18 лютого 2015 року м. Київ К/9991/44589/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - Ізюмська ОДПІ)
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2011
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012
у справі № 2а-11611/11/2070
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод" (далі - Товариство)
до Ізюмської ОДПІ
про скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012, позов задоволено; податкове повідомлення-рішення від 24.03.2011 № 0000101510/0 скасовано з тих мотивів, що задеклароване платником позитивне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2009 рік виключає порушення платником пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при формуванні даних податкової звітності у 2010 році.
Посилаючись на невідповідність висновків судів, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень зі спору, положенням чинного законодавства, Ізюмська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові.
Товариством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій і просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.
Як встановлено судами під час розгляду даної справи, підставою для нарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3391 грн. (у тому числі 2713 грн. за основним платежем та 678 грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням став висновок податкового органу, викладений в акті камеральної перевірки від 16.03.2011 № 34811510/33327213, про завищення платником скоригованих валових витрат у податковій звітності за 2010 рік внаслідок відображення у їх складі витрат у сумі 10852 грн., які помилково не було враховано позивачем у 2009 році.
Свою позицію по справі Ізюмська ОДПІ мотивує тим, що у разі своєчасного відображення платником зазначених витрат у податковій звітності об'єкт оподаткування Товариства податку на прибуток за 2009 рік становив би від'ємне значення у сумі 13565 грн.; з огляду ж на положення пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при формуванні податкової звітності за ІІІ квартал 2010 року позивач мав враховувати у складі валових витрат лише 20% від зазначеної суми.
Втім суди цілком об'єктивно не підтримали наведений висновок податкового органу.
Згідно з абзацом другим пунктом 16.4 статті 16 Закону від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР) платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.
Пунктом 9 Закону України від 20.05.2010 № 2275-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було доповнено статтю 22 Закону № 334/94-ВР пунктом 22.4, за змістом якого у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.
В силу вимог пункту 1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 2275-VI наведене правило набирає чинності з початку наступного звітного (податкового) періоду, за періодом, на який припадає набрання чинності цим Законом, тобто з ІІІ кварталу 2010 року.
Отже, наведеним законодавчим приписом врегульовано порядок відображення у податковій звітності з податку на прибуток у 2010 році від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток, що існувало станом на 01.01.2010.
При цьому зміст пункту 22.4 статті 22 Закону № 334/94-ВР не дає підстави для висновку про обмеження права платника на включення до складу валових витрат поточного звітного періоду суми витрат, не врахованих у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання, як це передбачено підпунктом 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 цього Закону.
Адже витрати, сформовані у порядку підпункту 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР, зменшують об'єкт оподаткування податку на прибуток поточного податкового періоду, та не впливають на значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду (в якому відбулася перша подія у розумінні підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР). У даному ж разі податкова інспекція помилково ототожнила податкові наслідки коригування платником витрат попереднього звітного періоду з наслідками формування платником валових витрат у поточному періоді.
Пунктом 22.4 статті 22 Закону № 334/94-ВР не встановлено жодних особливостей обліку витрат, які помилково не були враховані платником у попередніх звітних періодах, тоді як неприпустимим є надання зворотної сили тлумаченню правових норм, які погіршують стан підлеглої сторони у публічному правовідношенні.
Таким чином, положення розглядуваного припису не можуть тлумачитися як такі, що позбавляють платника права на врахування у складі витрат у податковій звітності з податку на прибуток за 2010 рік витрат, неврахованих у попередніх звітних періодах.
За таких обставин висновок судів про незаконність оспорюваного податкового повідомлення-рішення відповідає нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Інша ж оцінка скаржником фактичних обставин зі спору та тлумачення закону не є свідченням судової помилки.
З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити Ізюмську ОДПІ її правонаступником - Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 55, 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Замінити Ізюмську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби її правонаступником - Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області.
2. Касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.
3. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 у справі № 2а-11611/11/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько