25 лютого 2015 року м. Київ К/800/61042/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Логвиненка А.О.,
Маслія В.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом суб'єкту підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області про визнання протиправними постанов, за касаційною скаргою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року, -
встановив:
У червні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними постанову у справі про адміністративне правопорушення № 176 від 03.06.2013 і постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 128 від 03.06.2013.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 128 від 03.06.2013 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 штрафу в розмірі 1228,12 грн.
У касаційній скарзі Інспекція з питань захисту прав споживачів у Рівненській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку другої групи зі ставкою єдиного податку 20 %.
На підставі звернення ОСОБА_5 щодо неправомірних дій ОСОБА_4 при доставці та встановлені пластикових вікон та балконних дверей, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Рівненській області в період з 29.05.2013 по 30.05.2013 проведено позапланову перевірку позивача щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів.
В результаті проведення перевірки відповідачем виявлені порушення вимог законодавства, а саме:
- замовлення на непродовольчі товари між суб'єктом господарювання та споживачем ОСОБА_5 не оформлено на бланку замовлення, яке складається у двох примірниках, у якому зазначаються: найменування суб'єкта господарювання, назва товару, його ціна (за один кілограм або сто грамів, одиницю розфасовки, упаковки, штуку, один метр тощо), кількість, загальна вартість товару, вартість послуг, що надаються додатково, дата (час) виконання замовлення, тощо. Перший примірник оформленого бланка замовлення передається споживачу, другий, залишається у суб'єкта господарювання. Якщо проведена попередня оплата, то в бланку замовлення робиться спеціальна відмітка. Вищезазначене свідчить про порушення п. 2.4, п. 4.1 Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 за № 103, п. 16 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 за № 833 та п.42 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 № 104;
- при реалізації товарів споживачу ОСОБА_5 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 не видано розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджується також проведеною контрольною перевіркою правильності розрахунку зі споживачами за реалізовані товари, надані послуги, що є порушенням п. 2.4 Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, п. 22, п. 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, п. 18 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами та ч. 11 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів»;
- суб'єктом господарювання не обумовлено, не узгоджено вартість транспортування товарів із міста Рівне до міста Здолбунів, і хто сплачує вартість транспортних послуг перевезення товарів, що є порушенням п. 2.4, п. 1.16 Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або «офісними приміщеннями» та п. 16 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів;
- на реалізовану продукцію (товари) споживачеві, що також підтверджується проведеною контрольною перевіркою правильності розрахунку зі споживачами за реалізовані товари, надані послуги, - відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація про продукцію - дані про ціну, умови та правила придбання продукції, дату виготовлення, відомості про умови зберігання, гарантійні зобов'язання виробника (виконавця), правила та умови ефективного і безпечного використання продукції, строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; вживання поняття «знижка» застосовується протягом невизначеного та необмеженого періоду часу, що є порушенням п. 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, п. 1.16, п.4.1 Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, п.16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами та п.п. 6-11 ч. 1, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», про що було складено акт № 000167 від 30.05.2013.
На підставі вказаного акту 03.06.2013 Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Рівненській області відносно позивача прийнято постанову про накладення стягнення, передбаченого статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 128 від 03.06.2013, якою застосовано штраф у розмірі 1228,12 грн., та постанову у справі про адміністративне правопорушення № 176 про накладення штрафу у розмірі 459 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 128 від 03.06.2013, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з наступного.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII), у редакції на час виникнення спору.
Згідно пункту сьомого частини першої статті 23 Закону № 1023-ХІІ у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи вказану норму закону, суди прийшли до висновку, що обов'язковою умовою для застосування штрафу у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги є ведення суб'єктом господарювання обов'язкового обліку доходів і витрат.
Пунктом 296.1 статті 296 Податкового кодексу України, у редакції на час спірних правовідносин, встановлено, що платники єдиного податку ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 цього пункту.
Згідно підпункту 296.1.1. пункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Враховуючи, що позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку другої групи зі ставкою єдиного податку 20 %, а тому зобов'язаний вести лише книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про відсутність підстав для застосовування до позивача штрафу у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду також погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій і доводи касаційної скарги його не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: