"18" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/26392/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
за участю секретаря Стадницької Ю.Є.,
та представників сторін:
позивача - не з'явились,
відповідача - не з'явились,
Генеральної прокуратури України - Чубенка В.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги прокуратури Одеської області та спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (далі - СДПІ)
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2011
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012
у справі №2а-9785/10/1570
за позовом спільного українсько-англійського підприємства "Панком-Юн" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Підприємство)
до СДПІ,
за участю прокуратури Одеської області,
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України
У жовтні 2010 року Підприємство звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.09.2010 № 0000981610/0, за яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 5 770 682,40 грн. (у тому числі 4 808 902 грн. за основним платежем та 961 780,40 грн. за штрафними санкціями), та податкове повідомлення-рішення від 29.09.2010 № 0000991610/0, згідно з яким Підприємству визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2010 року в розмірі 3 847 122 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012, позов задоволено з посиланням на дотримання Підприємством законодавчо встановлених вимог щодо формування валових витрат та податкового кредиту за операціями з виробничим підприємством «Панком-Мет» (далі - ВП «Панком-Мет»).
Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, СДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про фіктивний характер діяльності спірного постачальника та про оформлення спірних операцій формальними документами, що не відповідають реальним фактам господарської діяльності.
Прокуратура Одеської області також подала касаційну скаргу на ухвалені у справі судові акти, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Товариством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій зі спору та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.
Заступником прокурора Одеської області подано заяву про відмову від касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги СДПІ, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням такого.
Як вбачається з установлених судами обставин справи, мотивом для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень стало невизнання податковою інспекцією права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту за операціями з придбання Підприємством брухту кольорових металів у рамках господарських правовідносин з ВП «Панком-Мет» на підставі договорів від 01.01.2010 № 01/01-10АН та від 02.01.2010 № 02/01-10L.
При цьому СДПІ послалася на виявлені під час здійснення заходів з податкового контролю факти: неперебування названого постачальника за місцезнаходженням, відсутності у нього активів, які виступали предметом розглядуваних поставок, відсутності у ВП «Панком-Мет» майна, основних та виробничих фондів, транспортних засобів та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для провадження господарської діяльності та виконання задекларованих операцій.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
За правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Таким чином, податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ та віднесення вартості товару до витрат при обчисленні оподатковуваного доходу є правомірними лише за наявності документів, що відповідають вимогам достовірності та підтверджують реальні господарські операції.
Досліджуючи відповідність сформованого позивачем податкового кредиту та валових витрат в оспорюваних сумах наведеним критеріям, суди визнали належним документальним підтвердженням реальності придбання позивачем товару у ВП «Панком-Мет» на загальну суму 74 721 040,91 грн. подані позивачем договори, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення про перерахування Підприємством коштів на оплату придбаного металобрухту.
Однак при цьому не отримали належної правової оцінки доводи податкового органу про наявність у ВП «Панком-Мет» ознак фіктивного суб'єкта господарювання, який не перебуває за юридичною адресою, не має необхідного штату працівників, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів для досягнення результатів відповідної економічної діяльності.
Так, суди не перевірили, якими силами відбувалося транспортування металобрухту у процесі його поставки позивачеві у заявлених обсягах, не дослідили обставини щодо зберігання активу, не встановили відповідальних осіб постачальника та покупця, які безпосередньо брали участь у виконанні розглядуваних операцій, не допитали їх щодо обставин такого виконання.
Наведені факти слід оцінювати у взаємозв'язку з доводами податкового органу про недекларування постачальником податкових зобов'язань за наслідками виконання розглядуваних операцій у світлі того, що свобода вибору контрагента у господарських правовідносинах передбачає й певний ступінь відповідальності платника за вибір недобросовісного контрагента.
Адже хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами контролю та впливу. однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочину, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань. А том судам слід було перевірити, які необхідні заходи були вжиті платником при перевірці контрагента як учасника ділового обороту, та якими ринковими факторами керувався позивач при виборі ВП «Панком-Мет» як постачальника.
Слід також наголосили, що частинами першою, другою статті 4 Закону України "Про металобрухт" установлено, що операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами. Діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством.
А відтак перевірка реальності розглядуваних операцій вимагає дослідження руху активу на шляху від виробника до позивача у справі у світлі того, що позивач, продавець та його постачальники працювали в одному сегменті ринку, для роботи в якому необхідною умовою є ліцензія, наявність якої у перелічених осіб не було встановлено.
Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Втім дану вимогу судами не виконано, наявні у справі докази оцінювалися окремо, а не у сукупності та взаємозв'язку, що призвело до того, що доводи та заперечення податкової інспекції та подані нею докази не отримали належної оцінки відповідно до фактичних обставин справи та положень податкового законодавства.
Між тим від оцінки доказів та встановлення вищевказаних обставин залежить правова кваліфікація розглядуваних господарських операцій, яка визначає обсяг прав та обов'язків платника (позивача у справі).
За таких обставин оскаржувані судові акти відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню як такі, що ґрунтуються на неповному дослідженні фактичних даних зі спору та доводів учасників провадження, порушеннях норм процесуального права, а справа - направленню на новий розгляд для усунення названих недоліків.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Прийняти відмову прокуратури Одеської області від касаційної скарги.
2. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі задовольнити частково.
3. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 у справі №2а-9785/10/1570 скасувати.
4. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько