79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"18" лютого 2015 р. Справа № 914/1951/13
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого - судді: Данко Л.С.,
Суддів: Галушко Н.А.,
Давид Л.Л.,
При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційними скаргами: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради № 2302-вих 3188 від 08.12.2014 р. (вх. № 01-05/5842/14 від 11.12.2014 р.), Заступника прокурора Львівської області № 05/1-823 вих. 14 від 04.12.2014 р. (вх. № 01-05/5858/14 від 11.12.2014 р.),
на рішення Господарського суду Львівської області від 18 листопада 2014 року
у справі № 914/1951/13 (суддя М.Р.Король),
порушеній за первісним позовом Прокурора Галицького району міста Львова, в інтересах держави в особі:
Позивача: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів,
До відповідача: Дочірнього підприємства «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед», Республіка Кіпр, м. Львів,
Про: стягнення 123084,50 грн. неустойки, зобов'язати звільнити та повернути орендодавцеві нежитлові приміщення на вул. Коперника, 5, у місті Львові загальною площею 137,7 кв.м. (підвал). (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 270/14 від 23.01.2014 р.)(том ІІ, а. с. 56).
За зустрічним позовом
Позивача: Дочірнього підприємства «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед», Республіка Кіпр, м. Львів,
До відповідача: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів,
Про: визнання недійсним з моменту укладення договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-6709-8 від 22 жовтня 2008 року, укладеного між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та Дочірнім підприємством «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед», Республіка Кіпр, та стягнення судового збору.
За участю представників сторін:
від апелянта-1/позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Крикус В.В. - п/к за довіреністю № 2302-вих-55 від 06.01.2015 р.;
від апелянта-2/прокурора: старший прокурор управління Яворський Я.Т. (посвідчення № 011137 від 24.10.2012 р.);
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Парамонов С.О. - п/к за довіреністю б/н від 05.01.2015 р.;
Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28, 29 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.
Представниками сторін та прокурором подано спільне, письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 11.12.2014 р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 р. у склад колегії для розгляду справи № 914/1951/13 Господарського суду Львівської області введено суддів - Галушко Н.А. та Орищин Г.В.
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 року апелянту-1 поновлено строк для подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, № 2302-вих 3188 від 08.12.2014 р. (вх. № 01-05/5842/14 від 11.12.2014 р.), також ухвалою суду від 15.12.2014 р. прийнято апеляційну скаргу Заступника прокурора Львівської області, № 05/1-823 вих. 14 від 04.12.2014 р. (вх. № 01-05/5858/14 від 11.12.2014 р.) до провадження та розгляд апеляційних скарг призначено на 28.01.2015 року, про що сторони та прокурор були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи).
З підстав зазначених у розпорядженні голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 р. склад колегії змінено, замість судді Орищин Г.В. (перебування у відпустці) введено суддю Давид Л.Л.
Враховуючи принцип незмінності судді встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зміна складу колегії суддів) розгляд даної справи починається заново. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК України строків вирішення спору (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення»).
З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 р. апеляційні скарги: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, № 2302-вих 3188 від 08.12.2014 р. (вх. № 01-05/5842/14 від 11.12.2014 р.) та Заступника прокурора Львівської області, № 05/1-823 вих. 14 від 04.12.2014 р. (вх. № 01-05/5858/14 від 11.12.2014 р.) об'єднано в одне апеляційне провадження та розгляд справи відкладено на 18.02.2015 р., про що сторони та прокурор були належним чином повідомлені рекомендованою поштою згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.
В судове засідання, яке відбулось 18.02.2015 р. представник апелянта-1/позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) прибув, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, усно зазначив, що місцевим судом безпідставно взято до уваги висновки судового експерта, однак не в повному обсязі досліджено та встановлено обставин, на які звернув увагу Вищий господарський суд України у винесенні постанови від 21.11.2013 р. у справі № 914/1951/13, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 18.11.2014 р. у справі № 914/1951/13 та постановити нове рішення, яким задовольнити позов прокурора Галицького району в інтересах Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Дочірнього підприємства «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед», Республіка Кіпр, про стягнення неустойки та зобов'язання до вчинення дій та відмовити у зустрічному позові Дочірнього підприємства «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед», Республіка Кіпр, до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання недійсним договору оренди.
Представник апелянта-2/прокуратури прибув, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі Заступника прокурора Львівської області, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, усно зазначив, що місцевим судом не в повному обсязі встановлено обставин, на які звернув увагу Вищий господарський суд України при винесенні постави у даній справі скасовуючи рішення місцевого господарського суду, відтак просить задовольнити апеляційну скаргу і скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 18.11.2014 р. у справі № 914/1951/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов прокурора Галицького району в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Дочірнього підприємства «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед», Республіка Кіпр, щодо відшкодування неустойки та зобов'язання до вчинення дій та відмовити у зустрічному позові Дочірнього підприємства «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед», Республіка Кіпр, до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання недійсним договору оренди.
Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судове засідання прибув, проти апеляційних скарг заперечив, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційні скарги апелянтів, доводи наведені у відзиві на апеляційні скарги підтримав, просить рішення Господарського суду Львівської області від 18.11.2014 р. у справі № 914/1951/13 залишити без змін, а апеляційні скарги Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення.
Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони та прокурор своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи та прибули в дане судове засідання, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи № 914/1951/13, оскільки, в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті.
Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення Господарського суду Львівської області від 18 листопада 2014 р. по справі № 914/1951/13 слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 18 листопада 2014 р. по справі № 914/1951/13 (суддя М.Р.Король) в задоволенні первісних позовних вимог відмовлено повністю (п. 1 резолютивної частини рішення); зустрічний позов задоволено (п. 2 резолютивної частини рішення); визнано недійсним договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-6709-8 від 22.10.2008 р., укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та Дочірнім підприємством «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед», Республіка Кіпр (п. 3 резолютивної частини рішення) та стягнуто з Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на користь Дочірнього підприємства «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед», Республіка Кіпр, 1147,00 грн. судового збору (п. 4 резолютивної частини рішення) (том ІІ, а. с. 11-112, 113-121).
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 18.11.2014 р. у справі № 914/1951/13 Апелянт-1/позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) (Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 18.11.2014 р. у справі № 914/1951/13 та постановити нове рішення, яким задовольнити позов прокурора Галицького району в інтересах Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Дочірнього підприємства «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед», Республіка Кіпр, про стягнення неустойки та зобов'язання до вчинення дій та відмовити у зустрічному позові Дочірнього підприємства «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед», Республіка Кіпр, до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання недійсним договору оренди (том ІІ, а. с. 139-143).
Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття незаконного рішення.
Вважає, що місцевим судом при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано вказівок наведених у постанові Вищого господарського суду України від 21.11.2013 р. у справі № 914/1951/13, якою було скасовано попереднє рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції, відповідно до наведеного судам належало встановити, яке саме приміщення розібрано відповідачем та на якій правовій підставі: приміщення першого поверху чи/та самочинна прибудова до будинку № 5 одноповерхової нежитлової будівлі на вул. Коперніка у м. Львові; на якій правовій підставі засипано приміщення підвалу; де саме розміщено приміщення підвалу - безпосередньо під демонтованим приміщенням чи окремо від нього з можливістю окремого входу. Крім того, як стверджує Апелянт-1, у постанові Вищого господарського суду України від 21.11.2013 р. зазначено, що судами не було враховано, що у тому випадку, коли підвал розміщений окремо від демонтованого приміщення, має окремий вхід, відповідно останній продовжує існувати, як частина зареєстрованого об'єкта нерухомості, відтак такий об'єкт оренди, за відсутності правової підстави для його знищення шляхом засипання, підлягає поверненню орендарю в стані, у якому він був одержаний, або у стані, котрий обумовлений договором (у тому числі, шляхом повного приведення об'єкта оренди у попередній стан).
Апелянт-1 наполягає, що місцевим судом у повному обсязі не було виконано вказівок Вищого господарського суду України, особливо, що стосується з'ясування правомірності засипання підвалу та можливості його функціонування, як окремого об'єкта оренди.
Також Апелянт-1 в апеляційній скарзі зазначає, що місцевим судом не було взято до уваги заяву про зменшення позовних вимог по первісному позові та не надано жодної оцінки такій заяві. Крім того, вважає, що місцевим судом, неправомірно, в обґрунтування рішення, покладено в основу висновок експертизи, оскільки під час ознайомлення з даним висновком, Апелянт-1 встановив, що він містить суперечливі дані та не дає повні відповіді на поставлені запитання й не відповідає фактичним обставинам справи, а саме, що стосується досліджень приміщень підвалу, які є предметом оренди.
Апелянт-1 звертає увагу суду, що позивачем та прокурором за первісним позовом було подано заяву про застосування строків позовної давності щодо поданої Дочірнім підприємством «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед», Республіка Кіпр, зустрічної позовної заяви про визнання недійсним договору оренди, однак місцевим судом дану заяву задоволено не було. Крім того, Апелянт-1 вважає, що відповідачем за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) при поданні зустрічної позовної заяви не вірно було обрано спосіб захисту цивільних прав. З огляду на викладене в апеляційній скарзі, Апелянт-1 вважає, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду з апеляційною скаргою до Львівського апеляційного господарського суду звернувся Апелянт-2/прокурор (Заступник прокурора Львівської області) (том ІІ, а. с. 151-157), просить задовольнити апеляційну скаргу і скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 18.11.2014 р. у справі № 914/1951/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов прокурора Галицького району в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Дочірнього підприємства «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед», Республіка Кіпр, щодо відшкодування неустойки та зобов'язання до вчинення дій та відмовити у зустрічному позові Дочірнього підприємства «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед», Республіка Кіпр, до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання недійсним договору оренди.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням судом усіх обставин справи, а висновки суду є помилковими, які не відповідають діючому законодавству, відтак вважає, що дане рішення підлягає скасуванню.
Апелянт-2 вважає, що місцевим судом при прийнятті рішення не було взято до уваги вказівок Вищого господарського суду України наведених у постанові від 21.11.2013 р. у справі № 914/1951/13 та не з'ясовано, які саме приміщення передані в оренду відповідачу: приміщення першого поверху, які знаходяться за адресою м. Львів, вул. Коперника, 5, чи самочинна прибудова до будинку № 5; чи належало передане приміщення до комунальної власності та, чи існували правові підстави для передачі останнього в оренду саме Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради. Вважає, що вирішуючи спір, суд не надав належної оцінки доказам у справі, зокрема акту від 26.06.2013 р. за № 796-НП/13.
Апелянт-2 також стверджує, що судом не було встановлено, яке саме приміщення розібрано відповідачем та на якій правовій підставі: приміщення першого поверху чи/та самочинна прибудова до будинку № 5 одноповерхової нежитлової будівлі на вул. Коперника у м. Львові; на якій правовій підставі записано приміщення підвалу; де саме розміщено приміщення підвалу - безпосередньо під демонтованим приміщенням, чи окремо від нього з можливістю окремого входу; не було враховано, що у тому випадку, коли підвал (площею 137,7 кв. м.) розміщений окремо від демонтованого приміщення (площею 47,1 кв. м.) має окремий вхід, відповідно останній, продовжує існувати, як частина зареєстрованого об'єкта нерухомості, відтак, на думку Апелянта-2, такий об'єкт оренди, за відсутності правової підстави для його знищення шляхом засипання, підлягає поверненню орендарю в стані, у якому він був одержаний, або у стані котрий обумовлений договором (у т.ч. шляхом повного приведення об'єкта оренди у попередній стан).
Апелянт-2 стверджує, що господарським судом Львівської області при розгляді справи не з'ясовано питання правомірності засипання підвалу та можливості його функціонування, як окремого об'єкту оренди.
Прокурор (Апелянт-2) звертає увагу суду на те, що місцевим судом безпідставно взято до уваги висновок судової експертизи, оскільки, при ознайомленні з висновком експерта Апелянтом-1 було встановлено, що дані висновки містять суперечливі дані та не дає повних відповідей на постановлені питання, зокрема, що експертом зроблено висновок про те, що приміщення підвалу є допоміжними згідно ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН В.2.-2009 «Громадські будинки та споруди. Основні положення». З таким висновком експерта Апелянт-2 не погоджується оскільки вважає, що, на його думку, слід розрізняти допоміжні та нежитлові приміщення, а як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є нежитлові приміщення, які не відносяться до категорії допоміжних та не є об'єктами права спільної власності співвласників будинку.
Прокурор покликається в апеляційній скарзі на те, що місцевим судом не з'ясовано та не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення права Дочірнього підприємства «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед», Республіка Кіпр, при укладенні договору оренди нерухомого майна № Г-66709-8 від 22.10.2008 р., оскільки товариство здійснювало оплату за орендоване приміщення без зауважень і претензій, а відтак посилання суду на ст. 207 ЦК України, як на підставу визнання недійсним договору не відповідає обставинам справи.
Колегією суддів встановлено, що Апелянт-1/позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради є юридичною особою, код ЄДРПОУ 25558625, місцезнаходження юридичної особи: 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15.
Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): Дочірнє підприємство «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед», Республіка Кіпр, є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 13804007, місцезнаходження юридичної особи: 79026, Львівська обл., м. Львів, Франківський р-н, вул. Стрийська, буд 98, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 27.02.2012 р. (том І, а. с. 15-16, ) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 24.05.2013 р. (том І, а. с. 76-78).
З матеріалів справи вбачається, що 23.05.2013 р. Прокурор Галицького району міста Львова, в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернувся з позовом до Дочірнього підприємства «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед», Республіка Кіпр, м. Львів, про: стягнення неустойки у розмірі 165185,30 грн. та з вимогою зобов'язати звільнити та повернути орендодавцеві нежитлові приміщення на вул. Коперника, 5, у місті Львові загальною площею 184,8 кв.м. (том І, а. с. 6-10).
Як вбачається з матеріалів даної справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 16.07.2013 р. у даній справі № 914/1951/13 було відмовлено у задоволенні позову (том І, а. с. 95, 96-101). Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. зазначене рішення місцевого суду залишено без змін (том І, а. с. 130, 131-137). Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2013 р. (том І, а. с. 163-169), рішення Господарського суду Львівської області від 16.07.2013 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. по справі № 914/1951/13 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції у іншому складі.
Як зазначив Вищий господарський суд України у постанові від 16.07.2013 р. при скасуванні попередніх судових рішень, під час нового розгляду справи, судам належало достеменно встановити, яке саме приміщення було передано в оренду відповідачу: приміщення першого поверху, що знаходяться за адресою м. Львів, вул. М. Коперніка, 5, чи самочинна прибудова до будинку № 5; чи належало передане приміщення до комунальної власності та чи існували правові підстави для передачі останнього в оренду саме Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради. Звернув увагу судів на те, що Актом від 26.06.2013 року № 796-НП/13, який складений працівниками позивача та балансоутримувача встановлено, що приміщення 1 поверху демонтовані, а приміщення підвалу засипані землею, через що відсутній доступ до них. За наведених обставин, судам належало встановити, яке саме приміщення розібрано відповідачем та на якій правовій підставі: приміщення першого поверху чи/та самочинна прибудова до будинку № 5 одноповерхової нежитлової будівлі на вул. Коперніка у м. Львові; на якій правовій підставі засипано приміщення підвалу; де саме розміщено приміщення підвалу - безпосередньо під демонтованим приміщенням чи окремо від нього з можливістю окремого входу; що суди не врахували, що у тому випадку, коли підвал (площею 137,7 кв.м.) розміщений окремо від демонтованого приміщення (площею 47,1 кв.м.), має окремий вхід, відповідно, останній, продовжує існувати, як частина зареєстрованого об'єкта нерухомості. Отже, такий об'єкт оренди, за відсутності правової підстави для його засипання, підлягає поверненню орендарю в стані, у якому він був одержаний, або у стані, котрий обумовлений договором (у тому числі, шляхом попереднього приведення об'єкта оренди у попередній стан).
З матеріалів справи вбачається, що 05.12.2013 р. ухвалою Господарського суду Львівської області прийнято справу № 914/1951/13 до нового розгляду та розгляд справи призначено на 17.12.2013 р. (том ІІ, а. с. 2-3).
16.12.2013 р. Дочірнім підприємством «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед», Республіка Кіпр, подано зустрічну позовну заяву до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-6709-8 від 22.10.2008 р.
Ухвалою місцевого суду від 17.12.2013 року у даній справі, прийнято зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом та розгляд справи було відкладено на 23.01.2014 р. (том ІІ, 27-28).
З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим судом, що 23.01.2014 р. позивачем за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) подано заяву № 1.7-86/2302 від 22.01.2014 р. про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив: прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог; задовольнити позов та стягнути з Дочірнього підприємства «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед», Республіка Кіпр (79012, м. Львів, вул. Гвардійська, 4, ІДН 13804007) на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради неустойку в сумі 123084,50 грн.; зобов'язати Дочірнє підприємство «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед», Республіка Кіпр (79012, м. Львів, вул. Гвардійська, 4, ІДН. 13804007) звільнити та повернути орендодавцеві нежитлові приміщення на вул. Коперника, 5 у місті Львові загальною площею 137,7 кв.м. (підвал).
В процесі розгляду справи в місцевому господарському суді 22.01.2014 року відповідачем за первісним позовом було подано клопотання (№ 250/14 від 22.01.2014 року) про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
04.02.2014 року прокурором Галицького району м. Львова подано відзив на клопотання про призначення експертизи (вх. № 4505/14 від 04.02.2014 року), відповідно до якого прокурор погодився про призначення судової експертизи та запропоновано свої питання, які доцільно поставити експерту.
На підставі вищенаведеного, ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.02.2014 року призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз та провадження у справі було зупинено до отримання висновку експерта (том ІІ, а. с. 64-68).
Після поступлення з Науково-дослідного інституту судових експертиз матеріалів справи № 914/1951/13 з висновком судового експерта № 522 від 28.10.2014р. (том ІІ, а. с. 76-81) ухвалою суду від 03.11.2014 року провадження у справі поновлено та розгляд справи призначено на 07.11.2014 року (том ІІ, а. с. 82-83).
Однак, з висновком судового експерта прокурор та позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) не погодився, про що зазначено у письмових поясненнях (вх. № 48912/14 від 13.11.2014 року) (том ІІ, а. с. 96-101), а також про це зазначено в апеляційних скаргах Апелянтів-1 та 2.
Слід зазначити, що даний висновок № 522 судової будівельно-технічної експертизи по господарській справі № 914/1951/13 сторонами не оскаржено, такі докази в матеріалах справи відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом за результатами нового розгляду справи, 22 жовтня 2008 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (Орендодавець - за Договором, Позивач - за первісним позовом) та Дочірнім підприємством «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед», Республіка Кіпр (Орендар - за Договором, Відповідач - за первісним позовом) було укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-6709-8 (далі за текстом - Договір)(том І, а. с. 13-14).
Зазначений Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками обох сторін за договором. Їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, 207, 208 ЦК України.
Відповідно до п. 1 Договору, Орендодавець, на підставі наказу Управління комунальної власності від 07.07.2008 р. № 533-О, договору оренди від 28.03.2006р. № Г-4213-6, передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 184,8 кв.м., що перебуває на балансі ЛКП «Цитадель Центр», надалі балансоутримувач, а саме: приміщення підвалу, загальною площею 137,7 кв.м. та приміщення першого поверху загальною площею 47,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. М. Коперника, 5.
Пунктом 4.1 вищевказаного Договору передбачено, що термін оренди визначений на 2 роки та 364 дні з 22 жовтня 2008 р. до 21 жовтня 2011 р.
Відповідно до п. 9.1 Договору повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання.
Згідно п. 13.1 Договору, після закінчення строку дії договору його переоформлення буде здійснюватися в порядку, передбаченому ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
З матеріалів справи вбачається, що 31.10.2011 року Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради скеровано на адресу Дочірнього підприємства «Албіс Компані» товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед», Республіка Кіпр, повідомлення від 31.10.2011 року за № 2302-вих-4510 про припинення договірних відносин, у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди (том І, а. с. 12).
З зазначеного повідомлення вбачається, що даний Договір припинив свою дію 21.10.2011 р., відтак Орендар зобов'язаний протягом 15 днів повернути орендоване приміщення у належному санітарно-технічному стані за актом приймання-передачі балансоутримувачу та погасити наявну заборгованість зі сплати орендної плати за користування приміщеннями.
Як встановлено місцевим господарським судом, в матеріалах справи наявне рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.05.2007 р. № 303 «Про надання дозволу на знесення самочинної прибудови (як дисонуючий об'єкт) до будинку № 5 по вул. Коперника» згідно якого, дозволено Дочірньому підприємству «Албіс компані» ТзОВ «Даніум трейдінг Ко Лімітед», Республіка Кіпр, знести самочинну прибудову до будинку № 5 на вул. М. Коперника, розташовану у подвір'ї, як дисонуючий об'єкт (п. 1 зазначеного Рішення)(том І, а. с. 35).
Пунктом 2 рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.05.2007р. № 303 вирішено, що знесення споруди слід провести після отримання дозволу на ведення будівельних робіт з відновлення пасажу.
Зазначене вище рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.05.2007 р. № 303 сторонами не оскаржувалося, не скасовано, не визнано недійсним. Такі докази в матеріалах справи відсутні.
На підставі вищенаведеного, 12 жовтня 2011 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області за № ЛВ 08311056328 було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт, а саме: Будівництво першої черги відтворення пасажу «Міколяша» з переплануванням існуючих приміщень на вул. М. Коперника, 1 у м. Львові з добудовою та пристосуванням під кафе-бар з офісними приміщеннями (торговий комплекс пасажу «Міколяша» та пам'ятки архітектури, охоронний договір № 127, будинок № 1 на вул. Коперника у м. Львові) (том І, а. с. 36-39).
Крім того, Державним науково-дослідним та проектно-вишукувальним інститутом «НДІ Проектреконструкція» було виготовлено та погоджено Проект організації розбирання самочинно прибудованої до будинку № 5 одноповерхової нежитлової будівлі на вул. Коперника у м. Львові (том І, а. с. 40-61).
Відтак, на виконання рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.05.2007 р. № 303, після отримання дозволу на ведення будівельних робіт з відновлення пасажу «Міколяша» та до отримання повідомлення позивача від 31.10.2011 року № 2302-вих-4510 про припинення договірних відносин, в період 25 - 27 жовтня 2011 р., відповідачем були проведені роботи по розбиранню самочинної прибудови до будинку № 5 одноповерхової нежитлової будівлі на вул. Коперника у м. Львові, про що складено відповідний Акт від 27 жовтня 2011 р. (том І, а. с. 64).
Про виконання рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради за № 303 від 25.05.2007 р. відповідач повідомляв позивача листами від 06.03.2011 р., від 12.09.2012 р. № 124 та від 18.09.2012 р. № 125 (том І, а. с. 67, 69, 70).
Крім того, в матеріалах справи міститься Акт від 26.06.2013 року № 796-НП/13, який складений працівниками позивача та балансоутримувача, яким підтверджується факт відсутності об'єкта оренди, оскільки приміщення першого поверху демонтовані, а приміщення підвалу засипані землею, через що відсутній доступ до них (том І, а. с. 88).
У зв'язку із вищенаведеним прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про стягнення з відповідача неустойки в порядку ч.2 ст. 785 ЦК України у зв'язку з неповерненням відповідачем об'єкта оренди після припинення договору оренди та зобов'язання звільнити та повернути об'єкт оренди позивачу.
Місцевим судом встановлено та зазначено в оскаржуваному рішенні, що відповідно до заяви про зменшення позовних вимог, підтриманої прокурором, позивач просить стягнути з відповідача 123084,50 грн. неустойки та зобов'язати звільнити та повернути орендодавцеві нежитлові приміщення по вул. Коперника, 5 у м. Львові загальною площею 137,7 кв.м. (підвал).
Відтак, твердження апелянта-1, що місцевим судом не було взято до уваги заяву про зменшення позовних вимог за первісним позовом є надуманими та не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються матеріалами справи, яким надано відповідну правову оцінку вище у цій постанові.
Як уже було зазначено вище у цій постанові, за результатами нового розгляду справи, відповідач за первісним позовом (ДП «Албіс Компані» ТзОВ «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед», Республіка Кіпр) звернувся з зустрічною позовною заявою, яка була прийнята місцевим судом для спільного розгляду з первісним позовом, з вимогою про визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-6709-8 з підстав його невідповідності вимогам закону.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів з'ясувавши наявні в матеріалах справи документи та оцінивши її в сукупності із даним висновком судового експерта, відповідно до приписів статті 43 ГПК України, приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні первісних позовних вимог та у задоволенні зустрічних позовних вимог є обґрунтованими та правомірним виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 761 ЦК України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендодавцями є, зокрема, органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
На підставі Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-6709-8 від 22.10. 2008 р. позивач передав відповідачу в тимчасове платне користування нерухоме майно загальною площею 184,8 кв.м., а саме: приміщення підвалу, загальною площею 137,7 кв.м. та приміщення першого поверху загальною площею 47,1 кв.м. , що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. М. Коперника, 5.
Місцевим господарським судом встановлено, підтверджується матеріалами даної справи, серед інших, висновком № 522 від 28.10.2014 р. судової будівельно-технічної експертизи по господарській справі № 914/1951/13, що орендовані приміщення першого поверху площею 47,1 кв.м - це самочинна прибудова до будинку по вул. Коперника, 5 у м. Львові, яка розібрана відповідачем на виконання рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.05.2007р. № 303, після отримання дозволу на ведення будівельних робіт з відновлення пасажу «Міколяша».
Встановлені обставини, а саме: виконання рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.05.2007р. № 303, в контексті з реєстрацією 12 жовтня 2011 р. декларації про початок виконання будівельних робіт свідчать, що відповідачем на законних підставах знесена самочинна прибудова до будинку № 5 на вул. М. Коперника у м. Львові, про що відповідач письмово листами від 06.03.2011 р., від 12.09.2012 р. № 124 та від 18.09.2012 р. №125 (том І, а. с. 67, 69, 70) повідомляв позивача про виконання вимог вищевказаного рішення Виконавчого комітету.
Крім того, судовим експертом у висновку № 522 від 28.10.2014 р. судової будівельно-технічної експертизи по господарській справі № 914/1951/13, згідно поставлених сторонами питань, які були погоджені та не заперечені сторонами, що поставлені перед експертом в ухвалі Господарського суду Львівської області від 04.02.2014 р. у справі № 914/1951/13, який, зокрема, попереджався судом про кримінальну відповідальність за статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України (п. 4 резолютивної частини ухвали місцевого суду від 04.02.2014 р. у справі № 914/1951/13), надано відповіді на всі поставлені перед ним запитання, що, в свою чергу, спростовує твердження прокурора (Апелянта-2) та позивача за первісним позовом (Апелянта-1) про неповноту та суперечливість висновку експерта.
Експертний висновок - це письмове викладення експертом відомостей про обставини, що мають значення для справи, встановлені експертом на підставі його спеціальних знань і отриманих у результаті проведеного дослідження матеріалів справи, яке ґрунтується на сформульованому в ухвалі суду про призначення експертизи завданні.
Відтак, приміщення підвалу, які надавались в оренду відповідачу загальною площею 137,70 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 5, розміщені окремо від демонтованої одноповерхової самочинно збудованої будівлі площею 47,10 кв. м. та не мають окремого входу, що унеможливлює їх повернення.
Також слід зазначити, що актом від 26.06.2013 року № 796-НП/13, який складений працівниками позивача та балансоутримувача, підтверджено факт відсутності об'єкта оренди, оскільки приміщення першого поверху демонтовані, а приміщення підвалу засипані землею, через що відсутній доступ до них (том І, а. с. 88), про що було зазначено у постанові Вищого господарського суду України.
Крім того, згідно рішенні Конституційного Суду України у справі №4-рп/2004 від 02.03.2004 р., допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 р. №2866-ІІІ, допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку і побутового обслуговування мешканців будинку.
Наведеною вище правовою нормою визначено також, що нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення відповідно до ч.2 ст. 10 вказаного Закону стають об'єктами права спільної власності співвласників будинків одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.
З огляду на викладене, вищенаведені приміщення підвалу не можуть використовуватись як самостійний об'єкт оренди.
Однак Апелянти стверджують, що відповідно до інформації наданої ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», станом на 03.12.2013 р., та згідно архівних даних та даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, будинок по вул. Коперника, 5 у м. Львові зареєстрований за територіальною громадою м. Львова на підставі рішення Виконкому Ленінської ради народних депутатів від 14.04.1987 р.
Разом з тим, інвентарна справа на будинок № 5 по вул. Коперника у м. Львові містить акт біжучих змін від 20.03.2000 р., складений за наслідками проведення обстеження в натурі будинку № 5 по вул. Коперніка у м. Львові, згідно якого в подвір'ї виявлено прибудову, збудовану власними силами КП «СК «Берізка» в 1980 р., заміряно і виготовлено технічну документацію та оцінено їх, однак документів на прибудову в Бюро не пред'явлено (том ІІ, а. с. 106).
Слід зазначити, що сторонами у даній справі, протягом всього періоду розгляду справи по суті не надано жодних доказів в розумінні ст. ст. 33 та 34 ГПК України, в матеріалах справи відсутні, докази наявності права комунальної власності на самочинну прибудову до будинку по вул. Коперника, 5 у м. Львові площею 47,1 кв.м.
В силу положень ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За змістом ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Отже, враховуючи ту обставину що позивачем за первісним позовом не доведено належним и та допустимими доказами наявність права комунальної власності на самочинну прибудову до будинку по вул. Коперніка, 5, у м. Львові площею 47,1 кв.м., та зважаючи на те, що приміщення підвалу площею 137,7 кв.м. за цією ж адресою не можуть бути самостійним об'єктом оренди, зустрічна позовна вимога про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-6709-8 від 22.10.2008 р. підлягає до задоволення.
Відповідно до пункту 2.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» зазначено, що з урахуванням змісту ст. 236 ЦК України і частини 3 ст. 207 ГК України, зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняються на майбутнє.
Передбачені ст. 785 ЦК України наслідки, пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в ч. 2 ст. 291 ГК України. (ч. 3 п. 5.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна»).
У відповідності до ч. 2 ст. 291 ГК України, договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.
Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.
Пунктом 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Виходячи зі змісту наведених норм, наслідки, передбачені ст. 785 ЦК України, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані.
Відповідно до вищенаведеного, місцевим судом вірно зазначено, що до господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним, застосовуються наслідки недійсності такого зобов'язання, а не наслідки, встановлені для припиненого господарського зобов'язання на загальних підставах, передбачених ст. 291 ГК України.
Крім того, неможливість повернення підвалу площею 137,7 кв.м. підтверджується, серед інших доказів, також висновком № 522 від 28.10.2014 р. судової будівельно-технічної експертизи по господарській справі № 914/1951/13 та Актом від 26.06.2013 року № 796-НП/13, який складений працівниками позивача (Апелянта-1) та балансоутримувача.
Відповідно до вищенаведеного в сукупності, місцевий суд прийшов до вірного висновку, що у задоволенні первісних позовних вимог слід відмовити, а зустрічні позовні вимоги слід задовольнити.
Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення та/або погашення заборгованості.
Інші твердження апелянтів, які викладені в апеляційних скаргах, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційні скарги апелянтів залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 18.11.2014 р. у справі № 914/1951/13 - без змін.
Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянтів.
Керуючись ст. ст. 4-3, 29, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.11.2014 року у справі № 914/1951/13 - залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.
2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянтів.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи повернути Господарському суду Львівської області.
Головуючий суддя Данко Л.С.
Суддя Галушко Н.А.
Суддя Давид Л.Л.
18.02.2015 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 23.02.2015 р.