"17" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/16170/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, треті особи професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України, Вишгородський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання нечинними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2010 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_5 та Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Київській області щодо визнання нечинними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження в адміністративній справі закрито.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2012 року залишено без задоволення подану на вказане судове рішення апеляційну скаргу ОСОБА_4 та залишено без змін ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2010 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що мирова угода між ОСОБА_5, звільненим з органів внутрішніх справ України за п.64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року, з наступними змінами (далі - Положення) та Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, яке взяло на себе зобов'язання скасувати оскаржувані позивачем накази та поновити позивача на службі на раніше займаній посаді, не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів третіх осіб.
Проте, повністю погодитися з такими висновками не можна.
З матеріалів справи вбачається, що судове рішення суду першої інстанції ухвалене у спорі, що виник внаслідок проходження та звільнення ОСОБА_5 з публічної служби.
Відповідно до ст. 185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду повністю або частково у випадках, встановлених цим Кодексом. Заперечення на інші ухвали можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, а саме ОСОБА_4, стороною у вказаних правовідносинах щодо проходження публічної служби, не є.
Подаючи 22 березня 2011 року апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду першої інстанції від 9 грудня 2010 року, ОСОБА_4 зазначив, що у вказаній справі він є третьою особою на стороні відповідача із самостійними вимогами на предмет спору, однак не був залучений до участі у розгляді справи.
Процесуальне становище третіх осіб визначено ст.53 КАС України. Зокрема, згідно ч.1 цієї статті треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу у будь-який час до закінчення судового розгляду, пред'явивши адміністративний позов до сторін. Задоволення адміністративного позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, розгляд адміністративної справи починається спочатку.
Однак, в матеріалах справи відсутня позовна заява ОСОБА_4 як третьої особи в зазначеній справі.
Проте, суд апеляційної інстанції вищезазначених вимог законів не врахував, а розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 у вказаній справі, не з'ясував правовий статус особи, яка подала апеляційну скаргу, та не з'ясував, про які саме права, свободи, інтереси чи обов'язки ОСОБА_4 вирішив суд першої інстанції.
Посилання ж апеляційного суду на ст. 55 Конституції України в даному випадку є необґрунтованим.
За таких обставин, коли ухвала суду апеляційної інстанції суперечить вимогам статей 53, 185 КАС України, постановлена без з'ясування обставин, що мають значення для розгляду справи, як то передбачено ст.159 КАС України, вона підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк