05 лютого 2015 року м. Київ К/800/51375/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Винокуров К.С., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,
У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області з вимогами про визнання незаконним застосування дисциплінарного стягнення та скасування п. 1 наказу від 04.06.2013р. № 591 "Про порушення санітарно-гігієнічних норм у структурних підрозділах СМЗ УМВС".
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.09.2013р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу УМВС України в Івано-Франківській області від 04.06.2013 року № 591 "Про порушення санітарно-гігієнічних норм у структурних підрозділах СМЗ УМВС".
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014р. постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким провадження в адміністративній справі закрито.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судом апеляційної інстанції, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність в діях позивача порушень вказаних в оскаржуваному наказі, а тому п. 1 наказу т.в.о. начальника УМВС України в Івано-Франківській області від 04.06.2013р. №591 про накладення дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді догани є протиправним та підлягає скасуванню.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не проходить публічну службу, спірні правовідносини належать до трудових, а не публічно-правових, та будь-яких вимог на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин позов не містить.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з урахуванням наступного.
Як встановлено судами, позивач працює на посаді начальника лікарні з поліклінікою сектору медичного забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-франківській області. Пунктом 1 оскаржуваного наказу т.в.о. начальника УМВС України в Івано-Франківській області від 04.06.2013р. № 591 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани за порушення вимог ст. 139 Кодексу законів про працю України. Підставою для прийняття оскаржуваного наказу стали висновки службового розслідування.
Відповідно до ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Визначення публічної служби міститься в ст. 3 цього Кодексу, відповідно до якої публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Як вбачається з копії трудової книжки позивача, з посадової інструкції та матеріалів службового розслідування, позивач працює на підставі трудового договору, трудові відносини між ним та відповідачем врегульовані положеннями Кодексу законів про працю України, а не вимогами Закону України «Про державну службу» чи Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, тому позивач не відноситься до осіб, які проходять публічну службу.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що даний спір виник з трудових правовідносин, але не є спором з приводу проходження публічної служби. Звідси, даний спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя - доповідач В.М. Кочан
судді К.С. Винокуров
С.С. Пасічник