[1]
27 лютого 2015 року суддя Апеляційного суду м. Києва Прокопчук Н.О., вирішуючи питання відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Борщ Діани Валеріївни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 січня 2015 року у цивільній справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Служба у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, Оболонський районний відділ головного управління державної міграційної служби у м. києві про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку, -
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 січня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Борщ Д.В., діючи в інтересах ТОВ «ОТП Факторинг Україна», 28.01.2015 року направила до суду апеляційну скаргу.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 лютого2015 року апеляційну скаргу було залишено без руху, апелянту надано строк п'ять днів з дня отримання ухвали для усунення виявлених та зазначених в ній недоліків (доплати судового збору) та роз'яснено, що у випадку не усунення у встановлений термін недоліків, апеляційна скарга буде вважатись неподаною та буде повернута скаржнику.
На адресу апелянта, зазначену в апеляційній скарзі, було направлено копію ухвали від 05.02.2015 року про залишення апеляційної скарги без руху.
25.02.2015 уповноважений представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна», Киринюк Л.А., на виконання вимог ухвали Апеляційного суду м. Києва подала через канцелярію суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої було долучено заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2010 року про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором. Скаржник пославшись на те, що вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави оплачується судовим збором як вимога немайнового характеру, якщо така вимога пред'явлена після вирішення вимоги про виконання основного зобов'язання (стягнення заборгованості), зазначав що ним сплачено судовий збір у розмірі 50 % від ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а оскільки за подання позовної заяви до суду першої інстанції було сплачено судовий збір у розмірі 243,60 грн., тому апелянт вважає що судовий збір за подання апеляційної скарги ним сплачено у відповідному розмірі.
Проте із такими висновками скаржниками у повній мірі погодитись не можна, виходячи із наступного.
Законом України від 08 липня 2011 року № 3674 - VI „Про судовий збір", який набрав чинності 01 листопада 2011 року та Законом України від 19 вересня 2013 року № 590-18 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати
судового збору», визначено розміри ставок судового збору на основі розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.
Пунктом 12 вищевказаної постанови визначено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовним вимогами.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму ВССУ № 10 якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового або майнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із вимог немайнового характеру, а якщо об'єктом справляння судового збору є позовна заява із вимогами майнового характеру, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог.
Як убачається із матеріалів справи, позивачем у справі заявлено вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, вартість якого становить 2 520 929,48 грн., виселення відповідачів та зняття їх з реєстраційного обліку. Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Оскільки апелянт оскаржує рішення суду у повному обсязі, за подання апеляційної скарги на відповідне рішення суду скаржник повинен був оплатити судовий збір за ставками, встановленими для позовів майнового характеру (вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки), так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру (вимоги про виселення відповідачів та зняття їх з реєстраційного обліку).
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2010 року, долученим скаржником до заяви про усунення недоліків, було стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_5 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість станом на 28.04.2010 року у розмірі 745464,98 грн., тобто відповідним рішенням суду стягнуто заборгованість за інший період, в іншій сумі та за іншими складовими, ніж заявлено позивачем у своїй заяві про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів, виселення та зняття з реєстраційного обліку відповідачв.
Згідно з вимогами п. 6 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, пред'явлена до звернення до суду з вимогою про виконання основного зобов'язання, оплачується судовими збором як вимога майнового характеру. При цьому ціна позову визначається розміром виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна.
Станом на 27.02.2015 доказів доплати судового збору за подання апеляційної скарги із врахуванням вимог ухвали апеляційної інстанції до суду подано не було, з іншими заяви на адресу суду особа, що подала апеляційну скаргу, не зверталась.
Згідно з п. 2 ст. 297 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 ЦПК України, а також у разі несплати суми судового збору, застосовується положення статті 121 ЦПК України.
З урахуванням наведених обставин, апеляційну скаргу необхідно визнати неподаною та повернути скаржникові.
Керуючись ст.ст. 74, 121, 208, 209, 210, 295, 297 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу Борщ Діани Валеріївни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 січня 2015 року - вважати неподаною та повернути скаржникові.
Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку.
Суддя Н.О. Прокопчук
Справа № 756/8086/14-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3742/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Кричина А.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.