Справа: № 810/5817/14 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Міщук М.С.
25 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Коток А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування наказу, визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій та податкових повідомлень-рішень, -
8 жовтня 2014 року ФОП ОСОБА_5 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі ДПІ або відповідач), у якому просив:
- скасувати наказ ДПІ №578 від 24.06.2014 року «Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки»;
- визнати неправомірними дії ДПІ щодо проведення перевірки;
- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-603 від 08.07.2014 року та рішення про застосування штрафних санкцій №20 від 21.07.2014 року;
- скасувати податкові повідомлення-рішення №0020191702, №0020231702 від 21.07.2014 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ДПІ щодо проведення перевірки позивача, за результатами якої складено Акт №343/17-03/НОМЕР_1 від 08.07.2014 року.
Визнано протиправною та скасовано вимогу ДПІ про сплату боргу (недоїмки) №Ф-603 від 08.07.2014 року.
Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №20 від 21.07.2014 року.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0020191702, №0020231702 від 21.07.2014 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі про скасування постанови ДПІ посилається на те, що у ході досудового розслідування встановлено, що ФОП ОСОБА_5 мав фінансово-господарські взаємовідносини з TOB «УК Транссервіс» щодо придбання товарів, робіт та послуг. Зазначені операції з придбання товарів, робіт та послуг не мали реального товарного характеру, оскільки досудовим слідством встановлено факт створення фіктивного підприємства - TOB «УК Транссервіс» з метою прикриття незаконної діяльності спрямованої на проведення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.
Таким чином, відповідач вважає, що результати перевірки відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржені рішення винесені у відповідності з вимогами чинного податкового законодавства, у зв'язку з чим просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення №557 від 24.06.2014 року, наказу №578 від 24.06.2014 року та на виконання постанови, винесеної слідчим з ОВС ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Київській області Баланюком P.C. у рамках кримінального провадження №32014110000000009 від 18.03.2014 року, ДПІ проведена документальна виїзна позапланова перевірка ФОП ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) при проведенні господарських операцій з TOB «УК Транссервіс» за весь період фінансово-господарських взаємовідносин.
За результатами перевірки складено Акт №343/17-03/НОМЕР_1 від 08.07.2014 року, яким встановлено порушення:
- пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік на суму 2 760 грн.;
- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за жовтень 2011 року та як наслідок завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 Декларації), задекларованого в декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року на загальну суму 3 680 грн.;
- частини 1 пункту 1 статті 7, пунктів 1, 2, 5 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено єдиний внесок за 2011 рік на суму 6 385 грн.
За результатами перевірки ДПІ прийнято наступні рішення:
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-603 від 08.07.2014 року, згідно з якою нараховано сплатити єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 6 385 грн.;
- рішення про застосування штрафних санкцій №20 від 21.07.2014 року, згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 277 грн.
- податкове повідомлення-рішення №0020191702 від 21.07.2014 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» у розмірі 3 450 грн., з яких: 2 760 грн. за основним платежем, 690 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- податкове повідомлення-рішення № 0020231702 від 21.07.2014 року, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2011 року в розмірі 3 680 грн.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що оскільки оскаржувані рішення прийняті податковим органом за результатами перевірки позивача, яка проводилась на підставі постанови слідчого, а доказів існування судового рішення (обвинувального вироку, ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що б набрало законної сили, податковий орган не надав, тому вказані рішення винесені ДПІ з порушення вимог чинного законодавства.
Крім того, судом першої інстанції зазначено, що листом №24/06-14 від 24.06.2014 року позивач повідомив відповідача, що документи фінансово-господарської діяльності та первинного бухгалтерського обліку за весь період його діяльності по 31.12.2011 року включно знищено згідно наказу від 27.01.2014 року «Про знищення документів, що не підлягають зберіганню».
Однак, в порушення пункту 44.5 статті 44 ПК України ДПІ не було перенесено строки здійснення перевірки до дня відновлення позивачем первинних документів в межах 90-то денного строку, у зв'язку із чим висновок відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства за відсутності на момент перевірки первинних документів є незаконним.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновками суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що оскаржувані вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-603 від 08.07.2014 року, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №20 від 21.07.2014 року, податкові повідомлення-рішення №0020191702, №0020231702 від 21.07.2014 року прийняті податковим органом за результатами перевірки позивача, що проводилась на підставі постанови слідчого.
Однак, доказів існування судового рішення (обвинувального вироку, ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що б набрало законної сили, відповідач в порушення вимог частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України суду не надав.
Отже, приймаючи вказані оскаржувані рішення, ДПІ діяла неправомірно, а тому спірні рішення є незаконними та підлягають скасуванню.
Щодо відсутності на момент перевірки первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «УК Транссервіс» колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
З матеріалів справи вбачається, що до моменту проведення перевірки позивач листом №24/06-14 від 24.06.2014 року повідомив ДПІ, що документи фінансово-господарської діяльності та первинного бухгалтерського обліку за весь період його діяльності по 31.12.2011 року включно знищено згідно наказу від 27.01.2014 року «Про знищення документів, що не підлягають зберіганню».
В свою чергу, ДПІ в порушення пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України не було перенесено строки здійснення перевірки до дня відновлення позивачем первинних документів в межах 90-то денного строку, у зв'язку із чим висновок відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства за відсутності на момент перевірки первинних документів є незаконним та необґрунтованим.
Отже, дії відповідача щодо проведення документальної виїзної позапланової перевірки позивача є протиправними, оскільки відповідач був зобов'язаний перенести строки здійснення перевірки.
Разом з тим, з Акту перевірки вбачається, що працівниками ДПІ не проводилась перевірка фактичного здійснення операцій позивача, зокрема: даних про рух активів, первинних документів та даних обліку.
Фактично висновки відповідача ґрунтується лише на припущеннях податкового інспектора, що не підтвердженні відповідними доказами.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову частково.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблених у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді:
Повний текст рішення складено 26.02.2015 року
Головуючий суддя Міщук М.С.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.