24 лютого 2015 рокусправа № 335/10544/14-а (2-а/335/7/2015)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.
за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Громадської організації "Спільна справа - Рідний край"
на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 21 січня 2015 року по справі № 335/10544/14-а (2-а/335/7/2015) за позовом Громадської організації "Спільна справа - Рідний край" до Запорізької міської ради в особі Запорізького міського голови Сін Олександра Ченсановича, заступника директора департаменту житлово-комунального господарства Запорізької міської ради ОСОБА_5 про визнання нечинним та скасування розпорядження Запорізького міського голови,-
встановИВ:
Громадська організація "Спільна справа - Рідний край" звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати нечинним та скасувати розпорядження Запорізького міського голови Сіна О.Ч. № 1719к від 24.12.2012 року, яким ОСОБА_5 призначений з 25.12.2012р. за переведенням на вакантну посаду заступника директора департаменту житлово-комунального господарства Запорізької міської ради. Позов обґрунтований протиправністю оскаржуваного розпорядження Запорізького міського голови та подальшого призначення ОСОБА_5 на посаду заступника директора департаменту житлово-комунального господарства Запорізької міської ради, у зв'язку з тим, що відповідачем був порушений порядок оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади. Крім цього, позивач вказував на те, що спеціальність та кваліфікація ОСОБА_5 не відповідає основним завданням департаменту житлово-комунального господарства Запорізької міської ради.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 21 січня 2015 року у задоволенні позову Громадської організації "Спільна справа - Рідний край" відмовлено.
Постанова суду мотивована встановленими обставинами справи, які свідчать про те, що спірне розпорядження міського голови прийнято за наявності правових підстав, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Крім цього, суд вказав на те, що эза своєю правовою природою оскаржене розпорядження міського голови є актом ненормативного характеру та індивідуальної дії, чинність якого поширюється лише на осіб, яких він стосується, у зв'язку з чим не може належати до актів, які встановлюють, змінюють або припиняють правовідносини для позивача.
Не погодившись з постановою суду, Громадська організація "Спільна справа - Рідний край"
подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, не дослідження судом доказів в повному обсязі, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити эпозов. Апеляційна скарга обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для висновків про порушення прав позивача у спірних правовідносинах. Крім цього, заявник апеляційної скарги посилається на безпідставність висновків суду щодо правомірності прийнятого міським головою спірного розпорядження.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що розпорядженням Запорізького міського голови від 29.12.2011 № 4113к призначено з 30.12.2011 року ОСОБА_5 на вакантну посаду начальника інноваційно-аналітичного відділу департаменту економічного розвитку Запорізької міської ради з посадовим окладом згідно зі штатним розписом з присвоєнням йому 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування, як такого, що пройшов за конкурсом.
За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірне розпорядження міського голови прийнято за наявності правових підстав, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Відповідно до Конституції України (пункт 15 частини першої статті 92, частина третя статті 141, стаття 146) засади місцевого самоврядування, питання формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування, визначаються законом.
Порядок прийняття на державну службу до органів місцевого самоврядування регулюється Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III (із змінами та доповненнями).
Статтею 42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", статтею 10 Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування" закріплене повноваження міського голови призначати на посади та звільняти з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів. Таке призначення здійснюється на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування", проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Право на просування по службі відповідно до професійної освіти, результатів роботи та атестації закріплене статтею 9 Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування".
Згідно положень статті 27 Закону України „Про державну службу", просування по службі державного службовця здійснюється шляхом зайняття більш високої посади на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України та Кабінетом Міністрів України, або шляхом присвоєння державному службовцю більш високого рангу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.12.94 року № 804, затверджено Положення про порядок стажування у державних органах, відповідно до якого державний службовець після успішного закінчення стажування може бути переведений на посаду за рішенням керівника відповідного державного органу без конкурсного відбору.
Відповідно до вказаної Постанови КМУ метою стажування є набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей працівників, які претендують на посаду державного службовця чи особи, що є державним службовцем.
Таким чином, обов'язковою умовою призначення після стажування при просуванні по службі є успішність закінчення стажування.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у 2000 році закінчив Запорізький державний університет з відзнакою і отримав повну вищу освіту за спеціальністю „Облік і аудіт" та здобув кваліфікацію економіста.
Згідно наказу департаменту житлово-комунального господарства Запорізької міської ради № 1 від 07.12.2012 року, ОСОБА_5, начальника інноваційно-аналітичного відділу департаменту економічного розвитку міської ради, зараховано на стажування на посаду заступника директора департаменту житлово-комунального господарства Запорізької міської ради з 10.12.2012 року по 24.12.2012 року (а.с.94).
Як вбачається із плану, затвердженого директором департаменту житлово-комунального господарства Запорізької міської ради Порицьким М.М. 07.12.2012 року та доповідної записки про результати стажування, ОСОБА_5 з 10.12.2012 року по 24.12.2012 року успішно пройшов стажування на посаду заступника директора департаменту житлово-комунального господарства Запорізької міської ради (а.с.103-105).
Розпорядженням Запорізького міського голови від 24.12.2012 року №1718к, ОСОБА_5 звільнено з 24.12.2012 року з посади начальника інноваційно-аналітичного відділу департаменту економічного розвитку міської ради за переведенням до департаменту житлово-комунального господарства Запорізької міської ради (а.с.99).
Розпорядженням Запорізького міського голови від 24.12.2012 року №1719к, ОСОБА_5 призначено на посаду заступника директора департаменту житлово-комунального господарства Запорізької міської ради за переведенням (а.с.11).
Отже, встановлені обставини справи свідчать про те, що підставою для призначення ОСОБА_5 на посаду заступника директора департаменту житлово-комунального господарства Запорізької міської ради стало успішне проходження останнім стажування на вакантну посаду заступника директора департаменту житлово-комунального господарства Запорізької міської ради.
З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірне розпорядження міського голови прийнято за наявності правових підстав, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Крім цього, суд першої інстанції, з огляду на суть спірних правовідносин між сторонами, правильно виходив з того, що оскаржене розпорядження міського голови є правовим актом індивідуальної дії, який породжує права й обов'язки тільки того суб'єкта, якому його адресовано.
Зважаючи на правову природу спірного розпорядження, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що такий правовий акт не належить до актів, які встановлюють, змінюють або припиняють правовідносини для позивача.
Таким чином, суд першої інстанції правильно вказав про не встановлення у цій справі обставин, які б свідчили про порушення прав позивача оскарженим розпорядженням.
Правильно суд першої інстанції звернув увагу і на повноваження позивача щодо звернення з позовом до суду.
Так, правові та організаційні засади діяльності громадських організацій визначені Законом України „Про громадські об'єднання" від 22 березня 2012 № 4572-VI (далі - Закон N 4572). Громадська організація - це добровільне об'єднання фізичних осіб для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів (частини перша, третя статті 1 Закону N 4572)..
Конституційний Суд України своїм рішенням від 28.11.2013 року у справі № 1-17/2013 за конституційним зверненням асоціації „Дім авторів музики в Україні" щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України „Про судовий збір" у взаємозв'язку з положеннями пункту „г" частини першої статті 49 Закону України „Про авторське право і суміжні права" встановив, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.
Кодексом адміністративного судочинства України, а саме статтею 60, передбачене право Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах тільки у випадках, прямо передбачених законом. Обов'язковою умовою є надання адміністративному суду доказів, які підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення цих осіб до адміністративного суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів.
З посиланням на вказані норми права та Рішення Конституційного суду України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що твердження позивача про порушення прийняттям розпорядження, що оскаржується, конституційного принципу рівного права доступу громадян до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування не має під собою правового підґрунтя, оскільки Громадська організація „Спільна справа-Рідний край" не має законодавчо встановлених повноважень щодо представлення невизначеного кола осіб, які, за позицією позивача, у зв'язку з прийняттям спірного розпорядження, позбавлені таких конституційних прав.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Громадської організації "Спільна справа - Рідний край" залишити без задоволення, а постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 21 січня 2015 року по справі № 335/10544/14-а (2-а/335/7/2015) - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
(Повний текст ухвали виготовлено 25.02.2015 р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська