24 лютого 2015 року м. Київ К/9991/37406/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,
У вересні 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача. Просив визнати незаконним наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області № 462 о/с від 9 липня 2010 року про звільнення його з органів внутрішніх справ за п. «є» ст. 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29 липня 1991 року (далі - Положення); зобов'язати поновити його на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Виноградівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач неправомірно видав наказ про його звільнення, оскільки він не порушував службової дисципліни.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду 19 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області № 462 від 9 липня 2010 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4; поновлено позивача на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Виноградівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області. Допущено до негайного виконання постанову в частині поновлення позивача на посаді.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з серпня 2000 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, на час звільнення обіймав посаду дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Виноградівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області.
9 липня 2010 року наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області позивача було звільнено з органів внутрішніх справ на підставі п. «є» ст. 64 (за порушення дисципліни) Положення за систематичні порушення службової дисципліни, низькі моральні якості, нечесні цивільно-правові відносини з ОСОБА_5, порушення службового етикету та проявлену нещирість при проведенні службового розслідування.
Підставою для видання вказаного наказу стали результати службового розслідування за фактом звернення ОСОБА_5 зі скаргою на шахрайські дії позивача. Як зазначено в матеріалах службового розслідування, у жовтні 2009 року ОСОБА_5 передав ОСОБА_4 автомобіль марки «Рено-Кліо», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 та доручення на право керування вказаним автомобілем, а останній взяв на себе зобов'язання сплатити заборгованість за кредитом. Пізніше, ОСОБА_5 скасував видане позивачу доручення на право керування автомобілем, звернувся до ОСОБА_4 з вимогою про повернення автомобіля або про сплату заборгованості за кредитом, та написав скаргу, яка стала підставою для службового розслідування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у даному випадку між позивачем та ОСОБА_5 мали місце виключно цивільно-правові відносини, які регулюються нормами цивільного законодавства, зокрема статтями 1, 11, 12, 15, 20 Цивільного кодексу України, якими визначено порядок і спосіб реалізації цивільних прав учасниками цивільно-правових відносин, а також право на захист цивільних прав та інтересів і його здійснення.
Вказані цивільно-правові відносини, які стали підставою для звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ, відповідачем самостійно та безпідставно було визначено як «нечесні», хоча в порушенні кримінальної справи щодо нього відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України - за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій вірно зазначено, що сам факт звернення громадян зі скаргою до відділу внутрішньої безпеки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на дії позивача в межах реалізації ним цивільних прав у позаслужбовий час, не може розцінюватися як негативний вплив на авторитет та імідж міліції.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права та обов'язки визначені Положенням.
Відповідно до п. «є» ст. 64 вказаного Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Згідно ст. 2 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Частиною 1 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися норм професійної та службової етики; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Ст. 12 вказаного Закону передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до ст. 14 цього ж Закону при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Враховуючи вищенаведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки факт вчинення ОСОБА_4 дисциплінарного проступку не доведено.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень, порушення норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та матеріалах справи.
Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.В. Тракало
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк