11 лютого 2015 року м. Київ В/800/625/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Зайцева М.П.,
Суддів: Веденяпіна О.А.,
Степашка О.І.,
Цвіркуна Ю.І,
Федорова М.О.,
перевіривши заяву Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області
про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2014 року
К/800/52094/14
за позовом Державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця"
до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області
третя особа Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області подала заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2014 року К/800/52094/14 за позовом Державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07 липня 2010 року №2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів"), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Згідно з статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих
норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;
3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171 1 цього Кодексу.
Тобто пунктом першим указаної правової норми чітко визначено, що судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2014 року заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України 14 листопада 2014 року відмовляючи у відкритті касаційного провадження у справі № 2а-1878/11/1370, суд касаційної інстанції виходив з положень частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто норм процесуального права, що, з огляду на приписи пункту 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, не дає підстав для допуску справи до провадження у Верховному Суді України.
Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.
Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити Державній податковій інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області у допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2014 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді М.П. Зайцев
О.А. Веденяпін
О.І. Степашко
Ю.І. Цвіркун
М.О. Федоров