12 лютого 2015 року м. Київ К/800/16793/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Мороз Л.Л.,
Горбатюка С.А.,
Шведа Е.Ю.,
розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя, треті особи: СТ "Бастіон", ОСОБА_3, ОСОБА_5, Севастопольська міська Рада, про визнання протиправним та скасування розпорядження,
ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя про визнання протиправним та скасування розпорядження № 497 від 04.06.1999 року у частині передачі у приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 16.02.2012 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 16.02.2012 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя від 04.06.1999 року № 497 у частині передачі у приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки НОМЕР_1 в межах землекористування садівничого товариства "Бастіон" площею 0,0928 га для ведення садівництва.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом апеляційної інстанцій встановлено, що розпорядженням № 497 від 04.06.1999 року було припинено право постійного користування СТ "Бастіон" на земельну ділянку площею 0, 7698 га та передано її до земель запасу.
Згідно п. 2 розпорядження із земель запасу громадянам - членам садівничого товариства "Бастіон" передано у приватну власність земельні ділянки для ведення садівництва, в тому числі земельну ділянку НОМЕР_1 в межах землекористування СТ "Бастіон", яка була надана у приватну власність ОСОБА_6 із земель запасу для ведення садівництва.
Відповідно по пункту 1 частини 1 статті 48 Земельного кодексу України, чинного на час прийняття розпорядження, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність і надаються в користування громадянам для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби.
Статтею 17 Земельного кодексу України в редакції 1990 року встановлено, що передача у власність земельної ділянки для ведення садівництва, що була раніше надана громадянину, проводиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).
Згідно статті 4 Земельного кодексу України в редакції 1990 року в державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Не можуть передаватися у колективну та приватну власність землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів).
Як встановлено, оскаржене розпорядження не відповідає вимогам статті 17 Земельного кодексу України, оскільки в матеріалах, що були підставою для прийняття спірного розпорядження, відсутня земельно-кадастрова документація та дані бюро технічної інвентаризації, що підтверджують розмір земельної ділянки НОМЕР_1 в СТ "Бастіон", яка була передана у власність громадянину ОСОБА_6 для ведення садівництва.
Крім того, згідно із статтею 17 Земельного кодексу України місцева державна адміністрація не мала повноважень передавати у власність громадянина земельну ділянку для ведення садівництва.
Відповідно до схеми генплану "вулиць, доріг, проїздів, ділянок в межах землекористування СТ "Бастіон", Генерального плану проекту організації території Садівничого товариства "Бастіон" земельна ділянка НОМЕР_1 в СТ "Бастіон" є суміжною із земельною ділянкою НОМЕР_2, що належить позивачу. Поряд із земельною ділянкою НОМЕР_1 проходить дорога (проїзд) загального користування м. Севастополя, що забезпечує єдиний доступ до земельної ділянки НОМЕР_2 в СТ "Бастіон".
26.01.2011 року ОСОБА_4 звернувся до Балаклавського районного суду м. Севастополя з позовною заявою про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою НОМЕР_2 в СТ "Бастіон", що чиняться власниками земельної ділянки НОМЕР_1 в СТ "Бастіон" - ОСОБА_5, ОСОБА_3 та користувачем - ОСОБА_7
Відповідно до Висновку проведеної у справі №2-1305/11 комплексної судової будівельно-технічної та землевпорядної експертизи № 347 від 14.09.2011 року проїзд (дорога), що забезпечував доступ до земельної ділянки НОМЕР_2 в СТ "Бастіон", площею 0,0243 га вийшов до складу земельної ділянки НОМЕР_1 в СТ "Бастіон" за державним актом, інших доріг, проїздів, проходів до земельної ділянки НОМЕР_2 в СТ "Бастіон" не існує, тобто позивач - ОСОБА_4 не має фактичного доступу до належної йому земельної ділянки.
Садівниче товариство "Бастіон" використовує належну їм земельну ділянку відповідно до державного акта, на праві постійного користування землею.
Як встановлено, спірним розпорядженням відповідач передав у приватну власність громадянина ОСОБА_6 дорогу (проїзд) загального користування м. Севастополя, яка знаходилась у державній власності, чим порушив положення ст. 4 Земельного кодексу України в редакції 1990 року.
Отже, розпорядження № 497 від 04.06.1999 року прийняте поза межами повноважень відповідача, з порушенням вимог законодавства, що діяло на момент його прийняття.
Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову.
Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені статей 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: