18 лютого 2015 року м. Київ К/800/48669/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2014 року
у справі № 804/10442/13-а
за позовом Концерна «СоюзЕнерго» (далі - позивач, КСЕ)
до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Новомосковська ОДПІ)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся у серпні 2013 року до суду з адміністративним позовом до Новомосковської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2013 року № 0001002202, від 01.08.2013 року № 0001012202.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2014 року, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 16.07.2013 року по 19.07.2013 року відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Арматек Україна» за період січень-лютий 2013 року, за результатами якої складено акт № 266/221/31965106 від 22.07.2013 року, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.7, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення податкового кредиту за січень, лютий та березень 2013 року на загальну суму 549 090,76 гривень, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за вказаний період.
Також, судами встановлено, що у період з 23.07.2013 року по 24.07.2013 року відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку КСЕ з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Арматек України» за квітень 2013 року, за результатами якої складено акт № 272/222/33580143 від 24.07.2013 року, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.7, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за квітень 2013 року на суму 192 881,19 гривня, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за вказаний період.
Висновки зазначених актів обґрунтовані тим, що позивач неправомірно завищив суму податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Арматек Україна» за січень-квітень 2013 року, оскільки правочин, укладений з цим контрагентом, не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого є висновки актів документальних позапланових невиїзних перевірок ТОВ «Арматек Україна» від 15.07.2013 року № 257/221/33580143 та від 19.07.2013 року № 261/221/33580143. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не було надано до перевірки товарно-транспортні накладні на перевезення товару, отриманого від ТОВ «Арматек Україна», що підтверджує нереальність укладеного з цим суб'єктом господарювання правочину.
На підставі акту перевірки № 266/221/31965106 від 22.07.2013 року відповідачем 30.07.2013 року було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001002202, яким КСЕ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 823 634,00 гривні, з яких за основним платежем - 549 090,00 гривень та за штрафними санкціями - 274 544,00 гривні.
На підставі акту перевірки № 272/222/33580143 від 24.07.2013 року відповідачем 01.08.2013 року було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001012202, яким КСЕ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 289 321,00 гривня, з яких за основним платежем - 192 881,00 гривня та за штрафними санкціями - 96 440,00 гривень.
Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
При цьому п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.04.2011 року між позивачем та ТОВ «Арматек Україна» було укладено договір поставки № 010411, згідно якого ТОВ «Арматек Україна», як постачальник, зобов'язувався поставити трубопровідну арматуру, кількість та ціна якої вказана у накладних, виписаних постачальником на підставі заявок КСЕ, як покупця, який в свою чергу зобов'язується на умовах договору прийняти та оплатити цей товар.
Факт здійснення реальних господарських операцій між КСЕ та ТОВ «Арматек Україна» підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, які були надані до перевірки та які повністю відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача.
Щодо доводів відповідача, викладених у актах перевірки про нереальність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Арматек Україна», то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які правомірно не прийняли це до уваги, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочину між позивачем та контрагентом з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.
При цьому, судами встановлено, що як на час укладення угоди між позивачем та його контрагентом, так і на час її виконання, а також на час розгляду справи судом, вказані суб'єкти господарювання знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також є платниками податку на додану вартість. Виписані ТОВ «Арматек Україна» податкові накладні оформлені з дотриманням вимог ст. 201 ПК України та відображені у відповідності до приписів п. 201.6 ст. 201 ПК України в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.
Крім того, навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту. При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платників податків - одержувачів товарів - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відхилити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2014 року у справі № 804/10442/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова
Судді: підпис (підпис) М.І. Костенко
Помічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно