25 лютого 2015 року м. Київ К/800/61432/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,
Суддів Ємельянової В.І.,
Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Миколаївського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
за касаційною скаргою Миколаївського районного центру зайнятості на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2014 року,
У серпні 2014 року Миколаївський районний центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 безпідставно отриману нею допомогу по безробіттю у розмірі 7028 грн 29 коп.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2014 року, відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове судове рішення.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди виходили з того, що спір між позивачем і відповідачем не носить ознак публічно-правового спору, відповідач у справі не є суб'єктом владних повноважень, а отже зазначена справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Суд касаційної інстанції з такими висновками судів не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з частиною третьою статті 6, пунктом 5 частини другої статті 17 і пунктом 5 частини четвертої статті 50 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року №5067-VI фінансування заходів щодо реалізації державної політики у сфері зайнятості населення здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, Фонду соціального захисту інвалідів, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та інших джерел відповідно до законодавства.
Згідно з статтею 21 вказаного Закону діяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, спрямовується і координується Міністром - керівником центрального органу виконавчої влади у сфері соціальної політики. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах є юридичними особами публічного права.
Статтею 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.
Відповідно до частини 3 статті 36 вказаного Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Пунктом 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року №7-1, затвердженого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за №232/16248 встановлено, що у разі відмови особи повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що даний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю Миколаївського районного центру зайнятості, як суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.
Згідно з частиною 1 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Миколаївського районного центру зайнятості задовольнити частково.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2014 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Й. Рецебуринський
Судді В.І. Ємельянова
О.П. Стародуб