"19" лютого 2015 р. м. Київ К/800/41086/14
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівМаслія В. І.,
Черпіцької Л. Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області до Підприємства Старобабанівської виправної колонії (№ 92) про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,
установив:
Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області звернулось з позовом до Підприємства Старобабанівської виправної колонії (№ 92) про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 4 508 грн 00 коп.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з 01 лютого 2014 року по 31 березня 2014 року у сумі 4 508 грн 00 коп.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року та ухвалено нове рішення про залишення позовних вимог без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить відшкодувати понесені ним витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам відповідача за лютий 2014 року у сумі 2 254 грн 00 коп. та за березень 2014 року у сумі 2 254 грн 00 коп., всього 4 508 грн. 00 коп.
Судами встановлено, що платіжним дорученням від 27 лютого 2014 року № 67 відповідачем позивачу відшкодовано за лютий 2014 року у сумі 2 254 грн 00 коп., а платіжним дорученням від 28 березня 2014 року № 95 відшкодовано за березень 2014 року у сумі 2 654 грн 00 коп. витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.
Спір в даній справі виник тому, що вищезазначені кошти зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості в порядку календарної черговості їх виникнення, тобто за минулий період та без врахування призначення платежу, зазначеного у платіжних дорученнях.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. Рішення суду мотивоване тим, що позивач самостійно не може зараховувати відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах за інший період, ніж той, який визначений в платіжному дорученні в графі «призначення платежу».
Колегія суддів з таким висновком суду апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Обов'язок з відшкодування відповідних витрат Управління ПФ встановлено Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" розроблена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (постанова правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1).
Ця Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (пункт 1.2 Інструкції).
Відповідно до п. 10.11 Інструкції у разі, коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
Згідно із пунктом 1.3 Інструкції страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На думку колегії суддів, спірні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій є саме тими коштами, які сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тобто відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", отже є страховими внесками в розумінні пункту 1.3 Інструкції.
Таким чином, відповідно до п. 10.11 Інструкції, у разі сплати поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу в рахунок сплати недоїмки у порядку календарної черговості їх виникнення.
За таких обставин, здійснюючи перерозподіл коштів в рахунок погашення заборгованості в порядку календарної черговості їх виникнення, позивач діяв відповідно до Інструкції.
Посилання суду апеляційної інстанції на Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (постанова Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22) є безпідставним, оскільки остання встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків та розроблена відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України, тоді як Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України є спеціальним підзаконним актом, що регулює відносини у сфері виконання Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сплачені відповідачем кошти зараховуються в рахунок погашення заборгованості в порядку календарної черговості їх виникнення, тобто за минулий період.
Згідно з ч. 1 ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року скасувати та залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: