24 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.,
суддів: Нежури В.А., Усика Г.І.,
при секретарі: Троц В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01.06.2012 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по овердрафту та по нарахованих процентам, -
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01.06.2012 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по овердрафту та по нарахованих процентам - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» суму заборгованості за овердрафтом в розмірі 109303 (сто дев'ять тисяч триста три) долари США 09 центів, що за курсом НБУ станом на 05.12.2011 становить 873320 (вісімсот сімдесят три тисячі триста двадцять) гривень 76 копійок та 2823 (дві тисячі вісімсот двадцять три) гривни 00 копійок судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність і необґрунтованість рішення суду у зв'язку із порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт не погоджується із висновками суду, оскільки, вони не відповідають обставинам справи, вважає, що позивачем неправомірно, в односторонньому порядку, підвищено відсоткову ставку, що судом залишено поза увагою, належним чином не досліджено та не перевірено розрахунок заборгованості, який викликає сумніви у апелянта. На підставі викладеного у апеляційній скарзі, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив про задоволення її вимог.
Справа № 2610/8837/2012
№ апеляційного провадження: 22-ц-796/27/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Притула Н.Г.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
Представник позивачазаперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконував зобов'язання за договором, відповідач несе повну відповідальність за невиконання зобов'язань позичальником за Договором про надання овердрафту НОМЕР_1 та оскільки на даний час заборгованість не погашена, тому суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача в примусовому порядку на користь позивача заборгованість в розмірі 109303,09 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.12.2011 становить 873320,76 грн..
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів на в повній мірі відповідає вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів справи і це було встановлено судом, що18.05.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання овердрафту НОМЕР_1, згідно якого позивачем на підставі цього договору та згідно поданої відповідачем анкети-заяви на відкриття карткового рахунку, видачу платіжної картки, встановлення ліміту овердрафту 18.05.2007 було відкрито картковий рахунок НОМЕР_1 у іноземній валюті на ім'я відповідача.
11.06.2007 позивачем було встановлено ліміт овердрафту в сумі 50000 доларів США, в межах якого здійснювалося кредитування відповідача строком на 12 місяців зі сплатою 13% річних з можливістю подальшого збільшення ліміту овердрафту.
06.06.2008 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода про встановлення ліміту овердрафту №1 до Договору, відповідно до умов якої відповідачу було продовжено термін користування коштами строком до 05.06.2009, зі сплатою 13% відсотків річних.
Позивачем 10.12.2008 на адресу відповідача був направлений лист №34/347, в якому зазначено про підвищення процентної ставки до 22% річних, яка буде застосовуватися з 25.12.2008.
Питання правомірності підвищення відсоткової ставки були предметом окремого судового розгляду. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11.04.2014 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання дій банку неправомірними, визнання договору розірваним. Вказане рішення набрало законної сили після перегляду його апеляційним судом м. Києва. Ухвалою апеляційного суду від 17.06.2014 залишено без змін /т.2 а.с.213-218/.
Зокрема, судами встановлено, що згідно з п. 4.4.4. договору банк має право самостійно встановити нові або/та змінити діючі тарифи банку в порядку визначеному п. 6.14. цього договору та/або змінити процентну ставку за користування овердрафтом в порядку визначеному п. 3.2.1. договору у наступних випадках: здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами та/або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ; та/або зміни кон'юнктури на фінансовому ринку; та/або зміни рівня інфляції в Україні; в інших випадках, визначених банком самостійно.
ОскількиЗакон, відповідно до якого забороняється зміна відсоткової ставки в односторонньому порядку, набрав чинності 10.01.2009, дії банку щодо зміни розміру процентної ставки відповідно до умов договору відповідали вимогам чинного на той час законодавства, умови договору щодо зміни розміру відсоткової ставки були погоджені сторонами та є обов'язковими для сторін договору.
В силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи, що вказаними судовими рішення встановлена відповідність підвищення відсоткової ставки умовам укладеного між сторонами договору, то воно носить преюдиційний характер щодо вказаних обставин. А тому доводи апеляційної скарги щодо неправомірного, одностороннього підвищення відсоткової ставки є необґрунтованими.
В судовому засіданні також встановлено, що 04.06.2009 відповідно до Договору строк дії овердрафту закінчився, а заборгованість по Договору відповідачем не була погашена.
Позивачем було встановлено розмір процентів на прострочену заборгованість за овердрафтами у розмірі 45% річних починаючи з 05.06.2009, що передбачено п. 3.12.1 Договору.
Встановлено, що відповідач належним чином не виконує умови договору і своєчасно не повертає банку кошти, не сплачує відсотки за користування.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, складеного та завіреного відповідно до вимог чинного законодавства, заборгованість відповідача ОСОБА_1 по договору овердрафту відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 05.12.2011 становить: 109303,09 що за курсом НБУ становить 873320,76 грн., з яких борг по овердрафту - що за курсом НБУ становить 395937,26 грн., борг по процентах за користування овердрафтом - 59748,37 доларів США, що за курсом НБУ становить 477383,50 грн.
Висловлені представником відповідача сумніви щодо правильності цих розрахунків в ході розгляду справи не були підтверджені відповідними доказами, як того вимагають положення ст.ст. 10,60 ЦПК України.
Посилання відповідача на відсутність можливість заявити клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи в суді першої інстанції в зв'язку з здійсненням заочного розгляду були прийняті до уваги апеляційного суду. Ухвалою суду від 26.11.2013 у справі була призначена судово-бухгалтерська експертиза, проте вона не була проведена у зв'язку з відсутністю достатніх даних. Разом з тим, вбачається, що підставами для сумнівів у правильності наявного в матеріалах справи розрахунку було саме нарахування процентів у розмірі вищому ніж визначено умовами договору. Оскільки на даний час судовим рішенням встановлена відповідність підвищення відсоткової ставки умовам укладеного між сторонами договору, то необхідність проведення експертизи не вбачається. При цьому, заявлене відповідачем клопотання про застосування наслідків ухилення від участі в експертизі шляхом невизнання фактичного розміру заборгованості ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, як з матеріалів справи вбачається, що позивачем був наданий експерту пакет документів, що останнім витребовувались, а отже ухилення позивача від участі в проведенні експертизи не вбачається. Крім того, інший розмір заборгованості відповідачем, як вже зазначено вище, не наведений та не доведений.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно ч. 2 цієї статті, у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи обставини справи, розмір заборгованості відповідача за договором на час звернення позивача до суду з даним позовом, а також те, що відповідач не сплачує кредит та відсотки, що ним визнається, зокрема, в апеляційній скарзі, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за вказаним договором у розмірі 109303 (сто дев'ять тисяч триста три) долари США 09 центів, що за курсом НБУ станом на 05.12.2011 становить 873320 (вісімсот сімдесят три тисячі триста двадцять) гривень 76 копійок.
З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, та правильно вирішив спір по суті у, визначений спосіб.
Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01.06.2012 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: