Справа № 11-сс/796/359/2015 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 181 КПК Доповідач: ОСОБА_2
09 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу старшого прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року, -
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання Генеральної прокуратури України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано цілодобовий домашній арешт строком на 2 місяці, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 15, п.п. 1,5,12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Згідно з ухвалою слідчого судді, застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обгруновується наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, однак під час розгляду клопотання прокурором не було доведено те, що інший, більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним в клопотанні ризикам. Тому, з урахуванням даних про особу підозрюваного, який позитивно характеризується за місцем своєї останньої роботи, має міцні соціальні та сімейні зв'язки, слідчий суддя прийшов до висновку, до підозрюваного може бути застосовано більш м'який запобіжний захід, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку останнього, а саме - домашній арешт.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор ОСОБА_6 , який брав участь у розгляді клопотання слідчим суддею, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2015 року скасувати та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначає, що вказана ухвала є незаконною та необґрунтованою, містить невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Вказує, що судом не було враховано, що наданий ним дозвіл на затримання підозрюваного є підтвердженням достовірності вказаних у рапорті даних про переховування ОСОБА_8 . Апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді ґрунтується переважно на показах допитаних у судовому засіданні свідків сторони захисту, які виявились суперечливими між собою та такими, які спростовують повідомлені підозрюваним дані про відсутність підстав для його переховування. При цьому, вказує, що покази свідків є суперечливими між собою та свідчать про їх необізнаність про образ життя підозрюваного та зазначає, що вказані свідки є зацікавленими особами, які об'єднані з підозрюваним дружніми або родинними зв'язками, що може свідчити про упередженість цих осіб у своїх свідченнях. Також, сторона обвинувачення вказує, що слідчим суддею при винесенні ухвали не було взято до уваги, що ОСОБА_8 інкриміновано злочин, який відноситься до особливо тяжких та за скоєння якого передбачена найсуворіша міра покарання.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, думку підозрюваного і захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового і кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12014100100002561від 19.03.2014 року, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п.п. 1,5,12 ч. 2 ст. 115 КК України.
29.01.2015 року ОСОБА_8 винесено повідомлення про підозру в тому, що він у лютому 2014 року здійснював пособництво у замаху на вбивство двох і більше осіб, за попередньою змовою групою осіб, способом, небезпечним для життя багатьох осіб.
30.01.2015 року винесено постанову про оголошення підозрюваного ОСОБА_8 в розшук.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Задовольняючи клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд правильно виходив з того, що досудовим слідством встановлено наявність ризику, передбаченого у п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, того що
ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Із клопотання та долучених до нього додатків матеріалів справи вбачається, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Враховуючи викладене, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 15, п.п. 1,5,12 ч. 2 ст. 115 КК України, і відноситься до категорії особливо тяжких, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
Разом з тим, виходячи із норм Глави 18 КПК України, згідно якої питання щодо застосування запобіжних заходів належить до виняткової компетенції слідчого судді або суду, слідчий суддя правильно застосував запобіжний захід у вигляді домашнього арешту шляхом заборони підозрюваномузалишати своє житло цілодобово.
Доводи апеляційної скарги прокурора стосовно порушенням судом норм кримінального процесуального права, не заслуговують на увагу, оскільки ці порушення не є суттєвими, які тягнуть скасування ухвали.
Доводи прокурора про те, що ОСОБА_8 може впливати на покази свідків є безпідставними, оскільки свідки вчиненого правопорушення на час розгляду подання допитані.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування постанови слідчого судді, по справі не встановлено.
Слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 183, 184, 186, 192-194, 196, 197, 395 КПК України, з урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 даних про особу підозрюваного, який позитивно характеризується за місцем своєї останньої роботи, міцність його соціальних та сімейних зв'язків, зокрема - наявність малолітньої дитини, доглядом якої він займається, двох дітей, які навчаються, матері похилого віку, а також покази, надані свідками під час розгляду клопотання, дійшов висновку, що апеляційні вимоги прокурора в частині застосування більш суворого запобіжного заходу, а саме - тримання під вартою, є безпідставними.
Керуючись ст. ст. 309, 310, 404-405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання заступника начальника першого відділу управління спеціальних розслідувань Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, старшого радника юстиції ОСОБА_9 , погодженого з прокурором ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано цілодобовий домашній арешт строком на 2 місяці до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_10 , який брав участь при розгляді клопотання судом першої інстанції - без задоволення.
Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
_____________ ______________ _____________