27 лютого 2015 року м. Київ В/800/858/15
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого: Штульман І.В.,
суддів: Олексієнка М.М.,
Пасічник С.С.,
Стародуба О.П.,
Тракало В.В., -
перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 11 листопада 2014 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до Головного управління юстиції у місті Києві про скасування постанови про накладення штрафу, -
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 11 листопада 2014 року на підставі пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року про відмову в задоволенні позову у даній справі.
При цьому, суд касаційної інстанції, відмовляючи у відкритті касаційного провадження, погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що державний виконавець діяв правомірно і підстави для скасування постанови про накладення штрафу від 26 червня 2014 року ВП № 23536631 відсутні, оскільки рішення суду позивачем не виконано.
У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 11 листопада 2014 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
Зокрема, заявник посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2015 року (К/800/16380/14), якою скасовано рішення суду апеляційної інстанції та залишено в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову. Суд касаційної інстанції виходив з того, що наявні підстави для визнання незаконною і скасування постанови державного виконавця від 30 жовтня 2013 року про закінчення виконавчого провадження, оскільки на момент її прийняття Публічне акціонерне товариство «Сумський фарфоровий завод» не було визнано банкрутом і не ліквідовано.
Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.
Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог. Подібними є правовідносини, які мають тотожний суб'єктний склад, об'єкт та предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Дослідивши матеріали заяви Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, вивчивши ухвалу судді Вищого адміністративного суду України від 11 листопада 2014 року, щодо якої подана заява, та судове рішення, на яке посилається заявник, порівнявши їх, колегія суддів не вбачає неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для допуску до провадження Верховного Суду України справи за вищезазначеним позовом, - для перегляду ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 11 листопада 2014 року.
Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до Головного управління юстиції у місті Києві про скасування постанови про накладення штрафу, - для перегляду ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 11 листопада 2014 року.
Копію ухвали разом із копією заяви та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Олексієнко М.М.
Пасічник С.С.
Стародуб О.П.
Тракало В.В.