"18" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/31029/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ)
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.02.2012
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012
у справі № 2а-1645/10/0270
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Едем" (далі - Товариство)
до Вінницької ОДПІ
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.03.2010 № 0000262310/0, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2 396 453 грн. (у тому числі 1 291 609 грн. за основним платежем та 1 104 844 грн. за штрафними санкціями).
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.02.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012, позов задоволено з тих мотивів, що факт поставки позивачеві сільськогосподарської продукції та транспортних послуг у рамках господарських правовідносин з ДП «Кіфа-Ком» підтверджується документально, тоді як наслідки порушення цим постачальником норм податкового, цивільного та господарського законодавства не можуть перекладатися на позивача у справі.
Не погоджуючись з висновками судів, покладених в основу прийнятті рішень зі спору, Вінницька ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що фіктивно оформлені первинні документи не можуть бути підставою для формування даних податкового обліку платника.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювану суму податкового зобов'язання з податку на прибуток було визначено Вінницькою ОДПІ за наслідками проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з питань правильності формування валових витрат під час проведення взаєморозрахунків з ДП «Кіфа-Ком» за період з 01.04.2007 по 01.04.2009 (оформленої актом від 23.03.2010 № 525/2310/31543001).
Під час цієї перевірки податковий орган дійшов висновку про невідповідність сформованих позивачем витрат за операціями з придбання сільськогосподарської продукції та послуг з її перевезення у названого контрагента критерію документальної підтвердженості. В основу цього висновку відповідачем покладено факти (установлені у ході проведення досудового слідства у кримінальній справі по обвинуваченню директора Товариства ОСОБА_1 у вчиненні злочину з умисного ухилення від сплати податків) щодо наявності ознак фіктивного підприємництва у діяльності ДП «Кіфа-Ком», яке відсутнє за місцезнаходженням, зареєстровано на підставну особу - ОСОБА_2, який не був причетний до діяльності цього суб'єкта господарювання та не підписував будь-яких первинних документів від імені ДП «Кіфа-Ком»; у ДП «Кіфа-Ком» відсутні основні фонди, транспортні засоби, трудові ресурси, необхідні для провадження господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок, у перевіреному періоді відсутній рух коштів по розрахунковому рахунку цього суб'єкта господарювання.
Наведені обставини у сукупності з фактом відсутності у позивача доказів транспортування товару (як-от товарно-транспортних накладних), виконання вантажно-розвантажувальних робіт було розцінено Вінницькою ОДПІ як свідчення номінального оформлення позивачем господарських операцій з ДП «Кіфа-Ком» виключно з метою отримання податкової вигоди.
На час виконання розглядуваних господарських операцій порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Так, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат за операціями з придбання товарів, робіт, послуг є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Досліджуючи відповідність сформованих позивачем даних податкового обліку за операціями з придбання сільськогосподарської продукції та транспортних послуг у ДП «Кіфа-Ком» наведеним вимогам, суди встановили, що виконання цих операцій оформлено видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі, видатковими касовими ордерами, які, за висновком судів, містять необхідні відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій, а тому є належним документальним підтвердженням їх фактичного виконання.
При цьому не отримали правової оцінки доводи податкового органу про штучне оформлення цих документів від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності ДП «Кіфа-Ком», зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів.
Відповідно ж до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним з обов'язкових реквізитів первинного документа є особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Не можна визнати правильним і висновок про відсутність у постачальника транспортних послуг обов'язку виписувати товарно-транспортну накладну.
Адже з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає наведеним законодавчим вимогам, та складення яких узгоджується із законодавчо установленими вимогами щодо оформлення такої операції або із звичаєвою практикою.
Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.
За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні бути в наявності як у покупця (вантажоотримувача), так і у продавця (вантажовідправника) при оформлення ними транспортних послуг у процесі перевезення товару.
З урахуванням викладеного доводи Вінницької ОДПІ, покладені в основу оспорюваного донарахування, та зміст спірних правовідносин вимагали ретельну перевірку судами усіх обставин щодо руху активів у процесі виконання розглядуваних операцій. Зокрема, судам необхідно було дослідити порядок транспортування товару (чиїми силами це здійснювалося, якими транспортними засобами тощо), його зберігання, оплати позивачем, встановити матеріально-відповідальних осіб, які брали безпосередню участь у виконанні цих операцій.
Також слід наголосити, що склад податкового правопорушення не є тотожним складу злочину, у зв'язку з чим звільнення посадової особи Товариства від кримінальної відповідальності не може слугувати достатнім свідченням відсутності підстав для притягнення позивача до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування. Адже якщо платник відобразив податкові операції у податковому обліку не у відповідності з їх фактичним економічним змістом, то суд повинен визначити обсяг прав та обов'язків платника, виходячи з дійсного економічного змісту відповідної операції.
З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові акти та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з метою належної перевірки обставин щодо фактичного виконання спірних господарських операцій, надання їм належної правової оцінки з урахуванням висновків касаційного суду, викладених у цій ухвалі, та визначення дійсного обсягу прав та обов'язків позивача у сфері оподаткування за цими операціями.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби задовольнити частково.
2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.02.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 у справі № 2а-1645/10/0270 скасувати.
3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько