АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA
02 березня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
прокурора - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу, подану прокурором прокуратури Голосіївського району ОСОБА_5 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 25.11.2014 року , про визнання апеляційної скарги прокурора такою , що не підлягає розгляду , -
06.11.2014 року Голосіївським районним судом м. Києва апеляцію прокурора ОСОБА_5 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 19.08.2014 року, яким ОСОБА_6 за ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України засуджено до 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна та ОСОБА_7 за ч.3 ст.307 КК України до 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить йому на праві власності , залишено без руху та надано час для виконання вимог, передбачених ст.350 КПК України (в редакції 1960 року).
24.11.2014 року прокурором прокуратури Голосіївського району була подана апеляція (після усунення недоліків) на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 19.08.2014 року.
25.11.2014 року Голосіївським районним судом м. Києва апеляцію прокурора ОСОБА_5 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 19.08.2014 року, визнано такою, що не підлягає розгляду , як таку , що подана без врахування вказівок ухвали суду про залишення без руху .
12.12.2014 року прокурором прокуратури Голосіївського району була подана апеляція на постанову суду від 25.11.2014 року.
В апеляції прокурор просить постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 25.11.2014 року , якою апеляцію прокурора визнано такою , що не підлягає розгляду в справі щодо ОСОБА_6 за ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України та ОСОБА_7 за ч.3 ст.307 КК України - скасувати. Постановити ухвалу, якою визнати апеляцію прокурора на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 19.08.2014 року такою, що підлягає розгляду і дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог ст.351 КПК України (в редакції 1960 року).
Прокурор посилається на те, що його апеляція від 24.11.2014 року містить всі норми ст.350, 352 КПК України (в редакції 1960 року) на що звертав увагу суддя, залишаючи його первинну апеляцію без руху .
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінальної справи в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до наступного висновку .
Відповідно до вимог ст. 352 ч.2 КПК України ( в редакції 1960 року ) , якщо у визначений строк вимоги , передбачені ст. 350 КПК України не будуть виконані , то апеляція постановою головуючого визнається такою , що не підлягає розгляду . Постанову може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції , який має право своєю ухвалою визнати апеляцію такою , що підлягає розгляду , і дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог ст. 351 КПК України . Як достатньо вбачається із змісту матеріалів кримінальної справи , після залишення первинної апеляції прокурора без руху як такої , що не відповідала вимогам ст. 350 КПК України з тих мотивів , що не було конкретно вказано які істотні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства України існували , які б могли стати підставою для скасування постанови суду , не наведені конкретні докази в обґрунтування даної позиції . Не було вказано в чому саме полягає незаконність вироку та доводи в обґрунтування . У встановлений строк суддею доповідачем до місцевого суду надійшла апеляційна скарга прокурора після усунення недоліків , в якій він з урахуванням попередніх вказівок виправив недоліки відповідно до ст. 350 КПК України ( в редакції 1960 року ) . Вказану апеляційну скаргу після усунення недоліків виходячи із її змісту , на думку колегії суддів апеляційного суду , суддя доповідач необґрунтовано визнав такою , що не підлягає розгляду посилаючись на те , що на його думку прокурор фактично не виконав його первинну постанову про залишення без руху та не навів будь-яких нових доводів щодо неправильності застосування кримінального закону , фактично тим самим даючи оцінку апеляції прокурора , що є неприпустимим на даній стадії кримінального процесу .
Таким чином , колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25.11.2014 року , про визнання апеляції такою , що не підлягає розгляду та направляє до суду першої інстанції для виконання вимог ст. 351 КПК України ( в ред. 1960 року ) .
Керуючись ст. 352 ч.2 КПК України ( в ред. 1960 року ) , колегія суддів , -
Апеляцію прокурора прокуратури Голосіївського району міста Києва ОСОБА_5 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 25.11.2014 року задовольнити .
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 25.11.2014 року якою апеляція прокурора ОСОБА_5 після усунення недоліків , на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 19.08.2014 року щодо ОСОБА_6 за ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України та ОСОБА_7 за ч.3 ст.307 КК України , визнана такою , що не підлягає розгляду , - скасувати .
Визнати апеляційну скаргу прокурора , який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - прокурора прокуратури Голосіївського району міста Києва ОСОБА_5 яка надійшла після усунення недоліків , такою , що підлягає розгляду і дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог ст. 351 КПК України ( в редл. 1960 року ) направивши кримінальну справу до суду першої інстанції .
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає .
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2
Справа № 11/796/80/2015
Категорія: ч. 3 ст. 307 КК України
Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_8
Доповідач - ОСОБА_1