"25" лютого 2015 р. м. Київ К/800/57069/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,
Суддів Ємельянової В.І.,
Стародуба О.П.,
секретаря судового засідання Горбатюка В.С.,
за участю представників:
позивача - Яковчука Я.М.,
відповідача - Семиполець О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) до Державного авіаційного підприємства «Україна» про стягнення коштів,
за касаційною скаргою Державного авіаційного підприємства «Україна» (далі - ДАП «Україна») на постанову Київського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року,
У липні 2014 року Фонд звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ДАП «Україна» адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 2 351 706 грн 02 коп. за нестворення місць для працевлаштування інвалідів.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року, позов задоволено повністю.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що позивачем правомірно застосовані до відповідача адміністративно-господарські санкції, оскільки ДАП «Україна» всупереч статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII (далі - Закон №875-XII) не виконав покладений на нього обов'язок і не створив місця для працевлаштування інвалідів. Крім того, посилаючись на пункт 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України та на відсутність довідки про включення ДАП «Україна» до реєстру неприбуткових організацій, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач не відноситься до бюджетних установ, на які не поширюється вимоги статті 19 Закону №875-XII.
За змістом статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих (середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік).
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Таким чином, для правильного вирішення даного спору судам необхідно було встановити чи відноситься ДАП «Україна» до підприємств, що повністю утримуються за рахунок коштів державного бюджету.
Суд першої інстанції, посилаючись на пункт 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України та на відсутність довідки про включення ДАП «Україна» до реєстру неприбуткових організацій, прийшов до висновку, що відповідач не належить до бюджетних установ, на які не поширюється вимоги статті 19 Закону №875-XII.
Такий висновок колегія суддів вважає помилковим, оскільки поняття «підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів», зазначене у частині 1 статті 20 Закону №875-ХІІ є ширшим ніж термін «бюджетні установи», визначений у пункті 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, та не передбачає наявність обов'язкової умови перебування підприємства установи і організації у реєстрі неприбуткових організацій для повного утримання підприємства установи і організації за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Крім того, встановивши, що згідно з податковою декларацією з податку на прибуток за 2013 рік ДАП «Україна» було отримано прибуток, суд першої інстанції не дослідив на які цілі перераховувалися ці кошти та чи призначалися на утримання підприємства.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам відповідача, викладеним в апеляційній скарзі, про те, що вказані кошти підприємство фактично не отримує та про те, що фінансується виключно з державного бюджету.
Згідно зі статтею 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки неповноту встановлення обставин у справі допущено обома судовими інстанціями, то справа направляється до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Державного авіаційного підприємства «Україна» задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Й. Рецебуринський
Судді В.І. Ємельянова
О.П. Стародуб