"26" лютого 2015 р. м. Київ К/800/40708/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.
при секретарі судового засідання Слободян О.М.
з участю представників сторін :
позивача -Глушакова Г.В.
відповідача -Касян О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9.04.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3.07.2014р. у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом»
до відповідача Державної інспекції України з контролю за цінами
про визнання протиправним та скасування рішення, -
5.02.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдом» (далі Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Державної інспекції України з контролю за цінами (далі Інспекція). Свої вимоги позивач мотивував тим, що рішенням від 19.12.2013р. відповідач застосував до Товариства адміністративно-господарські санкції за порушення державної дисципліни цін. Вважаючи висновки Інспекції щодо наявності в діяльності Товариства порушень законодавства про ціноутворення помилковими, позивач просив задовольнити адміністративний позов.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 9.04.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3.07.2014р., в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовими рішеннями, Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та направити справу на новий розгляд. При цьому, скаржник зазначив, що суди дійшли передчасного висновку про безпідставність позовних вимог.
У своєму відзиві Інспекція зазначила, що судові рішення є законними та обґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що у листопаді-грудні 2013р. Інспекція здійснила перевірку дотримання Товариством вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін за наслідками якої складено акт №205. Під час перевірки відповідач дійшов висновку про те, що Товариство, в порушення вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» здійснювало надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення без встановлення цін/тарифів уповноваженим органом та про те, що вказані послуги надано на загальну суму 401652,69гр. На цій підставі рішенням Інспекції №109 від 19.12.2013р. до Товариства застосовано адміністративно - господарські санкції : вилучено в дохід державного бюджету штраф в сумі 401652,69гр. та зобов'язано позивача повернути споживачам суму необґрунтовано отриманої виручки в розмірі 401652,69гр.
Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.
Частиною 3 статті 2 КАС України обумовлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Водночас, згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, з огляду на приписи статті 70 КАС України, суб'єктом владних повноважень повинні бути надані належні та допустимі докази.
Основні засади цінової політики і відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю та спостереження у сфері ціноутворення з серпня 2012р. внормовано положеннями Закону України «Про ціни і ціноутворення» (далі Закон N5007-VI). До серпня 2012р. ці правовідносини регламентувались Законом України «Про ціни і ціноутворення» N507-XII від 3.12.1990р.
Частиною першою статті 20 Закону N5007-VI обумовлено, що до суб'єктів господарювання за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки.
Оскаржуючи законність рішення Інспекції щодо застосування штрафу та зобов'язання позивача повернути споживачам суму необґрунтовано отриманої виручки в розмірі 401652,69гр., Товариство посилалось на те, що воно не здійснювало надання послуг населенню. Крім того, Інспекція не зазначила яку саме виручку було отримано позивачем від надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
В підтвердження своїх доводів позивач послався на те, що він здійснював свою господарську діяльність на підставі договору від 1.02.2010р., укладеному з ТОВ «ТРЕЙДОМ-СЕРВІС», умовами якого не передбачалось надання Товариством послуг з водопостачання та водовідведення і такі послуги Товариство не надавало.
Предметом дослідження в адміністративній справі, переданій на розгляд суду, є встановлення факту надання Товариством житлово-комунальних послуг, визначення часу на протязі якого ці послуги надавались, їх обсягу та визначення позитивної різниці між фактичною виручкою, отриманою Товариством від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання.
В той же час, матеріали справи та докази, надані відповідачем, не дозволяють зробити висновок про те, що Товариством надавались житлово-комунальні послуги споживачам цих послуг, не встановлено наявності позитивної різниці між отриманою Товариством фактичною виручкою та виручкою за цінами, встановленими у передбачений законом спосіб.
Судами не з'ясовано, чи приймалось органом місцевого самоврядування у відповідності до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», рішення про визначення Товариства виконавцем житлово-комунальних послуг та про укладання відповідного договору з позивачем на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг.
Крім того, відповідно до статті 20 Закону N5007-VI сума необґрунтованої виручки, одержаної суб'єктами господарювання повертається споживачам лише за умови, що підприємство на постійній основі надає житлово-комунальні послуги або має адресних споживачів. Проте, судами наявність чи відсутність цих передумов застосування такої санкції не з'ясовувалась.
Таким чином, попередні судові інстанції у розгляді даної справи припустилися порушення норм процесуального права, а саме вимог частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо прийняття судового рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених дослідженими у судовому засіданні доказами.
Не встановлення в судовому процесі вище зазначених обставин як таких, що мають суттєве значення у справі з огляду на неможливість правильно вирішити спір без їх з'ясування, відповідно до частини другої статті 227 КАС України, є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у зв'язку з їх не відповідністю вимогам частин 4 та 5 статті 11, частині 1 статті 138 та статті 159 цього Кодексу з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 221,223,227,230,231,254 КАС України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом» задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9.04.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3.07.2014р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, оскарженню не підлягає.
Судді А.О. Логвиненко
О.Є. Донець
В.Ф. Мороз