"26" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/57196/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Старобільське лісомисливське господарство» на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Луганській області до державного підприємства «Старобільське лісомисливське господарство» про зобов'язання виконати п.2,3 вимоги № 12-071414/4898 від 17.04 2012 року,
Державна фінансова інспекція в Луганській області звернулася із позовом, в якому просила зобов'язати ДП «Старобільське лісомисливське господарство» виконати п.2,3 вимоги від 17.04.2012 №12-07-14-14/4898.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року скасовано, прийняте нове рішення, яким позов задоволено. Зобов'язано ДП «Старобільське лісомисливське господарство» виконати пункти 2 і 3 вимоги ДФІ № 12-071414/4898 від 17.04 2012 року.
В касаційній скарзі ДП «Старобільське лісомисливське господарство», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ДФІ проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Старобільське лісомисливське господарство» за період з 01 березня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за наслідками якої складено акт від 28 лютого 2012 року № 07-21 /003.
За результатами ревізії на адресу відповідача було направлено вимогу №12-07-14-14/4898 від 17.04.2012 року про усунення порушень, якою вимагалося від відповідача: п.2 - відобразити в обліку дебіторську заборгованість ТОВ «О.П.С.» м. Києва у сумі 4859,92 грн. (різницю вартості товарів). Провести претензійно-позовну роботу з ТОВ «О.П.С.» м. Києва щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення ДП «Старобільське ЛМГ» зайво сплачених коштів у сумі 4859,92 грн. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, заподіяні збитки; п.3 - відобразити в обліку дебіторську заборгованість ТОВ «КФ Сервіс Комплект» у сумі 37 930,20 грн. Провести претензійно-позовну роботу з ТОВ «КФ Сервіс Комплект щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення ДП «Старобільське ЛМГ» зайво сплачених коштів у сумі 37 930,20 грн. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, заподіяні збитки; перерахувати до загального фонду державного бюджету кошти у сумі 5 689,53 грн. Позивач встановив відповідачу строк для усунення вказаних порушень з терміном виконання до 27.04.2012 року.
За змістом п. 1, 7, 10 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» № 2939-XII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, контрольно-ревізійним управлінням в областях надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до 4.3 Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затв. наказом Міністерства фінансів України 03.10.2011 N 1236, інспекція відповідно до покладеного на неї завдання вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, у тому числі звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Наведене дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
У зв'язку з цим, Верховний Суд України у постанові від 15 квітня 2014 року у справі 21-63а14 дійшов висновку, що виявлені збитки, завдані державі чи об'єкту контролю не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги, хоча про їх наявність може бути зазначено у вимозі. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом. При цьому зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність обчислення їх розміру перевіряє суд, який розглядає цей позов.
Таким чином оскільки примусове відшкодування шкоди відбувається судом за відповідним позовом про її стягнення, спонукання підконтрольну установу в судовому порядку до виконання вимоги інспекції у тому числі з зобов'язанням до використання права на судовий захист, є необґрунтованим.
Таким чином висновок суду апеляційної інстанції не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а рішення суду першої інстанції скасоване помилково.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Державного підприємства «Старобільське лісомисливське господарство» задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року скасувати, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року залишити в силі.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст.ст. 235-244 КАС України.
Судді: В.Ф. Мороз
А.О. Логвиненко
О.Є Донець