Справа: № 750/11780/14 Головуючий у 1-й інстанції: Логвіна Т.В.,
Суддя-доповідач: Кобаль М.І.
Іменем України
25 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кобаля М.І.,
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 27 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Чернігові про перерахунок пенсії, -
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Чернігові (далі - Відповідач) у якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо непризначення доплати до пенсії за понаднормовий стаж відповідно до ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати відповідача провести зазначену доплату в розмірі 1% заробітку за кожний рік починаючи з 31.08.1993 року.
Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 27 листопада 2014 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесений до 1 категорії та отримує пенсію по ІІ групі інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту - Закон).
12.08.2014 року позивач звернувся до відповідача з заявою про доплату до пенсії за понаднормовий стаж відповідно до ст. 56 Закону, проте листом від 15.08.2014 року № 15/11/М-1 відповідачем відмовлено в перерахунку пенсії.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не має необхідного стажу роботи за списком №1 для призначення йому доплати відповідно до ст. 56 Закону.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Проте, судом першої інстанції порушено норми процесуального права під час розгляду позовних вимог в межах строку звернення з даним позовом починаючи з 31.08.1993 року, а тому, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 починаючи з 06.08.1993 року була призначена пенсія по ІІ групі інвалідності внаслідок загального захворювання.
З 19.06.1996 року позивачу виплачується пенсія по ІІ групі інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС відповідно до ст. 54 Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Загальний трудовий стаж позивача складає 33 роки 19 днів, в тому числі: робота за Списком №1 - 18 днів, Список №1 (ліквідації аварії на ЧАЕС) - 18 днів, військова служба - 2 роки 2 місяці 1 день.
Таким чином, ОСОБА_2 не має необхідного стажу роботи за Списком №1 для призначення йому доплати до пенсії за понаднормовий стаж відповідно до ст. 56 Закону.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги строк звернення до суду в даній справі, що призвело до порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановле них на цей випадок законом.
У ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановленню істини у конкретній адміністративній справі.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Проте, в матеріалах справи відсутня вищезазначена ухвала про залишення даного позову в частині без розгляду відповідно до ст. 100 КАС України. Судом першої інстанції не законно розглянуто позовні вимоги позивача починаючи з 31.08.1993 року, чим порушено правові норми адміністративного судочинства, зокрема ч. 2 ст. 159 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 13.11.2014 року, подавши цей позов більш ніж через шість місяців з моменту порушення, на її думку, прав, свобод та законних інтересів, крім того, позивач не порушувала питання про поновлення пропущеного строку та не надала суду доказів поважності причин пропуску строку.
Оскільки судом першої інстанції питання про поновлення пропущеного строку не розглядалось в порядку, як це потребує ст. 102 КАС України, то апеляційна інстанція вважає, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального права не застосовано строк позовної давності та безпідставно розглянуто вимоги адміністративного позову за період, починаючи з 31.08.1993 року, а тому позов в частині з 31.08.1993 року по 13.05.2014 року необхідно залишити без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 27 листопада 2014 року скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Чернігові про перерахунок пенсії, за період з 31.08.1993 року по 13.05.2014 року залишити без розгляду.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Чернігові про перерахунок пенсії - відмовити повністю.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий - суддя М.І. Кобаль
судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна
Головуючий суддя Кобаль М.І.
Судді: Аліменко В.О.
Безименна Н.В.