АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-1330 Головуючий у 1-й інстанції - Ластовка Н.Д.
Доповідач - Пікуль А.А.
26 лютого 2015 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Невідомої Т.О.
ПобірченкоТ.І.
при секретарі Бугаю О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 листопада 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 листопада 2014 року задоволено частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Суд стягнув з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" суму заборгованості за кредитним договором №МL-001/162/2007 від 21 грудня 2007 року у розмірі 90 256,87 Швейцарських франків, що еквівалентно 1 182 059 грн. 93 коп. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості та 200 000 грн. пені.
Судом вирішене питання розподілу судових витрат між сторонами.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, з урахуванням неврахованих судом 1-ї інстанції обставин (т.2, а.с.26-28).
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: представника відповідача - ОСОБА_3, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, представника позивача - Бондар О.В., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
ОСОБА_4 просила отримати кредит у розмірі 114 880 Швейцарських франків, про що свідчить кредитна заявка від 21 грудня 2007 року (а.с. 17).
21 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_4 було укладено Кредитний договір №МL-001/162/2007, відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 114 880 швейцарських франків, з цільовим призначенням кредиту на придбання нерухомого майна, та остаточною датою повернення 21 жовтня 2024 року (а.с.4-9).
Згідно з Статутом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» затвердженого 11 квітня 2012 року, ПАТ «ОТП Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» (а.с. 23).
7 вересня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» укладено договір купівлі продажу кредитного портфелю, (а.с. 26-33)
Згідно з умовами п. 3.1 якого, продавець продає покупцю права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори, а покупець приймає такий кредитний портфель та зобов'язується сплатити на користь продавця винагороду.
За п. 3.3 (а) покупець набуває усі права вимоги за кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючи правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу, правами вимоги до боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також правами вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій.
З даних витягу додатка № 1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 7 вересня 2012 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» набуло право вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором № ML-001/162/2007 від 21 грудня 2007 року (а.с. 34).
З даних витягу з статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ТОВ «ОТП Факторинг Україна» створене на підставі рішення засновника, згідно із Протоколом Установчих зборів №1 від 8 жовтня 2009 року. (а.с. 35)
Відповідно до п.З Частини №1 кредитного договору, сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, а саме фіксований відсоток та FIDR, де фіксована ставка становить 4,49%, а FIDR - це процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. В залежності від зміни вартості кредитних ресурсів банку ставка FIDR може змінюватись банком (збільшуватись чи зменшуватись) в порядку передбаченому цим договором. Інформація щодо розміру ставки FIDR розміщується на сайті банку, а також н приміщенні банку (як в головному офісі так і в інших установах банку) на інформативних стендах.
Відповідно до п.4 Частини №1 Кредитного договору, повернення Кредиту та сплата процентів здійснюється шляхом сплати Позичальником ануїтетних платежів, щомісячне погашення Кредиту відбувається рівними частинами з нарахуванням процентів на залишок заборгованості по Кредиту.
За користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити Банку відповідну плату н порядку та на умовах визначених в п.1.4 Частини №2 кредитного договору (проценти).
Відповідно до п.п.1.5.1. Частини №2 Кредитного договору, повернення відповідної частини Кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку Платежів, шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на Поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим договором.
Відповідно до п. 4.1.1 Частини №2 Кредитного договору, за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань по цьому договору Позичальник несе відповідальність у порядку і на умовах, визначених в цьому договорі, а саме: за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим Договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки.
За рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2014 року у задоволені позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання недійсним кредитного договору відмовлено (а.с. 104-112).
При розгляді вказаної справи, судом зокрема, встановлено про те, що «аналізуючи укладений сторонами кредитний договір, обсяг та зміст прав і обов'язків сторін, які передбачені зазначеним договором та умовами надання споживчих кредитів, які є невід'ємною частиною договору, при підписанні спірного кредитного договору позивач погодився з його умовами та не заперечував проти надання кредиту у іноземній валюті для придбання об'єктів нерухомого майна, факт отримання кредитних коштів не заперечується позивачем, що свідчить про виконання з боку відповідача зобов'язань по кредитному договору, тому суд приходить до висновку, що умови кредитного договору не суперечать принципу добросовісності і його наслідком не є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача, підстав для визнання недійсним кредитного договору, які наведені позивачем, судом не встановлено».
За п.1.9.1 Кредитного договору Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником своїх боргових зобов'язань чи іншими укладеними з банком договорами. При цьому, зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати підправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.
21 березня 2013 року відповідачці ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було надіслано досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № МL-001/162/2007 від 21 грудня 2007 року, яка залишена без виконання відповідачкою, що не заперечується сторонами по справі (а.с.21,22).
Відповідно до наданих представником позивача розрахунків (а.с.92-93) станом на 30 травня 2014 року, непогашена сума заборгованості за кредитним договором №МL-001/162/2007 від 21 грудня 2007 року з боку відповідача становить 90 256,87 Швейцарських франків, що еквівалентно 1 182 059 грн.93 коп. за офіційним курсом НБУ при проведенні розрахунку та 4 314 518 грн. 67 коп. гривень, з яких: 86 444,00 Швейцарських франків, що еквівалентно 1 132 124 грн. 22 коп. - залишок заборгованості за кредитом; 3 812,87 Швейцарських франків, що еквівалентно 49 935 грн. 71 коп. - сума несплачених відсотків за користування кредитом; 4 314 518 грн. 67 коп. - пеня за прострочення виконання зобов'язань за період з 30 травня 2013 рику по 30 травня 2014 року.
Під час розгляду судової справи доказів, які мали спростувати наведені представником позивача розрахунків, відповідачкою не надано.
За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.
Висновки суду щодо підстав для задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що районним судом не надана належна оцінка доводам відповідача щодо неналежного позивача, адже ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не має права вимоги за даним позовом, бо за договором купівлі-продажу кредитного портфелю передавалось право вимоги не до ОСОБА_4, а до іншої особи - ОСОБА_6 (застереження до п. 5.2. Договору), є безпідставними. Посилаючись на вищенаведене застереження відповідач вдається до перекручування фактів на свою користь, оскільки право вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4 підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами: договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 7 вересня 2012 року (а.с.26-33) та витягом з Додатку 1 до цього договору (а.с.34), з яких убачається, що до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги за договором № ML-001/162/2007 від 21.12.2007.
Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 07.09.2012 року є недійсним, оскільки порушує публічний порядок, також не можуть бути прийняті апеляційним судом. У розпорядженні суду відсутні докази на підтвердження цієї обставини. Указаний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, у рамках даної справи такі вимоги також не були заявлені.
Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга відповідача не містить.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підставдля скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст.303, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.А. Пікуль
Судді: Т.О. Невідома
Т.І. Побірченко