25 лютого 2015 року м. Київ К/800/55709/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Логвиненка А.О.,
Маслія В.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про скасування рішення, за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року, -
встановив:
У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив:
скасувати претензію Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 2898/12 від 29.07.2013 про сплату 1110, 26 грн. заподіяної державі шкоди;
скасувати постанову Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 02/186 від 29.07.2013 про застосування штрафу у розмірі 850,00 грн.;
зобов'язати Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області утриматися від прийняття будь - яких рішень до завершення приватизації земельної ділянки або отримання відповідних рішень про неможливість її приватизації.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Скасовано претензію Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 2898/12 від 29.07.2013 та постанову Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 02/186 від 29.07.2013. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Державна екологічна інспекція у Вінницькій області, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з таких підстав.
Встановлено, що 17.07.2013 Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області проведено обстеження земельної ділянки у межах населеного пункту, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
За результатами проведеного обстеження складено акт № 02/02 від 17.07.2013, у якому зафіксовано факт самовільного зайняття ОСОБА_4 земельної ділянки загальною площею 0,0962 га.
Цього ж дня відносно позивача відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення № 003005, за результатом розгляду якого 29.07.2013 прийнято постанову № 02/186 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. Вказана постанова обґрунтована порушенням позивачем вимог статті 125 Земельного кодексу України та наявністю з боку позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також відповідачем складено претензію № 2898/02 від 29.07.2013 про заподіяну позивачем державі шкоди в розмірі 110,26 грн., та надано строк для добровільної сплати цієї суми.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позовних вимог в частині скасування претензії Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 2898/12 від 29.07.2013 та постанови № 02/186 від 29.07.2013, апеляційний суд посилався на підтвердження факту користування позивачем земельною ділянкою на законних підставах, посилаючись на прийняті Махаринецькою сільською радою відповідні рішення.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
У частині 1 статті 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що самовільне зайняття земельної ділянки - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, рішенням Махаринецької сільської ради Козятинського району Вінницької області від 13.07.2011 «Про надання дозволів на виготовлення технічної документації земельних ділянок громадянам» вирішено надати ОСОБА_4 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га, ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Махаринецької сільської ради Козятинського району Вінницької області від 11.04.2012 «Про часткові зміни в рішенні сесії сільської ради про передачу земельних ділянок у власність та затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки», вирішено внести зміни у попереднє рішення сільської ради; затвердити технічну документацію; видати державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, ведення особистого селянського господарства: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, всього 0, 2500 га, сільськогосподарські землі - 0,0847 га, рілля - 13,0847 га, під житловою забудовою - 0,1653 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,0962 га.
Рішенням Махаринецької сільської ради Козятинського району Вінницької області № 3.4.1-12-06 від 25.09.2012 «Про внесення змін в рішення Махаринецької сільської ради Козятинського району Вінницької області від 11.04.2012 «Про часткові зміни в рішенні сесії сільської ради про передачу земельних ділянок у власність та затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки» вирішено вилучити з цього рішення пункт щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації для ведення особистого селянського господарства площею 0,0962 га. Підстава - виготовлення проекту відведення земельної ділянки із землеустрою, що посвідчує прав користування земельною ділянкою.
Проте, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 22.11.2012 ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га в АДРЕСА_1, на підставі рішення Махаринецької сільської ради Козятинського району Вінницької області від 11.04.2012. Вказане свідчить, що цей державний акт видано позивачу без врахування внесених сільською радою відповідних змін до рішення. Доказів на підтвердження визнання державного акту незаконним та його скасування не надано.
За таких обставин відсутні підстави вважати ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-1 КУпАП, щодо самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,0962 га.
З урахуванням описаного суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для скасування прийнятих Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області постанови № 02/186 від 29.07.2013 та претензії № 2898/12.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції і доводи касаційної скарги його не спростовують.
Що стосується доводів касаційної скарги про порушення апеляційним судом правил інстанційної підсудності адміністративних справ, слід зазначити наступне.
Як зазначалось, предметом спору у справі є претензія № 2898/12 від 29.07.2013 та постанова № 02/186 від 29.07.2013, які прийняті Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області у справі про адміністративне правопорушення, та зобов'язання відповідача утриматись від вчинення дій.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 21 КАС України якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.
Зважаючи на те, що частина позовних вимог підсудна місцевому загальному суду як адміністративному, а частина - окружному адміністративному суду, справа з урахування вказаної норми розглянута окружним адміністративним судом.
За змістом статті 171-2 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом п'яти днів з дня відкриття провадження у справі.
Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Проте, під час вирішення питання про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, якою вирішено справу по суті, необхідно враховувати правові приписи Європейського суду з прав людини, які викладені в Рішенні від 08.04.2010 (справа «Гурепко проти України»). З рішення видно, що Гурепко постановою суду був притягнутий до адміністративної відповідальності в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, яка не підлягала апеляційному оскарженню. У зв'язку з такими обставинами Європейський суд з прав людини вказав, що вказана особа була позбавлена можливості на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, тому вказав на порушення Україною в такій справі права на апеляційне оскарження, а саме: пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статті 2 Протоколу № 7 до Конвенції.
Тобто, в залежності від характеру правопорушення та тяжкості накладеного адміністративного стягнення, постанова суду першої інстанції про перегляд такого рішення може бути оскаржена до апеляційного суду.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтею 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: