21 січня 2015 року м. Київ К/9991/68009/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2011 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року
у справі № 2а-1903/11/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Італфуд Україна»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
про визнання дій та бездіяльності неправомірними, визнання неправомірними листа та другої податкової вимоги, скасування першої податкової вимоги та зобов'язання вчинити певні дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Італфуд Україна» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі - відповідач) про: визнання неправомірними дій ДПІ у Печерському районі м. Києва з повернення податкової декларації ТОВ «Італфуд Україна» з податку на додану вартість за серпень 2010 року, відправленої 09 вересня 2010 року; визнання неправомірними дій ДПІ у Печерському районі м. Києва по невизнанню податкових декларацій ТОВ «Італфуд Україна» з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року, що містяться в листах № 49382/10/07 від 06 вересня 2010 року, № 62010/10/28-611 від 09 листопада 2010 року, №51191/10/01-111 від 15 вересня 2010 року, № 62011/10/28-611 від 09 листопада 2010 року, № 66922/10/28-611 від 06 грудня 2010 року; визнання неправомірною бездіяльності ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо неперенесення до особової картки електронної бази податкової звітності показників ТОВ «Італфуд Україна» поданої 18 серпня 2010 року податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року та поданої 09 вересня 2010 року податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року; визнання неправомірним повідомлення ДПІ у Печерському районі м. Києва (лист № 62860/10/24-211 від 17 листопада 2010 року) про заборгованість ТОВ «Італфуд Україна» перед бюджетом; визнання неправомірним застосування до ТОВ «Італфуд Україна» штрафних санкцій та пені, що містяться у другій податковій вимозі № 2/13094 від 30 грудня 2010 року; скасування першої податкової вимоги № 1/11246 від 05 листопада 2010 року та другої податкової вимоги № 2/13094 від 30 грудня 2010 року; зобов'язання ДПІ у Печерському районі м. Києва перенести в особову картку ТОВ «Італфуд Україна» до електронної бази податкової звітності, що ведеться органами державної податкової служби, показники поданої 18 серпня 2010 року податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року та поданої 09 вересня 2010 року податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року (в редакції уточнення позовних вимог від 31 березня 2011 року).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2011 року було закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання неправомірними дій ДПІ у Печерському районі м. Києва по невизнанню податкових декларацій ТОВ «Італфуд Україна» з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року, що містяться в листах № 62010/10/28-611 від 09 листопада 2010 року, № 62011/10/28-611 від 09 листопада 2010 року, та визнання неправомірним повідомлення ДПІ у Печерському районі м. Києва про заборгованість ТОВ «Італфуд Україна» перед бюджетом (лист № 62860/10/24-211 від 17 листопада 2010 року).
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2011 року позов був задоволений частково. Визнано неправомірними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва по невизнанню податкових декларацій ТОВ «Італфуд Україна» з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року. Визнано неправомірною та скасовано першу податкову вимогу № 1/11246 від 05 листопада 2010 року. Визнано неправомірною та скасовано другу податкову вимогу № 2/13094 від 30 грудня 2010 року в частині суми основного платежу у сумі 124232,00 грн. та пені у сумі 0,91 грн. В решті позовних вимог позов залишений без задоволення. Судові витрати в сумі 1,70 грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Італфуд Україна».
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2011 року було залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 18 серпня 2010 року позивачем до ДПІ у Печерському районі м. Києва було подано нарочно податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року з додатками, про що свідчать відмітки податкового органу «отримано» з вх. № 365591 (арк. справи 17-22).
Проте, листом від 06 вересня 2010 року №493582/10/07-011 ДПІ у Печерському районі м. Києва повідомила ТОВ «Італфуд Україна», що подана податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року вважається невизнаною як податкова звітність, оскільки податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року подана за формою, в якій не враховані зміни, внесені наказом ДПА України від 17 березня 2008 року № 159, а саме: не зазначені усі передбачені в ній показники, у рядках, де платних не має даних для заповнення, не проставлено знак «-», а тому вона вважається не визнаною як податкова декларація. Позивачу запропоновано надати нову податкову звітність з податку на додану вартість за відповідний звітний період, оформлену належним чином (арк. справи 23).
21 жовтня 2010 року позивачем цінним листом було направлено декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року, скаргу № 2010/1 від 20 жовтня 2010 року та заяву № 2010/2 від 20 жовтня 2010 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком № 6672 від 21 жовтня 2010 року, який було отримано податковим органом 25 жовтня 2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 30).
Разом з цим, листом від 09 листопада 2010 року № 62110/10/28-611 податковим органом було повідомлено ТОВ «Італфуд Україна», що повторно подана податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року містить аналогічні порушення (арк. справи 32).
19 листопада 2010 року ТОВ «Італфуд Україна» до ДПІ у Печерському районі м. Києва було втретє подано декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року (вх. №553827), проте листом № 66922/10/88-611 від 06 грудня 2010 року податковий орган повідомив товариство, що направлена ним податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року не підписана відповідною посадовою особою (головним бухгалтером) та не визнана в якості податкової декларації.
09 вересня 2010 року позивачем цінним лисом було направлено на адресу податкового органу податку декларацію з податку на додану за серпень 2010 року з додатками, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком № 2532 від 09 вересня 2010 року (арк. справи 38).
Листом від 15 вересня 2010 року № 51191/10-01-111 ДПІ у Печерському районі м. Києва повідомила ТОВ «Італфуд Україна» про те, що податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2010 року не визнана як податкова звітність, оскільки не відповідає вимогам щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій» від 28 липня 1997 року № 799 та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку» від 05 березня 2009 року № 270 (арк. справи 39).
21 жовтня 2010 року позивачем цінним лисом було вдруге направлено на адресу податкового органу податку декларацію з податку на додану за серпень 2010 року з додатками, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком № 6670 від 21 жовтня 2010 року (арк. справи 45).
Листом від 09 листопада 2010 року № 62011/10/28-611 ДПІ у Печерському районі м. Києва повідомила ТОВ «Італфуд Україна» про те, що податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2010 року не визнана як податкова звітність, оскільки заповнена з порушенням вимог пунктів 1.3, 3.3, 3.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166, а саме: декларації неповністю відмічені рядки, до яких додаються додатки (зокрема додаток 5), в рядках де відсутні дані для заповнення, не проставлені прочерки (додаток 1 «Розрахунок корегування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість») та враховуючи те, що у облікову справу підприємства не внесено зміни про виключення з штатного розпису посади головного бухгалтера, то декларацію не підписано відповідними посадовими особами (арк. справи 47).
19 листопада 2010 року ТОВ «Італфуд Україна» до ДПІ у Печерському районі м. Києва було втретє подано декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року (вх. №553873), проте листом № 66922/10/88-611 від 06 грудня 2010 року податковий орган повідомив товариство, що направлена ним податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2010 року не підписана відповідною посадовою особою (головним бухгалтером) та не визнана в якості податкової декларації.
Листом № 62860/10/24-211 від 17 листопада 2010 року ДПІ у Печерському районі м. Києва повідомила ТОВ «Італфуд Україна» про те, що товариство має податкову заборгованість перед бюджетом у сумі 62018,00 грн.
05 листопада 2010 року ДПІ у Печерському районі м. Києва сформувала та надіслала позивачу першу податкову вимогу № 1/11246, якою повідомила ТОВ «Італфуд Україна» про те, що станом на 05 листопада 2010 року сума податкового боргу товариства за узгодженими податковими зобов'язаннями за платежем: податок на додану вартість становить 62018,00 грн.
30 грудня 2010 року ДПІ у Печерському районі м. Києва сформувала та надіслала позивачу податкову вимогу № 2/130894, якою повідомила ТОВ «Італфуд Україна» про те, що станом на 30 грудня 2010 року сума податкового боргу товариства за узгодженими податковими зобов'язаннями за платежем: податок на додану вартість становить 128402,91 грн., у тому числі: 128232,00 грн. - основного платежу, 170,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, 0,91 грн. - пені.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено виключний перелік підстав, за яких податкова звітність може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація, з урахуванням того, що подані позивачем податкові декларації з податку на додану вартість за липень, серпень 2010 року були заповнена у відповідності до вимог Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166, з урахування того, що штатним розписом ТОВ «Італфуд Україна» посада головного бухгалтера не передбачена. Також, суд виходив з того, що з огляду на невизнання податковим органом податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Італфуд Україна» за липень та серпень 2010 року та невнесення до облікової картки платника податку показників податкових зобов'язань, задекларованих товариством у вказаних деклараціях, визначення ДПІ у Печерському районі м. Києва позивачу податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість та нарахуванні пені у першій та другій податкових вимогам є неправомірним.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Абзацом 1 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Відповідно до абзацу 3 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.
Згідно абзацу 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) був затверджений Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, абзацом 3 пункту 5.2 якого передбачено, що рядки, які не повинні заповнюватися платником, оскільки мають інформаційний характер, позначені знаком «Х»; колонки, у яких сума обороту чи податку не повинна проставлятися, позначені знаком « 0»; у рядках, де платник не має даних для заповнення, проставляється знак «-».
З метою запровадження централізованої системи приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків та реєстрів отриманих та виданих податкових накладних із урахуванням різних способів надходження документів до органів державної податкової служби України, у тому числі в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, та відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827 були затверджені Методичні рекомендації щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України.
Відповідно до пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою. Для звітів, у яких це передбачено формою: звітний (податковий) період, що уточнюється, у разі надання платником податків уточнюючого розрахунку; ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію для платників ПДВ.
Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про невизнання податкової звітності є: відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється); відсутність скріплення печаткою підписів платника податків; відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа; відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, зокрема, копіями поданих 19 листопада 2010 року позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за липень, серпень 2010 року, вказані податкові декларації містили усі обов'язкові реквізити, у всіх рядках, де платник не мав даних для заповнення, був проставлений знак «-», а також були підписані керівником підприємства та скріплені печаткою платника податків, з урахуванням того, що штатним розписом ТОВ «Італфуд Україна» станом на 01 січня 2009 року та на 01 січня 2010 року посада головного бухгалтера не передбачена.
За визначенням, наведеним у пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
З огляду на те, що у податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року (рядок 27) ТОВ «Італфуд Україна» не декларувало суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, а також зважаючи на те, що податковим органом не було надано доказів виникнення податкового боргу у розмірах, вказаних у податкових вимогах, та дати його узгодження, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність першої та другою податкових вимог та наявність підстав для їх скасування.
Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Печерському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна