаного суб'єкта господарювання згідно зі статутом було оброблення металевих відходів та брухту (т.1 арк. справи 293).
Крім іншого, у висновку Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України від 02 квітня 2010 року № 195, наданому на виконання вимог ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2010 року про призначення експертизи, судовим експертом було вказано, що висновки акту ДПІ у м. Полтаві № 1100/23-1/00193134 від 26 травня 2009 року щодо донарахування податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2008 року у сумі 1887500,00 грн. внаслідок завищення суми валових витрат документально не підтверджуються та не відповідають чинному законодавству (т.1 арк. справи 310-314).
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що прийняті податковим органом оспорювані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 13 липня 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 липня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна