ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
12 лютого 2015 року 09:00 справа №826/16830/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг
треті особи1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 2. Комунальне підприємство "Вишнівськводоканал" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області
провизнання нечинною постанови
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 01 серпня 2014 року №1126 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП "Вишнівськводоканал" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/16830/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2014 року залучено до участі в адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - третя особа 1).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2015 року залучено до участі в адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство "Вишнівськводоканал" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі по тексту - третя особа 2, КП "Вишнівськводоканал").
В судовому засіданні 09 лютого 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача та третіх осіб проти задоволення позовних вимог заперечили; особами, які беруть участь у справі, заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Постановою від 01 серпня 2014 року №1126 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП "Вишнівськводоканал" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області" (далі по тексту - Постанова) відповідно до Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", Указу Президента України від 23 листопада 20111 року №1073 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг" та постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг постановила: установити КП "Вишнівськводоканал" тарифи: на централізоване водопостачання - 4,70 грн за 1 куб. м (без ПДВ); на централізоване водовідведення - 4,90 грн за 1 куб. м (без ПДВ); установити КП "Вишнівськводоканал" структуру тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення згідно з додатками 1, 2.
Позивач вважає, що Постанова має бути визнана судом нечинною, оскільки не пройшла державну реєстрацію, як нормативно-правовий акт, та не може створювати будь-яких прав чи обов'язків по її виконання для позивача; на думку позивача, Постанова зачіпає його соціально-економічні, особисті та інші права, свободи та законні інтереси, так як нарахування оплати за отримані послуги здійснюється за тарифами, встановленими цією Постановою.
Відповідач та треті особи проти задоволення позовних вимог заперечили, зазначивши, що Постанова не підлягає державній реєстрації, оскільки не є нормативно-правовим актом, та про відсутність у позивача порушеного права.
Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.
Матеріали справи підтверджують, що оскаржувана Постанова прийнята за заявою КП "Вишнівськводоканал" про встановлення тарифів від 01 липня 2014 року щодо централізованого водопостачання та водовідведення; при цьому КП "Вишнівськводоканал" здійснює діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення на підставі ліцензії серії АВ №582478 від 02 листопада 2011 року.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Стаття 5 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" передбачає, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, застосовує такі засоби регуляторного впливу на суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, як встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках.
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Відповідно до пункту 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року №1073, рішення, прийняті Комісією, оформлюються постановами і розпорядженнями. Рішення Комісії, прийняті у межах її повноважень, обов'язкові для виконання суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках.
З урахуванням наведеного суд вважає, що Постанова прийнята на підставі та у межах повноважень, встановлених Законом України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року №1073.
Вирішуючи питання необхідності державної реєстрації Постанови як нормативно-правового акта, суд керується наступним.
Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Як вбачається з наведеної правової норми, рішення суб'єкта владних повноважень можуть бути виражені у формі нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії.
Поняття нормативно-правового акта та акта індивідуальної дії в Кодексі адміністративного судочинства не врегульовані, а тому при визначення цих понять слід звернутися до загальних понять права.
Так, нормативно-правовий акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що стосується актів ненормативного характеру (актів індивідуальної дії), то вони породжують права та обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Основним критерієм розмежування адміністративних актів є коло осіб, на яких поширюється їх дія, при цьому визначальним у визначенні нормативно-правового акта є те, що останній є джерелом права.
Відповідно до пункту 3 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731, на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться.
За визначенням пункту 1 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року №34/5, нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.
Разом з тим, зміст оскаржуваної Постанови свідчить, що її дія поширюється на обмежене коло суб'єктів - на КП "Вишнівськводоканал", не встановлює та не змінює чи скасовує норми права, тобто не відповідає ознакам нормативно-правового акта, що виключає необхідність її реєстрації на підставі норм Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року №493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731, та Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року №34/5.
Крім того, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб'єкта владних повноважень та за умови порушення її прав.
Позивач стверджує, що оскаржувана Постанова порушує його соціально-економічні, особисті та інші права, свободи та законні інтереси, так як є підставою для нарахування оплати за отримані послуги.
У той же час суд звертає увагу, що оскаржувана Постанова є актом індивідуальної дії та породжує права і обов'язки виключно у осіб, яких воно стосується - КП "Вишнівськводоканал", та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.
Доводи позивача про сплату ним послуг за тарифами, встановленими Постановою, не приймаються судом до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували існування будь-яких правових відносин між ОСОБА_1 та КП "Вишнівськводоканал".
При цьому колегія суддів роз'яснює позивачу, що він не позбавлений права оскаржити будь-які рішення чи дії відповідача або інших осіб, які є наслідком прийняття оскаржуваної Постанови, за умови настання негативних наслідків.
Таким чином, з урахуванням не доведення позивачем наявності порушеного права та, що Постанова не є нормативно-правовим актом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання нечинною постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 01 серпня 2014 року №1126 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП "Вишнівськводоканал" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області" нормативно та документально не підтверджуються.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко