Харківський апеляційний адміністративний суд
17 лютого 2015 р.Справа № 820/18482/14
Головуючий 1 інстанції: Єгупенко В.В.
Доповідач: Водолажська Н.С.
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Водолажська Н.С.,
Суддя Філатов Ю.М., Суддя Бенедик А.П.
при секретарі Зарицька Т.В.
за участю:
представника позивача - Худякова Н.О.
представника відповідача - Коваленко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2014р. по справі № 820/18482/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравеліт-21»
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач, ТОВ «Гравеліт-21», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0004632203 від 05.11.14 р. про збільшення податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 5984973,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 2992486,5 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.14 р. по справі № 820/18482/14 позов був задоволений в повному обсязі.
Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.14 р. по справі № 820/18482/14 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін в судовому засіданні, подане представником позивача клопотання про відкликання позовної заяви, колегія суддів дійшла до висновку про те, що подане клопотання підлягає задоволенню.
При цьому колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 4268/20-31-22-03-07/466573913 від 17.09.14 р. документальної позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Софія» ЛТД за період з 01.03.14 р. по 31.03.14 р. та подальшого ланцюга постачання, в якому зафіксовані порушення платником податків вимог ст. 185, п. 198.1 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, які призвели до завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 5984973,0 грн. по податковій декларації з ПДВ за березень 2014 р.
Виявлені порушення перевіряючі пов'язують з тим, що за наявною у них інформацією, отриманою від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, не було можливості провести зустрічну звірку ТОВ «Софія» ЛТД, що стало підставою для сумніву щодо того, що роботи, за якими був сформований податковий кредит по ПДВ у вказаний період, виконувалися саме ТОВ «Софія» ЛТД.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції процитував зміст п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України та ст. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і зазначив, що валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. При цьому визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
В постанові суду першої інстанції також вказано, що з наданих до матеріалів справи документів було з'ясовано, що ТОВ «Гравеліт-21» є відповідальний за утримання ДСД № 4 від 16.02.12 р. і здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі вказаного договору про спільну діяльність, предметом якого є спільна інвестиційна та виробнича діяльність учасників з метою розробки та дорозвідки (довивчення) Денисівського газоконденсатного родовища. Основним видом діяльності підприємства є добування природного газу. При цьому власником спеціального дозволу на користування надрами є учасник вказаного договору про спільну діяльність ТОВ «Енергія-95».
При ухваленні судового рішення судом першої інстанції були досліджені укладені позивачем (замовник) з ТОВ «Софія» ЛТД (підрядник) договори від 03.03.14 р. № 2/3, предметом якого є виконання комплексу робіт по відновленню майданчика обслуговування на гирлі свердловини № 3 Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника (а.с. 60-61); № 3/3, предметом якого є виконання робіт на укосах всередині шахтного простору на усті свердловини № 4 Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника (а.с. 85-86); № 4/3, предметом якого є виконання комплексу робіт з термічної обробки блоку задавки на усті свердловини № 2 Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника (а.с. 103-104); № 5/3, предметом якого є виконання комплексу робіт з термічної обробки блоку задавки на усті свердловини № 3 Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника (а.с. 121-122); № 6/3, предметом якого є виконання комплексу робіт по відновленню амбару аварійного спалювання газу на устях свердловин № 2, № 3, № 4 Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника (а.с. 139-140); № 7/3, предметом якого є виконання комплексу робіт по ліквідації солеутворення в газопроводі - шлейфі від устя свердловини № 3 до УПГ Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника (а.с. 162-163); № 8/3, предметом якого є виконання комплексу робіт з термічної обробки вихідного трубопроводу трубного простору устя свердловини № 4 Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника (а.с. 184-185), які визнані за своїм змістом договорами підряду.
В обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції вказав на те, що порядок укладання та виконання договорів на будівельні та будівельно-монтажні роботи регулюються ЦК України, де встановлено, що (ст. 875) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
В ст. 877 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.
Також суд першої інстанції вказав на те, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури № 237/5 від 21.06.02 р. «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності, повинні складати за типовою формою № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт», а усі будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування за типовою формою № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт».
Зважаючи на те, що на виконання перелічених договорів були складені довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за формою КБ-3 (а.с. 64, 89, 106, 137, 143, 165, 187), акти приймання виконаних робіт за формою КБ-2 (а.с. 66-71, 90-93, 107-110, 123-126, 144-149, 168-171, 190-193), узагальнюючі кошторисні розрахунки, договірну вартість, підсумкові відомості ресурсів, в яких зазначається загальна вартість робіт, час роботи на будівництві, складові адміністративних видатків, вид і кількість матеріалів, які використовувались на будівництві та інші відомості і реквізити, наявність яких є обов'язковою для первинного документу, які оформлені належним чином, а первинними кошторисами в інвесторській кошторисній документації є локальні кошториси, які містять дані, як про кожен окремий вид проведених робіт, так і показники вартості таких робіт та використаних матеріалів, податкові накладні (а.с. 84, 102, 120, 138, 161, 183, 200), судом з посиланням на приписи п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, зазначено, що оглянуті первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, а тому прийняті судом першої інстанції як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
А зважаючи на те, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами податковим органом ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не заявлено, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач правомірно сформував податковий кредит по вказаним операціям. Крім того, в постанові суду першої інстанції зазначено про безпідставність оцінки дій позивача виключно на підставі даних стосовно контрагента, оскільки це суперечить як приписам національного законодавства так і практиці Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів вважає доцільним вказати на те, що в залучених до матеріалів справи в суді першої інстанції документах, на підставі яких зроблений висновок про правомірність формування позивачем, як оператором за договором про спільну діяльність, податкового кредиту, відсутній сам договір про спільну діяльність № 4 від 16.02.12 р., проте в акті перевірки зазначено, що учасниками вказаного договору про спільну діяльність є позивач із сумою внеску 7203,0 грн. (49%), ТОВ «Енергія-95» із сумою внесків 7350,0 грн. (50%) та ТОВ «Газоконденсатне родовище «Денисівське» із сумою внесків 147,0 грн. (1%) і внески зроблені у грошовій формі. Вказаний склад учасників договору про спільну діяльність визначений у додатковій угоді № 1 від 18.09.12 р. При цьому власником дозволу на користування надрами є ТОВ «Енергія-95». Про те, хто є власником свердловин № 2, № 3 та № 4, що розташовані у Чугуївському районі Харківської області, не вказано.
Слід відмітити, що відповідно приписам ст. 1130, ст. 1131 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Також відповідно приписам ст. 1134 ЦК України внесене учасниками майно у спільну діяльність, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном. При цьому ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників. При цьому користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду. Обов'язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням цих обов'язків, встановлюються договором простого товариства.
В ст. 1132, ст. 1133, ст. 1135 ЦК України вказано, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками. Під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства. Учасник, який вчинив від імені всіх учасників правочин, щодо якого його право на ведення спільних справ учасників було обмежене, або вчинив в інтересах усіх учасників правочин від свого імені, може вимагати відшкодування здійснених ним за свій рахунок витрат, якщо вчинення цього правочину було необхідним в інтересах усіх учасників. Учасники, яким внаслідок таких правочинів було завдано збитків, мають право вимагати їх відшкодування.
Порядок обліку спільної діяльності визначений Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 91 від 26.04.00 р. (далі - П(С)БО 12), яке розроблено на основі Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 31 «Частки у спільних підприємствах» (далі - МСБО 31)
Колегія суддів вважає доцільним також вказати на те, що у податковому обліку оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи віднесено до оподаткування операцій особливого виду. Головною вимогою оподаткування спільної діяльності є наявність договору про спільну діяльність. А головною особливістю є те, що облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.
Також слід відмітити, що порядок обліку договору про спільну діяльність в органах ДПС визначений в Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженому наказом Мінфіну України № 1588 від 09.12.11 р., де в п. 4.6 розділу IV встановлено, що для взяття на облік договору про спільну діяльність уповноважена особа зобов'язана протягом 10 календарних днів після реєстрації договору або після набрання чинності договором про спільну діяльність подати до органу ДПС за своїм основним місцем обліку такі документи: заяву за формою № 1-ОПП; завірену копію договору (контракту) про спільну діяльність. До цих документів додаються: інформаційна картка договору з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію договору, якщо до складу учасників договору про спільну діяльність входить іноземний інвестор; копії документів, які підтверджують погодження договору уповноваженим органом управління відповідно до законодавства, засвідчені в установленому законодавством порядку, якщо договором передбачено використання нерухомого майна державної власності, що перебуває у господарському віданні чи оперативному управлінні учасника договору про спільну діяльність; копії ліцензій та дозволів на провадження відповідних видів господарської діяльності учасників договору, отримання яких передбачено законодавством.
Зазначений порядок застосовується до тих договорів про спільну діяльність, за якими провадиться господарська діяльність на території України або метою яких є отримання доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до розділу III ПК України, та уповноваженим платником у частині ведення обліку є платник податку на прибуток.
Крім того, згідно п. 6 П(С)БО 2 «Баланс», затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99 р., для складання окремого балансу дані первинних документів про господарські операції заносяться до окремих (відкритих для відображення господарських операцій зі спільної діяльності) регістрів бухгалтерського обліку. За даними окремих регістрів бухгалтерського обліку складаються окремий баланс і відповідні форми фінансової звітності щодо зазначених господарських операцій. Показники окремого балансу і відповідних форм фінансової звітності включаються до балансу підприємства - учасника спільної діяльності без створення юридичної особи і відповідних форм фінансової звітності, при цьому інформація про внутрішньогосподарські розрахунки (взаємні зобов'язання у рівній сумі) не наводиться. Окремий баланс спільної діяльності без створення юридичної особи до органів статистики не подається. Таким чином, оператор спільної діяльності складає окремий баланс, звіт про фінансові результати, а також форми, які необхідні учасникам спільної діяльності без створення юридичної особи для складання власної фінансової звітності з урахуванням результатів спільної діяльності, своєї частки в активах і зобов'язаннях.
Крім того, оператор спільної діяльності веде бухгалтерський облік спільної діяльності окремо від результатів власної господарської діяльності, використовуючи для цього окремі регістри бухгалтерського обліку. За даними цих регістрів оператор спільної діяльності складає окремий баланс та відповідні форми фінансової звітності спільної діяльності в порядку, встановленому положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Активи, отримані від учасників як вклад у спільну діяльність, відображаються оператором спільної діяльності за дебетом відповідних рахунків з обліку активів та кредитом субрахунку 551 «Довгострокові вклади до спільної діяльності» (якщо договір спільної діяльності укладено на строк більше, ніж один рік або безстроково) або субрахунку 6851 «Вклади до спільної діяльності» (якщо договір спільної діяльності укладено на строк менший, ніж один рік).
Передача учасником активів як вкладу у спільну діяльність відповідно до законодавства відображається за кредитом рахунків з обліку відповідних активів та дебетом субрахунку 1831 «Довгостроковий вклад у спільну діяльність» (якщо договір спільної діяльності укладено на строк більше, ніж один рік або безстроково) або субрахунку 3771 «Вклад у спільну діяльність» (якщо договір спільної діяльності укладено на строк менше, ніж один рік).
Як вбачається з відомостей акту перевірки, учасники договору про спільну діяльність № 4 від 16.02.12 р. для здійснення спільної діяльності вносили виключно грошові кошти на загальну суму 14700,0 грн. Доказів реєстрації позивачем, як оператором договору про спільну діяльність, цього договору у встановленому чинним законодавством порядку не надано.
З наданих позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції договорів: оренди № 5 від 01.03.13 р., укладеного позивачем з ТОВ «Інвестор-Атіка» щодо оренди майна виробничо-технічного призначення - газопромислове обладнання (об'єкти облаштування Денисівського ГКР), балансова вартість якого становить 308649,75 грн. В акті прийому-передачі майна в оренду зазначені газопровід шлейф та інгібіторопровід від свердловини № 2 довжиною 3738 м.; устя свердловини № 2; газопровід шлейф та інгібіторопровід від свердловини № 3 довжиною 5264 м; газопровід шлейф та інгібіторопровід від свердловини № 4 довжиною 2880 м.; суборенди № 4/1 від 01.03.13 р., укладеного позивачем з ТОВ «Газоконденсатне родовище «Денисівське», предметом якого є суборенда газопромислового обладнання свердловини № 4 Денисівського ГКР (балансова вартість майна не вказана); суборенди № 3/1 від 01.03.13 р., укладеного позивачем з ТОВ «Газоконденсатне родовище «Денисівське», предметом якого є суборенда газопромислового обладнання свердловини № 3 Денисівського ГКР (балансова вартість майна не вказана); оренди № 1/2, укладеного позивачем з ТОВ «Бурова компанія «Укрбурсервіс», предметом якого є оренда свердловини № 2, балансовою вартістю 3304385,88 грн.
Слід відмітити, що позивач у вище перелічених договорах оренди та суборенди безпідставно ототожнює себе з «договором про спільну діяльність», тоді як в договорі про спільну діяльність № 4 від 16.02.12 р. він вказаний як оператор договору, який зобов'язаний вести окремий бухгалтерський баланс, відкрити окремий рахунок для ведення спільної діяльності.
Як свідчать надані позивачем документи, отримане за договорами оренди та суборенди майно ним та іншими учасниками договору до спільної діяльності не вносилося, що не заперечувалося представником позивача в судовому засіданні. Проте в залучених до матеріалів справи договорах, укладених позивачем (замовник) з ТОВ «Софія» ЛТД (підрядник) від 03.03.14 р. № 2/3, предметом якого є виконання комплексу робіт по відновленню майданчика обслуговування на гирлі свердловини № 3 Денисівського ГКР; № 3/3, предметом якого є виконання робіт на укосах всередині шахтного простору на усті свердловини № 4 Денисівського ГКР; № 4/3, предметом якого є виконання комплексу робіт з термічної обробки блоку задавки на усті свердловини № 2 Денисівського ГКР; № 5/3, предметом якого є виконання комплексу робіт з термічної обробки блоку задавки на усті свердловини № 3 Денисівського ГКР; № 6/3, предметом якого є виконання комплексу робіт по відновленню амбару аварійного спалювання газу на устях свердловин № 2, № 3, № 4 Денисівського ГКР; № 7/3, предметом якого є виконання комплексу робіт по ліквідації солеутворення в газопроводі - шлейфі від устя свердловини № 3 до УПГ Денисівського ГКР; № 8/3, предметом якого є виконання комплексу робіт з термічної обробки вихідного трубопроводу трубного простору устя свердловини № 4 Денисівського ГКР, роботи мали виконуватися на об'єктах, які не були передані для використання за договором про спільну діяльність.
Наведене свідчить про те, що позивачем без належних повноважень були укладені договори будівельного підряду стосовно об'єктів, які не були передані для виконання договору про спільну діяльність і не обліковуються на окремому бухгалтерському балансі, тобто при укладанні вказаних договорів були порушені приписи ч. 2 ст. 203 ЦК України, що передбачає застосування до цих правочинів наслідків, встановлених ст. 215 та ст. 216 ЦК України.
Також колегія суддів вважає необхідним зазначити, що на підтвердження висновків судового рішення суд першої інстанції вказав на те, що згідно ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Колегія суддів зазначає, що крім обов'язків сторін за договором будівельного підряду, наведених в ст. 875 ЦК України, замовник зобов'язаний передати виконавцю затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладено на підрядника. Проектно-кошторисна документація - це сукупність документів, які визначають економічне і виробничо-технічне обґрунтування майбутнього будівництва, тобто обсяг і зміст робіт й інші вимоги, що ставляться до робіт та до кошторису. До такої документації входять креслення, пояснювальні записки, кошторис й інші матеріали і дана документація є не тільки техніко-економічною, а й юридичною підставою будівництва. У договорі будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст цієї документації, а також, яка із сторін і у який строк зобов'язана надати відповідну документацію (ч. 2 ст. 877 ЦК).
В порушення вимог наведених вище норм ЦК України при укладенні вище перелічених договорів будівельного підряду від 03.03.14 р. № 2/3, предметом якого є виконання комплексу робіт по відновленню майданчика обслуговування на гирлі свердловини № 3 Денисівського ГКР; № 3/3, предметом якого є виконання робіт на укосах всередині шахтного простору на усті свердловини № 4 Денисівського ГКР; № 4/3, предметом якого є виконання комплексу робіт з термічної обробки блоку задавки на усті свердловини № 2 Денисівського ГКР; № 5/3, предметом якого є виконання комплексу робіт з термічної обробки блоку задавки на усті свердловини № 3 Денисівського ГКР; № 6/3, предметом якого є виконання комплексу робіт по відновленню амбару аварійного спалювання газу на устях свердловин № 2, № 3, № 4 Денисівського ГКР; № 7/3, предметом якого є виконання комплексу робіт по ліквідації солеутворення в газопроводі - шлейфі від устя свердловини № 3 до УПГ Денисівського ГКР; № 8/3, предметом якого є виконання комплексу робіт з термічної обробки вихідного трубопроводу трубного простору устя свердловини № 4 Денисівського ГКР, сторонами договорів не була передана проектно-кошторисна документація, а самими договорами не визначений склад і зміст цієї документації, а також договори не містять даних про те, яка із сторін і у який строк зобов'язана надати відповідну документацію.
Також слід відмітити, що в Порядку укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із будівництвом об'єктів, визначеного загальними умовами укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві, які прийняті відповідно до положень ЦК України та затверджені постановою КМУ № 668 від 01.08.05 р., вказано, що ці умови є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників) (п. 2 Загальних умов). У п. 3 Загальних умов наведено визначення поняття «проектна документація», відповідно до якого це текстові та графічні матеріали, затверджені в установленому порядку, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, а також кошториси об'єкта будівництва, та визначення поняття «кошторисна документація», відповідно до якого це кошториси та інші документи, пов'язані зі складанням (розрахунки, обґрунтування, пояснення, відомості про ресурси тощо) і необхідні для визначення кошторисної вартості будівництва та договірної ціни. Цим же пунктом Загальних умов встановлено, що договір підряду окрім складання та узгодження між сторонами самого тексту договору підряду передбачає складання та погодження договірної документації, до складу якої входять проектна, кошторисна, тендерна документація, тендерні пропозиції, акцепт тендерної пропозиції, повідомлення, запити, претензії тощо, які встановлюють, конкретизують, уточнюють або змінюють умови договору підряду.
Положеннями п. 5, п. 15, п. 16 Загальних умов визначено, що істотними умовами договору підряду є: найменування та реквізити сторін; місце і дата укладення договору підряду; предмет договору підряду; договірна ціна; строки початку та закінчення робіт (будівництва об'єкта); права та обов'язки сторін; порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду; умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва; порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядок залучення субпідрядників; вимоги до організації робіт; порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів; умови здійснення авторського та технічного нагляду за виконанням робіт; джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об'єкта); порядок розрахунків за виконані роботи; порядок здачі-приймання закінчених робіт (об'єкта будівництва); гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва), порядок усунення недоліків; відповідальність сторін за порушення умов договору підряду; порядок врегулювання спорів; порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання. У договорі підряду сторони можуть передбачати інші важливі для регулювання взаємовідносин умови. У договорі підряду сторони зобов'язані визначити найменування об'єкта будівництва та його місцезнаходження, основні параметри (потужність, площа, об'єм тощо), склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією та підлягають виконанню підрядником, інші показники, що характеризують предмет договору. У разі внесення змін до проектної документації сторони уточнюють предмет договору підряду.
Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, при укладанні договорів будівельного підряду сторонами не були дотримані вищенаведені вимоги законодавства, зокрема, відсутні докази того що проектна документація та проектно-кошторисна документація були виготовлені, передані підряднику для погодження та подальшого використання під час укладання договору, відсутні дані про проектну документацію та не передбачено складання та погодження договірної документації, на підставі якої повинні виконуватися роботи, не визначено яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію, порядок матеріально-технічного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт), а лише зроблено посилання на акти виконаних робіт. Тобто зміст договорів не відповідає приписам ст.ст. 875-886 ЦК України, чим порушені вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України.
За змістом ст. 879 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Також слід зауважити, що кошторис це документ, в якому зазначається постатейний перелік витрат на виконання робіт і який є додатком до договору підряду, його невід'ємною частиною. Він дозволяє встановити не тільки розмір ціни, а і чітко визначити її складові елементи. Скласти його може як замовник так, і підрядник. Для договорів підряду в будівельному середовищі кошторис складається в обов'язковому порядку. Таким чином, посилання на проектно-кошторисну документацію, як підставу для виконання робіт, і наявність такої документації при виконанні робіт є обов'язковою. Надані позивачем до договорів підряду локальні кошториси не позбавляють його обов'язку передбачити в договорах складання та надання виконавцю проектної документації.
Проте надані позивачем договори не містять відомостей про проектно-кошторисну документацію та даних про те, хто її надає. Відсутність в договорах даних про проектно-кошторисну документацію не відповідає приписам вищенаведених норм, що є порушенням положень ч. 1 ст. 203 ЦК України, а тому до цих договорів можуть бути застосовані наслідки, передбачені ст. 215 та ст. 216 ЦК України.
В постанові суду першої інстанції зазначено, що відповідачем в акті перевірки не наведені докази неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик робіт, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочину; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні ПДВ, та до складу витрат при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.
Проте колегія суддів вважає доцільним вказати на те, що за вищевказаними договорами на виконання будівельних робіт підрядник ТОВ «Софія» ЛТД, місце знаходження якого є адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Котова, 50, зобов'язувався виконати роботи з використанням власних матеріалів. Але в актах виконаних робіт крім матеріалів зазначено використання автомобілів-самоскидів, екскаваторів, бульдозерів, трамбівок на тракторі, електрозварювального обладнання, бурильно-кранових машин на автомобілі, цементорозподілювача, автогрейдерів, автомобілів бортових, автоцементовозів, компресорів, автокранів та іншого. Але даних про те, що за договорами підряду підрядних мав поставити відповідні машини та механізми вказані договори не містять і доказів того, що вони прибули з м. Дніпропетровська або були орендовані підрядником також до матеріалів справи не надано. Наведене свідчить про те, що у позивача відсутні належні та допустимі докази того, що будівельні роботи, які могли виконуватися виключно із застосуванням спеціальних машин та механізмів, були виконані саме підрядником.
Також відповідно Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого постановою КМУ № 903 від 11.07.07 р. «Про авторський та технічний нагляд під час будівництва об'єкта архітектури», який визначає механізм здійснення технічного нагляду під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд, а також технічного переоснащення діючих підприємств (далі - будівництво об'єкта), технічний нагляд забезпечує замовник (забудовник) протягом усього періоду будівництва об'єкта з метою здійснення контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами робіт, виконаних під час будівництва або зміни (зокрема шляхом знесення) такого об'єкта. Технічний нагляд здійснюють особи, що мають виданий відповідно до законодавства архітектурно-будівельною атестаційною комісією кваліфікаційний сертифікат.
Доказів того, що такий нагляд здійснювався на об'єктах, вказаних в договорах підряду, позивачем не надано, а пояснення представника позивача в судовому засіданні про те, що роботи контролювалися інженером підприємства не можуть свідчити про наявність у цієї особи відповідного кваліфікаційного сертифікату і повноважень на технічний нагляд. Наведене спростовує те, що позивач контролював роботи, а роботи виконувалися саме ТОВ «Софія» ЛТД.
Зважаючи на те, що при ухваленні судового рішення суд першої інстанції не врахував фактичні обставини та приписів спеціального законодавства, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.14 р. по справі № 820/18482/14 не відповідає вимогам ст. 159 КАС України.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представником позивача подане клопотання про відкликання позовної заяви в порядку ст. 155 КАС України з вимогами про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.14 р. по справі № 820/18482/14 та залишення позову без розгляду.
Колегія суддів, заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно п. 5 ч.1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви. За приписами ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених ст. 155 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи, що позивач, згідно із приписами ст. 49, ст. 51 КАС України має право на власний розсуд розпоряджатися своїми процесуальними правами та обов'язками, у тому числі щодо відкликання позовної заяви, та відсутність заперечень інших осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів задовольняє заяву представника позивача про відкликання позовної заяви.
Керуючись ст. ст. п. 5 ст. 155, 160, 167, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -
Клопотання представника ТОВ «Гравеліт-21» про відкликання позовної заяви та залишення позову без розгляду ? задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.14 р. по справі № 820/18482/14 ? скасувати.
Прийняти ухвалу, якою адміністративний позов ТОВ «Гравеліт-21» про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0004632203 від 05.11.14 р. про збільшення податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 5984973,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 2992486,5 грн. ? залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.
Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.
Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 20.02.2015 року.