"17" лютого 2015 р. м. Київ К/800/26544/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
при секретарі Калініні О.С.
за участю представників позивача - Корніюка І.А., Романка І.Р., Юзкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Салді Сервіс»
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014
та постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2013
у справі № 810/2744/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Салді Сервіс»
до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Салді Сервіс» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 12.02.2013 № 0001201502 та № 0001201503.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014, в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведених камеральних перевірок даних, задекларованих ТОВ «Торговий дім Салді Сервіс» у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад та грудень 2012 року, складено акти № 6/15-03/35997828 від 18.01.2013 та № 7/15-03/35997828 від 21.01.2013, в яких зафіксовані порушення: п. п. 200.4, 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України, п. п. 14.2, 14.3 розділу ІІІ «Порядок оформлення та подання податкової звітності», пп. пп. 4.6.4, 4.6.5, 4.6.6 п. 4.6 розділу V «Порядок заповнення податкової декларації» Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228.
На підставі результатів проведеної перевірки, 12.02.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0001201502 про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 941 193 грн. та застосування 235 298 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- № 0001201503 про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 574 105 грн. та застосування 287 052,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Матеріалами справи встановлено, що 20.12.2012 позивач подав декларацію з податку на додану вартість за листопад 2012 року (електронний номер прийнятої податкової декларації 9080481789), в якій допущено технічну помилку.
Для виправлення самостійно виявлених помилок позивачем 18.01.2013 подано уточнюючу декларацію з податку на додану вартість за листопад 2012 року, але отримано квитанцію № 2 від 18.01.2013, в якій було вказано причину неприйняття податкової декларації, а саме: «Помилка: - в періоді 2012 року «Листопад» відсутні звіти з кодом «J02001» типу «Звітні» або «Новий звітний». Звіт типу «Уточнюючий» не може бути прийнятий.
04.03.2013 позивачем повторно надіслано уточнюючу податкову декларацію за листопад 2012 року згідно квитанції № 2 від 04.03.2013.
Також ТОВ «Торговий дім Салді Сервіс», з метою виправлення допущених помилок в декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року, подало уточнюючу декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року.
Висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган дійшов на підставі того, що у додатку 2 до податкових декларацій з податку на додану вартість «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (додаток 2)» не заповнена графа 4 «частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України включена до податкових зобов'язань у декларації, у попередніх звітних (податкових) періодах, або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (переноситься до рядка 2 розрахунку бюджетного відшкодування). Для таких платників значення графи 3 дорівнює значенню графи 5.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.
Однак, висновки судів обох інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.
Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.
Відповідно до п. 10 розділу ІІІ «Порядок оформлення та подання податкової звітності» Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228, подання податкової звітності засобами електронного зв'язку в електронній формі здійснюється відповідно до порядку підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку.
Згідно положень п. 14.2 розділу ІІІ зазначеного Порядку одним із додатків до декларації є довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (додаток 2).
Відповідно до пп. 4.6.4, 4.6.5, 4.6.6 п. 4.4 розділу V «Порядок заповнення податкової декларації» Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2). Платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3). Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110. При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4). У податкових деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 рядки 23, 23.1, 23.2 не заповнюються. Залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).
Згідно з п. 22 розділу ІІІ зазначеного Порядку податкова звітність, надана платником або його представником (у паперовому вигляді, поштою, засобами електронного зв'язку) та заповнена з порушенням норм пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 глави 2 розділу II Кодексу, вважається неподаною, про що платник повідомляється у порядку, визначеному пунктом 49.11 статті 49 глави 2 розділу II Кодексу.
Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
В даному випадку судами попередніх інстанцій не було встановлено наявності підстав для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями, зокрема, не було досліджено та проаналізовано виявлених під час проведення камеральних перевірок позивача порушень в розрізі із застосованими санкціями у вигляді зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та нарахування штрафу.
Крім того, суди попередніх інстанцій неправомірно визнали правильними дії податкового органу щодо неприйняття уточнюючих декларацій з податку на додану вартість за спірні періоди, посилаючись на п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України.
Пунктом 50.2 ст. 50 ПК України визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
Однак, в даному випадку, як встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи, були проведені камеральні перевірки позивача, про які у відповідності до ст. 76 ПК України платник податків не повідомляється, а тому на момент подачі уточнюючих декларацій позивач не міг знати про їх проведення.
Згідно з п. 50.3 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.
Однак, судами попередніх інстанцій зазначеного враховано не було, в зв'язку з чим зроблено передчасний висновок про правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Салді Сервіс» задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 та постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2013 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді І.В. Борисенко
О.А. Моторний