АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-227 Головуючий у1-й інстанції - Фролова І.В.
Доповідач - Пікуль А.А.
26 лютого 2015 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Невідомої Т.О.
ПобірченкоТ.І.
при секретарі Бугаю О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про виселення,-
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2014 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про виселення.
Суд виселив ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1.
Суд стягнув з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 114 грн.71 коп.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_5 через свого представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. (а.с.215-217).
В суд апеляційної інстанції позивачі не з'явились п'ять разів, про місце та час апеляційного розгляду повідомлялись належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи завірені штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв'язку зворотні повідомлення про вручення судових повісток та довідка про повідомлення ОСОБА_6 про місце та час апеляційного розгляду за допомогою телефонного зв'язку (про отримання телефонограми) (а.с.11,12, 17,18, 43,44, 54).
Суд ухвалив розглядати справу у відсутність осіб що не з'явились, оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення представника відповідача - ОСОБА_8, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
14 квітня 2008 року ухвалене рішення Солом'янського районного суду м. Києва, яким визнано недійсним Свідоцтво про право власності від 26 травня 2003 року на нежиле приміщення АДРЕСА_4 видане на ім'я ОСОБА_5 Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 22 травня 2003 року № 840-С/НП.
Одночасно вказаним рішенням визнано за ОСОБА_9 право власності на 33,00 % частки та за ОСОБА_6 - на 67,00 % квартири АДРЕСА_1 загальною площею 405,5 кв. метрів.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 14 квітня 2008 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 серпня 2008 року та ухвалою Верховного суду України від 23 грудня 2008 року і набрало законної сили.
Як вбачається з технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 у м. Києві, виготовленому КМ БТІ 12 грудня 2011 року, до квартири №27 включені жилі приміщення восьмого поверху, нежиле приміщення №30 та жилі приміщення дев'ятого поверху, які не увійшли до нежилого приміщення №30 і у вказаному технічному паспорті значаться під номерами 21, 22 та 23.
Актом прийому-передачі приміщення від 12 березня 2010 року, підписаному ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_5, відповідачем передано, а ОСОБА_6, ОСОБА_9 прийнято нежиле приміщення №30. загальною площею 206 кв. метрів, що розташоване на дев'ятому-десятому поверхах та жиле приміщення, загальною площею 31 кв. метрів на дев'ятому поверсі, що приєднане до кв. АДРЕСА_5
18 липня 2012 року ОСОБА_6 та 12 вересня 2012 року ОСОБА_9 зареєстрували право власності на 67/100 та 33/100 частки відповідно квартири АДРЕСА_2. Згідно даних технічного паспорта від 12 грудня 2011 року до складу квартири №27 увійшли всі вищевказані приміщення, загальною площею 533,4 кв. метрів.
Скориставшись відсутністю ОСОБА_6 та ОСОБА_9 відповідач самовільно проникла до квартири №27 і протиправно зайняла її частину, здійснивши будівельні роботи в приміщенні, яке в технічному паспорті квартири 27 від 12 грудня 2011 року значиться під номером 21. Факт незаконного проникнення в зазначену квартиру підтверджується постановою від 15 серпня 2012 року про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи, якою порушено кримінальну справу за ч. 3 ст. 185 КК України по факту таємного викрадення майна ОСОБА_6, вчиненого з проникненням.
Так у стіні квартири №27, яка межує з належною відповідачеві квартирою №26 ОСОБА_5 утворила дверний отвір, водночас, замурувавши дверний прохід в стіні, що межує з приміщенням квартири №27, яка в технічному паспорті значиться під №20.
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 36008202, виданого 6 грудня 2013 року приватним нотаріусом ОСОБА_10, спадкоємцем після смерті ОСОБА_9 є ОСОБА_7.
За встановлених обставин районний суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та виселення ОСОБА_11 з самовільно зайнятої нею квартири АДРЕСА_3.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.
Висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків районного суду дійсним обставинам справи, оскільки районним судом не враховано, що площа належного позивачам майна була збільшена до 533,4 кв. метрів за рахунок самовільного захвату приміщень, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне.
З мотивувальної частини оскаржуваного рішення убачається, що факт належності позивачам на праві власності квартири АДРЕСА_2 (67/100 та 33/100 частин відповідно) загальною площею 405,5 кв. метрів встановлений районним судом на підставі допустимих - письмових, доказів, достовірність яких відповідачем у встановленому процесуальним законом порядку не спростована.
Той факт, що до складу квартири №27 увійшли приміщення загальною площею 533,4 кв. метрів, встановлений районним судом згідно даних технічного паспорта від 12 грудня 2011 року (а.с.20-22). Достовірність цього доказу також не спростована відповідачем.
Даних про те, що дії уповноваженої особи - Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, пов'язані із виготовленням указаного документа, у встановленому законом порядку визнані незаконними, у розпорядженні суду немає.
Апеляційна скарга відповідача не містить доводів і заперечень на спростування встановленого районним судом факту самовільного вселення відповідача до квартири позивачів шляхом утворення дверного отвору у стіні спірної квартири, яка межує з належною відповідачу квартирою №26, із одночасним замуруванням дверного проходу в стіні, що межує з приміщенням квартири №27, яке у технічному паспорті значиться під №20.
З резолютивної частини оскаржуваного рішення убачається, що суд виселив відповідача саме з квартири АДРЕСА_2.
Доводів про те, що відповідач має будь-яке майнове право (власності, володіння, користування тощо) на указану квартиру, апеляційна скарга не містить.
Ухвалення оскаржуваного рішення не позбавляє відповідача, у разі необхідності, захистити свої порушені майнові права на приміщення належної відповідачу квартири №26, що межують із приміщенням спірної квартири.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підставдля скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст.303, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.А. Пікуль
Судді: Т.О. Невідома
Т.І. Побірченко