24 лютого 2015 року м. Київ К/800/14957/13
К/800/15369/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.
Суддів -Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
при секретарі -Гуловій О.І.
за участю представників:ТОВ "Одєтекс" - Тарнавський Р.В. Південної митниці - Трофименко М.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційними скаргами1. Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області 2. Південної митниці
напостанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2012р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2013р.
у справі№ 1570/4911/2012
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Одєтекс"
до1. Південної митниці, 2. Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області
провизнання дій протиправними, скасування рішення та картки відмови
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЄТЕКС" звернулось з позовом, в якому просило:
- визнати протиправними дії Південної митниці з видачі ТОВ "ОДЄТЕКС" картки відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500040011/2/00197 від 13.03.2012 року та ухвалення рішення Південної митниці про визначення митної вартості товарів № 500040011/2012/410377/2 від 13.03.2012 року;
- скасувати рішення Південної митниці про визначення митної вартості товарів № 500040011/2012/410377/2 від 13.03.2012 року та картку відмови Південної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500040011/2/00197 від 13.03.2012 року;
- зобов'язати Південну митницю скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "ОДЄТЕКС" надмірно сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 67975,78 грн.;
- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на підставі висновку Південної митниці повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ОДЄТЕКС" з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість на загальну суму 67975,78 грн. шляхом зарахування на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЄТЕКС".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії Південної митниці щодо самостійного визначення митної вартості за 6-м (резервним) методом, є протиправними, оскільки в порушення вимог ст. 266 Митного Кодексу України відповідачем неправомірно та необґрунтовано застосовано 6-й (резервний) метод визначення митної вартості товару, а також не було витребувано у позивача додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товару.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2012р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2013р., позов задоволено в повному обсязі.
Суди вмотивували свої висновки тим, що згідно наданих в справу доказів та відповідно до умов діючого Законодавства, відповідачем не доведено правомірність прийняття спірних рішень щодо визначення митної вартості товару за методом № 6 (резервний).
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Південна митниця та Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області звернулись з касаційними скаргами у яких просять скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.10.2011 року між компанією COMMODITIES GMBH», Австрія (продавець) та ТОВ «ОДЄТЕКС» (покупець) був укладений Контракт № 0603/078/2011 на постачання товару -поліпропілену за базисними умовами поставки СIF - Іллічівськ, відповідно до міжнародних правил "Інкотермс 2010". Згідно із пунктом 1.1. Контракту, кількість, вартість та умови постачання товару, обумовлюються сторонами в Додатках до Контракту, які вважаються його невід'ємною частиною. 17.01.2012 року сторонами був укладений Додаток № 2 до Контракту, про здійснення постачання партії товару -полімер пропілену (поліпропілен) марки TELDENE H25FBA у обсязі 99,00 тон, виробництва компанії National Petrochemical Industrial Co. (Саудівська Аравія), за ціною 1420,00 доларів США за тону.
13.03.2012 року, на виконання Контракту та Додатку № 2 до нього, та з метою митного оформлення вказаної партії товару, Позивачем до Південної митниці була подана митна декларація № 500040011.2012.006003 разом із товаросупровідними документами, а саме: облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «ОДЄТЕКС»№ 50005/1/07/00305 від 09.11.2011 року; зовнішньоекономічний контракт № 0603/078/2011 від 24.10.2011 року; доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 2 від 17.01.2012 року; повідомлення про намір увезення № 500000000.2012.900822 від 12.03.2012 року; морський транспортний документ (морська накладна) MSCUJE911506 від 06.03.2012 року; накладні «СMR»№ 777718, 777718/2, 777718/3, 777719 від 12.03.2012 року; морський коносамент (Bill of Lading) № MSCUJE911506 від 15.02.2012 року; рахунок фактура (інвойс) № 982767 від 05.02.2012 року; пакувальний лист № б/н від 05.02.2012 року; лист відправника (повідомлення про доставку) № б/н від 22.02.2012 року; навантажувальний документ (Наряд) № 302 від 12.03.2012 року; довідка про декларування валютних цінностей ТОВ «ОДЄТЕКС»№ 75/12 від 13.01.2012 року; сертифікат про походження товару форми А № 191871 від 14.02.2012 року; сертифікат аналізу виробника товару № б/н від 05.02.2012 року; лист постачальника (МFC COMMODITIES GMBH) про доставку товару № б/н від 21.02.2012 року; довідка банку про здійснення оплати вартості отриманих товарів № 1063 від 06.03.2012 року; інші відомості про дотримання вимог законодавства (відомості про дотримання вимог законодавства щодо здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (шляхом проставляння відбитку штампу); відомості про дотримання вимог екологічного контролю (шляхом поставляння штампу); відомості про оплату послуг за організацію збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів).
Крім того, 13.03.2012 року ТОВ «ОДЄТЕКС» була подана декларація митної вартості Форми ДМВ-1 від 13.03.2012 р., згідно якої митна вартість даного товару була задекларована позивачем відповідно до ст.ст. 259, 260, 262, 266, 267 Митного кодексу України, від 11 липня 2002 року N 92-IV (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (метод 1), в розмірі 140 580,00 доларів США або 1 122 671,88 гривень (згідно з офіційним курсом НБУ, встановленого станом на 13.03.2012 року в розмірі 7,986 гривень за 1,00 долар США).
Однак, 13.03.2012 року митний орган відмовив ТОВ «ОДЄТЕКС» в митному оформленні задекларованого товару, оформивши відповідну картку відмови № 500040011/2/00197. Підставою для відмови стало прийняте Південною митницею рішення № 500040011/2012/410377/2 від 13.03.2012 року про визначення митної вартості товарів за резервним методом в розмірі 183 150,00 доларів США, тобто 1850 доларів США за тону товару.
Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.
Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України від 17.11.2002р. (далі - МК України) митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.
Згідно зі ст. 86 МК України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 265 МК України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Згідно зі статтею 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Аналіз наведених норм, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, та Порядку декларування митної вартості товарів дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.
Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (далі - товари), подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року, що діяв до 1 червня 2012 року (далі за текстом - Порядок). Пунктом 7 зазначеного Порядку визначений обов'язковий перелік документів, що надається декларантом для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, до ВМД № 500040011.2012.006003 позивачем додані документи, визначені, як обов'язкові, пунктом 7 зазначеного Порядку. В свою чергу, у разі наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості товару, останній не позбавлений права запросити у декларанта надання додаткових документів. Таке право митного органу було передбачено статтями 264, 265 Митного кодексу України, від 11 липня 2002 року N 92-IV, пунктом 11 Порядку, затвердженого ПКМУ від 20.12.2006 року № 1766.
Разом з тим, наявність сумнівів у митного органу відповідно до ч. 2 ст. 264, ч. 2 ст. 265 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року N 92-IV, може бути тільки підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження об'єктивності визначення ним митної вартості товару за ціною договору. При цьому сумніви мають бути реальними, базуватися на певних об'єктивних критеріях, а додаткові документи стосуватися митної вартості товару, а не будь-яких інших обставин чи подій.
Пункти 11 - 13 Порядку встановлюють наступний порядок взаємодії декларанта та митного органу у разі необхідності додаткового підтвердження заявленої митної вартості товарів: «п.11…Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу». Декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Як встановлено судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи, декларант не відмовлявся від надання додаткових документів, адже митний орган не направляв такої вимоги, а відповідно порушив приписи п.14 Порядку, ухваливши передчасне Рішення, не маючи таких повноважень, та з підстав, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Більш того, статтею 267 Митного кодексу України, від 11 липня 2002 року N 92-IV, чітко визначені випадки, в яких не може використовуватися перший метод визначення митної вартості. Так, згідно положень ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України, від 11 липня 2002 року N 92-IV, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не використовується в разі, якщо: 1) існують обмеження щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни існують умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) певна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надійде прямо чи опосередковано продавцеві; 4) покупець і продавець є пов'язаними між собою особами і ці відносини вплинули на ціну товарів.
Отже, оскільки, підстава відмови в застосуванні першого методу, вказана в рішенні про визначення митної вартості № № 500040011/2012/410377/2 від 13.03.2012 року, є такою що не передбачена ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року N 92-IV, і додаткові документи на підтвердження митної вартості товару у позивача не вимагалися, то застосування резервного методу, як і будь-якого наступного методу визначення митної вартості з боку відповідача є необґрунтованим.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність дій Південної митниці щодо застосування одразу шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 МК України, за відсутності будь-якого обґрунтування неможливості їх застосування в рішенні про визначення митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постановах від 21 січня 2011 року (справа № 21-56а10), від 7 лютого 2011 року (справа № 21-76а10), від 14 листопада 2011 року (справа № 21-213а11), від 6 лютого 2012 року (справа № 21-418а11), від 29 травня 2012 року (справа № 21-91а12).
Водночас, колегія суддів не погоджується з судами попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Південну митницю скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "ОДЄТЕКС" надмірно сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 67975,78 грн. та зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на підставі висновку Південної митниці повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ОДЄТЕКС" з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість на загальну суму 67975,78 грн. шляхом зарахування на поточний рахунок Товариства, враховуючи наступне.
Відповідно до частини шостої статті 264 МК у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.
Так, саме Порядок повернення визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264 МК.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.
Разом з тим взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії.
Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.
Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.
З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що законодавством відповідно до частини шостої статті 264 МК визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а тому на підставі аналізу наведених вище норм права дійшла такого правового висновку.
У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014року (справа № 21-29а14) та у постановах від 12 листопада 2014 року.
Таким чином, оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення в цій частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області задовольнити частково.
Касаційну скаргу Південної митниці задовольнити частково.
Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2012р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2013р. в частині зобов'язання Південну митницю скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "ОДЄТЕКС" надмірно сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 67975,78 грн. та зобов'язання Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на підставі висновку Південної митниці повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ОДЄТЕКС" з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість на загальну суму 67975,78 грн. шляхом зарахування на поточний рахунок Товариства.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволені позовних вимог в цій частині відмовити.
В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2012р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2013р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: