19 лютого 2015 року Справа № 876/11359/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Яворського І.О., Іщук Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Тернополі на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 листопада 2014 року за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Тернополі про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії, -
В серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі (далі - УПФУ в м.Тернополі), в якому просив визнати протиправною відмову УПФУ в м.Тернопіль в задоволенні заяви про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 25.05.2014 р.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.11.2014 р. позов було задоволено повністю.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, її оскаржило УПФУ в м. Тернополі. Апеляційну скаргу мотивує тим, що згідно довідки, виданої відділом державної пожежної охорони УМВС України в Тернопільській області №5/6/2257 від 22.10.2007 р., ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі батальйону воєнізованої пожежної охорони в/ч НОМЕР_1 у період з 07.06.1986 р. по 18.07.1986 р., який не підтверджено первинними документами, відомості про виплату заробітної плати в кратних розмірах відсутні, а інші документів, які б підтверджували участь у роботах в зоні відчуження не має, тому і відсутні підстави для призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотання про розгляд справи за їх відсутності не подавали, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з наступних підстав.
З матеріалів справи видно, що згідно довідки Відділу пожежної охорони №5/6/2257 від 22.10.1997 р. ОСОБА_1 з 07 червня по 18 липня 1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в складі батальйону воєнізованої пожежної охорони в/ч 6033 на території м.Чорнобиль - 09 днів, с.Лелів - 06 днів, с.Оране - 27 днів і отримав дозу опромінення 13,97 Р.
26.06.2014 р. позивач звернувся до УПФУ м. Тернополі із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Протоколом №39 від 07.08.2014 р. засідання комісії Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, мотивуючи тим, що надані ним документи не підтверджують факту роботи у зоні відчуження у 1986 році, тому відсутні підстави для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що позивач має усі необхідні умови для призначення пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Частиною 1 ст. 55 цього Закону передбачено, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 10 років особам, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 01 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 01 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 р.
Відповідно до п.п. «ґ» п. 7 вищезазначеного Порядку документами, що засвідчують особливий статус особи, є: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (при призначенні пенсії із використанням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.
Факт перебування роботи позивача в зоні відчуження підтверджується записами у військовому квитку НОМЕР_2 з якого слідує, що ОСОБА_1 з 07.06.1986 р. по 18.07.1986 р. приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Крім того, згідно довідки Виробничого об'єднання «Тернопільський комбайновий завод» від 22.03.1993 р. позивач брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 07.06.1986 р. по 18.07.1986 р., за вказаний період йому виплачена підвищена заробітна плата за червень 325,71 крб., за липень 602,07 крб., при середньомісячному заробітку 211,81 крб.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у позивача були наявні та подані всі необхідні документи.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Тернополі - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 листопада 2014 року по справі №607/14446/14-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Р.В.Кухтей
Судді : І.О. Яворський
Л.П.Іщук