11 лютого 2015 року м. Київ К/800/55376/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Зайцева М.П.,
суддів: Веденяпіна О.А., Костенка М.І.,
секретаря - Загороднього А.А.,
за участю представника відповідача - Сірика Д.О.,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року у справі № 826/5270/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл Стандарт" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оіл Стандарт" (далі - ТОВ "Оіл Стандарт") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 09 квітня 2014 року № 0001612203 та № 0001622203.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2014 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року, рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 09 квітня 2014 року № 0001612203 та № 0001622203.
В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Оіл Стандарт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року податковим органом складено акт від 24 березня 2014 року № 9599/26-53-22-03-21.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 09 квітня 2014 року № 0001612203, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 324 812,00 грн. з яких за основним платежем 216 541,00 грн., за штрафними санкціями 108 271,00 грн. та № 0001622203, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання (податок на додану вартість) в розмірі 338 350,00 грн. з яких за основним платежем 225 567,00 грн., за штрафними санкціями 112 783,00 грн.
Перевіркою встановлено, що ТОВ "Оіл Стандарт" порушено підпункт 139.1.1., 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та занижено податок на прибуток на загальну суму 216 541,00 грн. та пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ на суму 225 567,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України до витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).
Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.
Судами встановлено, що ТОВ "Оіл Стандарт" уклало з ФОП ОСОБА_2 договір про надання послуг від 04 вересня 2012 року № 04/09-1, а з ФОП ОСОБА_3 - від 01 серпня 2012 року № 01/08-1.
Вказані договори за своїм змістом є тотожними та передбачають, що виконавець зобов'язується своїми силами і засобами надати позивачу інформаційні та консультаційні послуги, визначені у заявці. За результатами виконання зазначених послуг сторони домовилися складати акти приймання послуг та звіти.
Згідно заявки на проведення інформаційно-консультаційних послуг до договору від 04 вересня 2012 року № 04/09-1 ФОП ОСОБА_2 зобов'язувався відвідати всі ТРТ покупців ТОВ "Оіл Стандарт" і зафіксувати точні їх координати, а також зафіксувати точні координати ТРТ, які не є покупцями компанії, проте ведуть діяльність з продажу автохімії, автокосметики, аксесуарів для авто і запчастин та можуть бути потенційними покупцями позивача, а також ввести дані координати в картки клієнтів програми 1С. Зазначені дослідження ФОП ОСОБА_2 зобов'язувався здійснити на території м. Києва та Київської, Житомирської, Черкаської, Вінницької областей.
На підтвердження виконання ФОП ОСОБА_2 замовлення позивача був наданий акт здачі-приймання виконаних робіт № 291101 від 29 листопада 2012 року, згідно якого позивачу були надані послуги, передбачені договором від 04 вересня 2012 року № 04/09-1, у повному обсязі.
Також були надані акти здачі-приймання виконаних робіт від 07 вересня, 14 вересня, 18 вересня, 21 вересня, 25 вересня та 28 вересня 2012 року, які підтверджують проведення відповідних робіт у кожному окремому регіоні: м. Києві та Київської, Житомирської, Черкаської, Вінницької областях.
Фактичне виконання робіт також підтверджується звітами до вказаних актів прийому-передачі виконаних робіт. У зазначених звітах зафіксовано, що ФОП ОСОБА_2 особисто відвідав всі ТРТ у відповідних регіонах, зафіксував точні координати ТРТ, створив базу даних GPS координат, здійснив введення інформації у картки клієнтів програми 1С та провів інструктаж з персоналом щодо правил користування інформацією.
Про передачу відповідних звітів від виконавця до замовника сторони склали акти приймання-передачі звітів до кожного з актів.
З наведених документів вбачається зміст та обсяг господарської операції що була здійснена за участю ТОВ "Оіл Стандарт" та ФОП ОСОБА_2
Згідно заявки на проведення інформаційно-консультаційних послуг до договору від 01 серпня 2012 року № 01/08-1 ФОП ОСОБА_4 зобов'язувався по заданих координатах ТРТ розробити маршрути руху і відвідування ТРТ, вивести і розрахувати оптимальний трек, накласти вказаний трек на карту Візіком, ввести інформацію у Візіком-контроль налагодити своєчасне і якісне введення вказаної інформації на GPS логер, провести навчання персоналу щодо правил користування вказаною інформацією, закріпити маршрути за торговими менеджерами, провести їх короткий інструктаж.
На підтвердження виконання ФОП ОСОБА_3 замовлення позивача був наданий акт здачі-приймання виконаних робіт № 0412 від 04 грудня 2012 року, згідно якого ТОВ "Оіл Стандарт" були надані послуги, передбачені договором від 01 серпня 2012 року № 01/08-1, у повному обсязі.
Також наданий звіт до акту здачі-приймання виконаних робіт № 0412 від 04 грудня 2012 року, в якому описано перелік робіт, які були здійснені ФОП ОСОБА_4 Передача вказаного звіту від виконавця до замовника підтверджується актом приймання-передачі від 21 листопада 2012 року.
Фактичне виконання ФОП ОСОБА_3 своїх зобов'язань перед ТОВ "Оіл Стандарт" підтверджується також додатком до звіту № 1, в якому наведені оптимізовані маршрути руху автомобілів для доставки товарів покупцям позивача.
З наведених документів вбачається зміст та обсяг господарської операції, що була здійснена за участю ТОВ "Оіл Стандарт" та ФОП ОСОБА_3
Враховуючи вищевикладене суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інтснці, що позивач правомірно сформував податковий кредит та витрати за операціями із вказаним контрагентами.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для його скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді