"02" грудня 2011 р. К/9991/27603/11
місто Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Стародуба О.П.,
суддів: Амєліна С.Є., Головчук С.В., Тракало В.В., Юрченка В.В.,
розглянувши в місті Києві в судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кегичівському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2008 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2009 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кегичівському районі Харківської області про стягнення щомісячного підвищення до пенсії дитині війни,
ОСОБА_1 в жовтні 2008 року звернулася до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в Кегичівському районі Харківської області про зобов'язання нарахувати та виплатити в її користь невиплачене як дитині війни підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01.01.2006 р. по 31.12.2007 р.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2008 р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2009 р. позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачці з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. В решті позовних вимог відмовлено.
З такими рішеннями судів не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій покликається на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Вимоги за касаційною скаргою мотивує тим, що виплата підвищення пенсії дітям війни здійснювалась в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків, а також, що законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід виходити при визначенні розміру підвищення до пенсії дітям війни.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги суди виходили з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком встановленої на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007р.»в частині обмеження розміру підвищення пенсії дітям війни на 2007 р.
В частині вимог за 2006 рік в задоволенні позову відмовлено, оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»в частині обмеження розміру підвищення пенсії дітям війни на 2006 рік діяли і неконституційними не визнавались.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Поряд з тим, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки порушене право позивача тривало з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та припинилося лише 01.01.2008 р., а тому строк позовної давності нею не пропущено.
Однак, оскільки передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії є щомісячним платежем, а тому про виплату його в меншому ніж передбачено Законом розмірі, після визнання неконституційними відповідних положень Закону України «Про державний бюджет», позивач повинен був дізнатись отримуючи відповідні щомісячні пенсійні виплати.
Також безпідставним є покликання в цій частині апеляційного суду на статтю 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки, нею передбачено виплату пенсії за минулий час без обмеження у часі лише в разі її попереднього нарахування. Оскільки суми належної позивачу як дитині війни пенсії нараховані не були, а тому на спірні правовідносини положення статті 46 Зазначеного Закону, не поширюються.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач про розгляд справи в суді першої інстанції належним чином повідомлений не був та відповідно до вимог ст. 99, 100 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) судом не з'ясовано його ставлення до пропущеного позивачем строку звернення до суду.
Враховуючи, що судами в порушення вимог статей 99-100 КАС України заява про поновлення строку звернення до суду вирішена не була, а суд касаційної інстанції відповідно до частини 1 статті 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кегичівському районі Харківської області задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2008 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2009 р. скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
ГОЛОВУЮЧИЙ: О.П. СТАРОДУБ
СУДДІ: С.Є. АМЄЛІН
С.В. ГОЛОВЧУК
В.В. ТРАКАЛО
В.В. ЮРЧЕНКО