провадження №22-ц/796/2041/2015 Головуючий у 1-й інстанції: Наборозняк М.І.
справа №759/15851/13-ц Доповідач: Поліщук Н.В.
26 лютого 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:
Головуючого - судді Поліщук Н.В.
суддів Білич І.М., Болотов Є.В.
при секретарі Прохоровій В.С.
за участю
представника позивача ПередереєваВ.С.
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, подану представником за довіреністю ОСОБА_2, на заочне рішення Святошинського районного суду м.Києва від 25 грудня 2013 року у справі за позвом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу,-
В жовтні 2013 року ПАТ КБ «Приват Банк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 27675,91 грн. заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14 жовтня 2008 року між банком та відповідачем укладено договір шляхом написання позичальником заяви, яка разом з Пам»яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг.
Згідно із умовами договору, відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Проте, відповідач своєчасно свої зобов»язання не виконав та станом на 31 липня 2013 року має заборгованість, що складається з 7944,68 грн. - заборгованості за кредитом, 12002,99 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 5934,15 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом. На підставі п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг відповідачу нараховано 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 1294,09 грн. штрафу (процентна складова).
Заочним рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 25 грудня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» задоволено частково, вирішено стягнути з ОСОБА_3 заборгованість та штраф станом на 31 липня 2013 року в сумі 21934,82 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, у якій просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що між сторонами відсутні кредитні правовідносини, оскільки відповідачем кредитного договору не укладалось, а лише заповнено заяву із анкетними даними.
Посилається на те, що позивачем не підтверджено факту видачі кредитних коштів та кредитної картки. Також посилається на ненадання банком при укладенні договору пам»ятки клієнта, яка є невід»ємною частиною договору та засвідчує оформлення та видачу кредитної картки.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Окрім того, в суді апеляційної інстанції в ході розгляду справи представник відповідача подана заява про застосування строків позовної давності.
Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини за договором про надання банківських послуг, відповідачем обов»язок по повернення грошових коштів не виконано, що є підставою для стягнення заборгованості та штрафу відповідно до умов договору.
З такими висновками колегія суддів погоджується.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Тобто, метою договору є забезпечення фіксування тих умов на які сторони погоджуються для врегулювання своїх взаємних прав і обов»язків щодо обраного ними кола відносин.
Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропоновані однією із сторін.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч.1 ст.638 та ст.1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Так, між сторонами правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Про запропоновані умови відповідач ознайомився та погодився, про що розписався у Заяві-анкеті, яка разом з Пам»яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст.634 ЦК України.
Таким чином доводи апеляційної скарги в частині, що між сторонами відсутні кредитні правовідносини є безпідставними та відхиляються колегією суддів.
З цієї ж Заяви-анкети убачається, що відповідачу видано кредитну картку із зазначенням її номеру, датою відкриття рахунку (20 жовтня 2008 року), датою видачі картки (28 жовтня 2008 року), надано повну інформацію про умови кредитування. Зазначені обставини засвідчені особистим підписом відповідача.
Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Кредитна банківська платіжна картка надає змогу здійснювати операції за дебетом картрахунку в межах установленого банком-емітентом ліміту кредиту.
Кредитна схема передбачає здійснення розрахунків за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит (у межах кредитної лінії).
Як убачається з Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, для надання послуг банк відкриває клієнту картрахунки, видає клієнту картки, їх вид та строк дії визначений в заяві та в пам»ятці клієнта, підписавши яку клієнт та банк укладають договір про надання банківських послуг (п.3.1).
Доводи апеляційної скарги про ненадання відповідачу при укладенні договору пам»ятки клієнта та кредитної картки відхиляються колегією суддів, оскільки є безпідставними та спростовуються даними заяви про відкриття рахунку, яка містить дату 14 жовтня 2008 року та особистий підпис ОСОБА_3, а також окремий підпис про отримання 28 жовтня 2008 року кредитної картки із зазначенням відповідного номера цієї картки.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту видачі грошових коштів є безпідставними та спростовуються даними виписки руху коштів по відкритому на ім»я відповідача рахунку, з якого убачається використання кредитних коштів, відтак такі доводи відхиляються колегією суддів.
Окрім того, надана в суді апеляційної інстанції заява представника відповідача про застосування строків позовної давності не може бути задоволена, виходячи з наступного.
Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою длдя відмови в позові. Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення (ст.303 ЦПК України), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Оскільки відповідачем така заява в суді першої інстанції не подавалась, відсутні підстави для її розгляду на стадії апеляційного провадження. Аналогічна позиція висловлена в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10-70/0/4-13 від 16 січня 2013 року.
При цьому, колегія суддів ураховує, що відповідач належним чином був повідомлений про відкриття провадження у цивільній справі та розгляд справи (а.с. 40), проте відповідної заяви ним подано не було, як і не зазначено про застосування позовної давності при зверненні із заявою про перегляд заочного рішення та у доводах апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду, колегією суддів не установлено.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявність в рішення суду арифметичної помилки при обрахуванні загальної суми стягнення на суть рішення не впливає та може бути підставою для вирішення цього питання в порядку ст..219 ЦПК України.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягнення комісійної складової боргу не оскаржується, відтак апеляційний суд, виходячи із наданих йому повноважень, не перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині.
Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану представником за довіреністю ОСОБА_2, відхилити.
Заочне рішення Святошинського районного суду м.Києва від 25 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - суддя Н.В. Поліщук
Судді І.М. Білич
Є.В. Болотов