79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"18" лютого 2015 р. Справа № 926/1307-б/13
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Желік М.Б.
суддів Костів Т.С.
Марко Р.І.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмост", м. Чернівці, вул. Гагаріна, 4 (вих. № б/н від 10.12.2014 року)
на ухвалу Господарського суду Чернівецької області
від 02.12.2014 року у справі № 926/1307-б/13
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", м. Київ
до боржника Товариства з додатковою відповідальністю "Трансмост" м, Чернівці, м. Чернівці, вул. Гагаріна, 4 код (ЄДРПОУ 14262749)
про визнання банкрутом
За участю представників сторін: не з'явилися.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
02.12.2014 року Господарським судом Чернівецької області (суддя Ковальчук Т.І.) винесена ухвала у справі № 926/1307-б/13 за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", м. Київ до боржника Товариства з додатковою відповідальністю "Трансмост" м, Чернівці, м. Чернівці, вул. Гагаріна, 4 код (ЄДРПОУ 14262749) про визнання банкрутом, відповідно до якої визнано вимоги кредиторів боржника, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 76 780 667,57 грн., призначено перші збори кредиторів та засідання комітету кредиторів, призначено розгляд справи в підсумковому засіданні.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою господарського суду скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до свого провадження, змінити ухвалу суду першої інстанції в частині визнавши вимоги компанії "Вольво Констракшин Еквіпмент АБ" на суму 2 110 056,08 грн. основного боргу та 1218,00 грн. судового збору та ТОВ "Уні Кредит Лізинг" на суму 17 235 847,44 грн., неустойки 3 480 983,19 грн. та судового збору 1218,00 грн. У зв'язку з цим внести зміни до реєстру вимог кредиторів.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції під час винесення оскаржуваної ухвали не врахував, щодо вимог компанії "Вольво Констракшин Еквіпмент АБ" по стягненню пені слід застосувати строк позовної давності, оскільки останнім платежем, який надійшов на рахунок кредитора є платіж на суму 2 474,00 доларів США із датою зарахування 30.11.2012 року, відтак строк позовної давності сплив ще 30.11.2013 року, щодо платежів, які не надійшли на рахунок кредитора, то на них взагалі не нараховується пеня згідно умов договорів фінансового лізингу. При цьому, застосування та тлумачення господарським судом норми шведського матеріального права щодо строку позовної давності є порушенням арбітражного застереження викладеного сторонами в договорах фінансового лізингу.
Скаржник зазначає і про неправомірність відмови боржнику у застосуванні строків позовної давності стосовно заборгованості з комісійної винагороди ТОВ "УніКредит Лізинг" в сумі 8 667 603,45 грн., термін сплати якої настав 31.12.2010 року. Свою позицію обґрунтовує тим, що припинення провадження у справі на підставі того, що такі спори з урахуванням умов договорів повинні розглядатися Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України, не є підставою для переривання строку позовної давності.
05.01.2015 року автоматизованою системою документообігу суду справу № 926/1307-б/13 розприділено до розгляду судді доповідачу - М.Б.Желіку. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 року у склад колегії для розгляду справи № 926/1307-б/13 введено суддів Костів Т.С., Марка Р.І.
Зазначеному складу колегії суддів відводів не заявляли.
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 року скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, а подані ним матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 21.01.2015 року.
21.01.2015 року та 04.02.2015 року ухвалами Львівського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав наведених у них.
Арбітражним керуючим 20.01.2015 року на адресу суду надіслано телеграму, в якій він зазначає, що вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та просить розглянути справу без його участі.
Сторони та інші учасники провадження у справі про банкрутство участі уповноважених представників в судове засідання 18.02.2015 року не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.
Зважаючи на те, що відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст. 77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, наявності достатніх доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, відкладення розгляду апеляційної скарги на підставі клопотань скаржника від 19.01.2015 року та 02.02.2015 року, колегія судів з урахуванням строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду визначених ст. 102 ГПК України приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 02.12.2014 року у справі № 926/1307-б/13 в частині розгляду грошових вимог компанії "Вольво Констракшин Еквіпмент АБ" та ТОВ "УніКредит Лізинг" до боржника слід залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого переважають у застосуванні над нормами Господарського процесуального кодексу, як спеціальні норми.
Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
20.01.2014 року ухвалою господарського суду Чернівецької області порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю "Трансмост", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено Ляшка О.В.
Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника офіційно оприлюднено на сайті Вищого господарського суду України від 22.01.2014 року.
Як вбачається із матеріалів справи, 17.02.2014 року до господарського суду звернулася Компанія "Вольво Констракшн Еквіпмент АБ" з вимогами на суму 480 163,0 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 19.01.2014 року складає 3 837 942,86 грн., у тому числі: 2 466 503,92 грн. заборгованості за договорами фінансового лізингу та 1 371 438,94 грн. пені.
26.03.2014 року кредитор подав уточнення до заяви про визнання кредитором, в яких зменшив суму вимог за основним боргом на залишкову суму вилученого гусеничного екскаватора по договору про фінансовий лізинг № UKR102/0707F від 20.07.2007 року. З урахуванням уточнень кредитор просив визнати його кредитором боржника на суму 263 988,00 дол. США, що за курсом НБУ станом на 19.01.2014 року становить 2 110 056,08 грн. основного боргу та на суму 171 580,00 дол. США, що за курсом НБУ станом на 19.01.2014 року становить 1 371 438,94 грн. пені.
Свої вимоги кредитор обґрунтовує договорами фінансового лізингу, які укладені між Volvo Construction Equipment, (Лізингодавець) юридичною особою, належним чином зареєстрованою та існуючою відповідно до законодавства Королівства Швеції, в особі регіонального менеджера по продажах в Східній Європі Пії Гіллстрьома та Закритим акціонерним товариством "Трасмост", (Лізингоотримувач) зокрема, договору UKR 07/0206F від 07.08.2006 року, UKR 102/0707F від 20.07.2007 року та UKR 43/0308F від 18.03.2008 року.
Відповідно до п. 3 вказаних договорів лізингові платежі здійснюються в порядку, викладеному в Додатку № 3 і графіку платежів, викладеному в Додатку № 4 до цього договору. При цьому, лізинговий платіж включає в себе суму, яку лізингоотримувач відшкодовує при кожному платежі частини вартості обладнання, а також винагороду (відсоток) за користування обладнанням.
Згідно п. 6.1. договорів фінансового лізингу лізингодавець має право припинити дію договору з письмовим повідомленням лізингоотримувача, якщо лізингоотримувач не здійснить перерахування лізингодавцю обумовленої суми лізингових або будь-яких інших платежів, передбачених цим договором, протягом 10 календарних днів після настання строку оплати.
Сторони погодили, що у випадку прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію лізингоотримувач та/або порушення справи про банкрутство лізингоотримувача, останній зобов'язаний негайно повідомити про це в письмовій формі лізингодавця. Після отримання такого повідомлення лізингодавець на свій розсуд має право: вимагати виплати всіх платежів, що залишилися і є несплаченими, згідно з графіком платежів і при цьому 10,0% річних нараховуються на вартість обладнання, що залишилася несплаченою, стягуються відповідно до додатка № 3 до цього договору до дня надходження оплати вартості такого обладнання, що залишилася несплаченою на рахунок лізингодавця, або вимагати повернення обладнання, або погодитися з продовженням виконання цього договору на умовах та в строки, передбачені цим договором.
Боржником взяті зобов'язання по договорах фінансового лізингу виконувалися неналежним чином, у зв'язку з чим кредитор звернувся до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчих написів про повернення предмету лізингу, а 11.04.2013 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу вчинено виконавчий напис в реєстрi за № 207 про повернення лізингоодержувачем на користь лізингодавця об'єкту фінансового лізингу, зокрема, 1 одиниця колісного екскаватора Volvo EW 180B, 2006 року випуску, 1 одиниця гусеничного екскаватора Volvo EC 140BLC, 2006 року випуску, 1 одиниця гусеничного екскаватора Volvo EC 240BLC, які передані згідно договору фінансового лізингу № UKR07/0206F від 27.08.2006 року; виконавчий напис в реєстрi за № 205 про повернення лізингоодержувачем на користь лізингодавця об'єкту фінансового лізингу, зокрема, 1 одиниця гусеничного екскаватора Volvo EС 240BLC, 2007 року випуску, 1 одиниця гусеничного екскаватора Volvo EС 140BLC, 2007 року випуску, 1 одиниця гусеничного екскаватора Volvo EС 290BLC, 2008 року випуску, 1 одиниця гідравлічного молота Atlas Copco MB 700, 1 одиниця гідравлічного молота Atlas Copco MB 1700, які передані в користування згідно договору фінансового лізингу UKR102/0707F від 20.07.2007 року та виконавчий напис в реєстрi за № 206 про повернення лізингоодержувачем на користь лізингодавця об'єкту фінансового лізингу 3 одиниці гусеничного екскаватора Volvo EС 140BLC, 2008 року випуску, 1 одиниця гідравлічного молота Atlas Copco MB 700, які передані згідно договору про фінансовий лізинг № UKR43/0308F від 18.03.2008 року.
Відтак станом на 19 січня 2014 року утворилася заборгованість по лізингових платежах (залишковій вартості предмета лізингу та відсотках за користування предметом лізингу), а саме:
1) за договором № UKR07/0206F від 27.08.2006 року - 30 458,00 дол. США: в тому числі - 28 749,00 дол. США залишкової вартості предмета лізингу, - 1 709,00 дол. США - відсотки за користування предметом лізингу,
2) за договором UKR102/0707F від 20.07.2007 року - 215 100,00 дол. США: в тому числі - 185 194,00 дол. США залишкової вартості предмета лізингу, - 29 906,00 дол. США відсотків за користування предметом лізингу,
3) за договором № UKR43/0308F від 18.03.2008 року - 18430,00 дол. США: в тому числі - 16 405,00 дол. США залишкової вартості предмета лізингу, - 2 025,00 дол. США відсотків за користування предметом лізингу, а всього основного боргу 263 988 дол. США, що по курсу Національного банку України станом на 19.01.2014 року складає 2 110 056,08 грн.
Згідно ч. 5 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна боржника не пізніше ніж на десятий день з дня, наступного після закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторами.
На виконання зазначених вимог закону арбітражним керуючим надано лист (№ 02-01/1307-13 від 28.02.2014 року) за результатами розгляду кредиторських вимог, з якого вбачається, що останнім визнаються вимоги компанії "Вольво Констракшин Еквіпмент" до боржника в загальній сумі 2 159 873,89 грн., в тому числі 1 218,00 грн. - вимоги першої черги, 2 048 649,30 грн. вимоги четвертої черги, 110 006,59 грн. вимоги шостої черги. У визнанні решти грошових вимог арбітражним керуючим відмовлено з підстав їх невизнання боржником, зокрема (лист генерального директора ТДВ "Трансмост" від 03.03.2014 року за № 153/100) боржник вважає, що кредитором неправильно визначено вартість техніки залишеної в боржника, що призвело до завищення суми основного боргу, окрім того при проведенні розрахунків штрафних санкцій не враховано пропущення строків позовної давності та п. 2.2. додатку № 3 договорів про фінансовий лізинг.
Так, за умовами п. 2.2 Додатку № 3 до договорів про фінансовий лізинг штраф у розмірі 26% нараховується лише на ті платежі, що надійшли в Швецію із запізненням, а таким є лише платіж на суму 2 474,00 дол. США із датою зарахування 30.05.2012 року, позовна ж давність по цьому платежу сплила 30.11.2013 року, а на платежі, які не надійшли, пеня нараховуватися взагалі не може, в зв'язку з чим просить застосувати позовну давність до вимог щодо пені на суму 171 580,00 дол. США.
Відповідно до положень ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.
Судом встановлено, що компанія "Вольво Констракшин Еквіпмент" звернулася до боржника у межах строків передбачених законом, а вимоги щодо сплати основного боргу підтверджуються договорами про фінансовий лізинг, додатковими угодами до них, специфікаціями, сертифікатами про приймання, виконавчими написами нотаріуса від 11.04.2013 року за номерами 205, 206, 207, розрахунком заборгованості, актами державного виконавця про вилучення у боржника частини об'єктів лізингу на користь лізингодавця, актом приймання-передачі від 25.02.2014 року. Вимоги по основному боргу враховуючи подані кредитором уточнення вимог визнаються боржником.
Відтак, з огляду на зазначене вище, колегія суддів погоджуючись із висновками суду першої інстанції вважає, що заявлені вимоги підлягають до задоволення та включення до реєстру вимог кредиторів до четвертої черги.
В частині заявлених вимог по пені нарахованої на суму основного боргу колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 2.2 Додатку № 3 до договорів про фінансовий лізинг № UKR07/0206F від 27.08.2006 року, № UKR102/0707F від 20.07.2007 року та № UKR43/0308F від 18.03.2008 року визначено порядок сплати лізингових платежів, а також передбачено штраф (пеню) у розмірі 26% річних на платежі, які надходять пізніше дати платежу, зазначеної в Графіку платежів. Так, кредитором заявлено вимогу щодо сплати штрафу (пені) у розмірі 26% річних, яка нарахована за період з 01.02.2009 року по 19.01.2014 рокуб як на платежі, що надійшли до Швеції із простроченням, так і на платежі, які не були здійснені боржником в установлений графіком строк.
У додаткових угодах, якими змінювалися графіки платежів за договорами, до договорів про фінансового лізингу № UKR07/0206F від 27.08.2006 року, № UKR102/0707F від 20.07.2007 року та № UKR43/0308F від 18.03.2008 року обумовлено, що, не зважаючи та не відміняючи інші положення цієї Додаткової угоди, вся та будь-яка заборгованість Лізингоодержувача за лізинговими платежами, процентами, пенею, штрафами та іншими платежами, що склалися на дату цієї Додаткової угоди, не припиняється та підлягає сплаті Лізингоодержувачем відповідно до Договору лізингу. Для уникнення будь-яких сумнівів, нездійснення або затримка у здійсненні будь-якого права або способу судового захисту Лізингодавцем або Постачальником за Договором лізингу не є відмовою від них. Будь-яке одноразове або часткове здійснення будь-якого права або способу судового захисту Лізингодавцем або Постачальником не перешкоджають його подальшому здійсненню або здійсненню будь-якого іншого права або способу судового захисту
При цьому, у договорах фінансового лізингу сторони погодили, що будь-які спори, які виникають з договору, вирішуються виключно і остаточно Арбітражним Трибуналом Арбітражного Інституту Стокгольмської Торгової палати відповідно до арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ, право, що застосовується - шведське матеріальне цивільне право.
Колегія суддів, враховуючи умови договорів фінансового лізингу, погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що із врахуванням положень ст. 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" Юридична довідка (Меморандум) надана фахівцем в галузі шведського права адвокатською фірмою "Setterwalls" про передбачений законом строк позовної давності та відсотки згідно Шведського права від 19 вересня 2014 року, що апостильована № 174647 може бути належним доказом у справі.
Так, із меморандуму вбачається, що згідно Шведського права строк позовної давності регулює закон "Про строк позовної давності" (SFS 1981:130), відповідно до статті 2 якого ніякі вимоги не можуть бути заявлені після спливу 10 років з моменту їх виникнення, крім випадку, якщо строк таких вимог не перервано раніше. При цьому, відсутні будь-які законодавчі обмеження стосовно неустойки (пені) як в частині розміру ставки відсотків, так і в частині певної суми, і незалежні сторони договору вільні у своєму виборі узгодити їх розмір.
Отже, оскільки укладені договори про фінансовий лізинг передбачають застосування до правовідносин сторін шведського права, а таке встановлює строк давності в 10 років, у тому числі щодо неустойки, заперечення боржника щодо спливу строку давності стосовно пені правомірно відхилені судом.
Слід звернути увагу й на те, що за змістом Додатку № 3 до договорів про фінансовий лізинг платіж, який взагалі не здійснено лізингоодержувачем, також є платежем, що надходить пізніше дати платежу, зазначеної в Графіку платежів, Додаток 4.
Враховуючи зазначене, вимоги кредитора щодо пені правомірно визнано господарським судом в заявленому розмірі, а саме - 171 580,00 дол. США, що за курсом НБУ станом на 19.01.2014 року становить 1 371 438,94 грн., для включення їх до реєстру вимог кредиторів окремо в 6-ту чергу. Додатково підлягають до визнання вимоги щодо сплати судового збору у розмірі 1 218,00 грн. - які підлягають до задоволення у 1-шу чергу.
14.02.2014 року в порядку вимог ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до господарського суду звернувся ініціюючий кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" з вимогами до боржника на загальну суму 46 822 563,66 грн., в тому числі у тому числі 40 181 937,87 грн. заборгованості по лізингових платежах, 2 711 128,41 грн. 3% річних, 337 325,68 грн. інфляційних втрат, 18 000,00 грн. відшкодування витрат на виконавчі написи нотаріуса, 15 000,00 грн. відшкодування витрат на перевезення предмета лізингу, 76 970,51 грн. відшкодування арбітражного збору за розгляд справи Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України, 3 480 983,19 грн. неустойки та 1 218,00 грн. судового збору.
Вказані вимоги заявник обґрунтовує укладеними із боржником договорами фінансового лізингу, зокрема, № 143-LD від 25.06.2007 року, № 156-LD від 12.07.2007 року, № 174-LD від 31.01.2008 року, № 211-LD від 18.01.2008 року, № 223-LD від 14.09.2007 року, № 234-LD від 14.09.2007 року, № 617-LD від 26.05.2008 року, № 670-LD від 11.07.2008 року та № 750-LD від 01.08.2008 року згідно погоджених умов цих договорів Лізингодавець (ТОВ "УніКредит Лізинг") приймає (бере) на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність від Продавця (відповідно до специфікацій та умов, передбачених в договорі фінансового лізингу) та передати Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу (ТДВ "Трансмост") на строк на та умовах, визначених цим договором. На виконання зазначених договорів ТОВ "УніКредит Лізинг" придбало і передало ТДВ "Трансмост" по актах приймання-передачі передбачені договорами предмети лізингу.
Згідно ч. 5 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядником майна надано відзив на заяву ТОВ "УніКредит Лізинг", з якого вбачається, що вимоги кредитора ним визнаються частково, відтак, просять відхилити вимоги зі сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості предмета лізингу в сумі 16 464 437,59 грн., нарахованих на цю суму 3% річних в розмірі 809 454,98 грн. та інфляційних втрат в розмірі 141 337,80 грн., застосувати позовну давність до вимог зі сплати комісійної винагороди в сумі 8 667 603,45 грн. та відмовити у цих вимогах і нарахованих на вказану суму 3% річних у сумі 952 135,74 грн. та інфляційних втрат у розмірі 69 568,74 грн., а також відмовити у вимогах в розмірі 15 000,00 грн. вартості перевезення предмету лізингу.
Арбітражний керуючий зазначає, що після припинення кредитором договорів фінансового лізингу боржник по актах приймання-передачі повернув предмети лізингу, а відтак не повинен сплачувати кредитору включену до основного боргу частину лізингових платежів із відшкодування ціни предмета лізингу та нараховані на цю частину вимог інфляційні та 3% річних.
Так, заявник просить визнати його кредитором боржника на суму 3 480 983,19 грн. неустойки, яка нарахована на основну заборгованість боржника за договором фінансового лізингу № 174-LD від 31.01.2008 року, що стягнута з боржника на користь ініціюючого кредитора рішенням господарського суду Чернівецької області від 28.05.2013 року у справі № 3/5027/496/2011, і в частині основного боргу визнана в якості безспірних вимог ТОВ "УніКредит Лізинг" ухвалою господарського суду Чернівецької області від 20.01.2014 року.
Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя) (ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Колегія суддів враховуючи дотримання заявником встановленого ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строку на звернення до господарського суду з заявою про визнання кредиторських вимог, документальне підтвердження грошових вимог судовим рішенням, вважає, що вимоги у цій частині належить визнати та включити неустойку в сумі 3 480 983,19 грн. до 6-ї черги реєстру вимог кредиторів.
Щодо грошових вимог по решті договорів фінансового лізингу, колегія суддів зазначає наступне.
У зв'язку з невиконанням боржником зобов'язання щодо сплати лізингових платежів більше 30 днів кредитор у відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" в односторонньому порядку відмовився від договорів фінансового лізингу, про що надіслав ТДВ "Трансмост" повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу та повернення предмета лізингу, а саме від 27.04.2012 року про відмову від договору № 750-LD від 01.08.2008 р.; 17.08.2012 року про відмову від договорів № 143-LD від 25.06.2007 року, № 211-LD від 18.01.2008 року, № 223-LD від 14.09.2007 року, № 234-LD від 14.09.2007 року, № 617-LD від 26.05.2008 року, № 670-LD від 11.07.2008 року; 09.11.2012 року про відмову від договорів № 156-LD від 12.07.2007 року та № 174-LD від 31.01.2008 року. Окрім того, боржником надано докази повернення кредитору предметів лізингу по всіх вищевказаних договорах.
Так, предмети лізингу повернуті боржником кредитору по лізингових договорах, а саме по договору № 143-LD від 25.06.2007 року - по актах приймання передачі від 05.10.2012 року та видаткових накладних від 05.10.2012 року № ЛНА-РБ_046 на суму 265 745,05 грн. та № ЛНА-РБ_047 на суму 531 490,10 грн. по договору № 156-LD від 12.07.2007 року - по акту приймання передачі від 19.06.2013 року та видатковій накладній від 19.06.2013 року № ЛНА-РБ_036 на суму 244 053,26 грн. ; по договору № 211-LD від 18.01.2008 року - по акту приймання передачі від 08.05.2013 року та видатковій накладній від 08.05.2013 року № ЛНА-РБ_015 на суму 5 084 201,33 грн. по договору № 223-LD від 14.09.2007 року - по акту приймання передачі від 25.06.2013 року та видатковій накладній від 25.06.2013 року № ЛНА-РБ_037 на суму 5 530 358,10 грн. по договору № 234-LD від 14.09.2007 року - по актах приймання передачі від 25.06.2013 року та видаткових накладних від 25.06.2013 року № ЛНА-РБ_037/1 на суму 1 681 862,92 грн. та № ЛНА-РБ_038 на суму 682 418,48 грн. по договору № 617-LD від 26.05.2008 року - по актах приймання передачі від 17.08.2012 року та видаткових накладних № ЛНА-РБ_034 від 17.08.2012 року на суму 373 497,40 грн. та № ЛНА-РБ_043 від 27.08.2012 року на суму 373 497,39 грн. по договору № 670-LD від 11.07.2008 року - по актах приймання передачі від 25.06.2012 року та від 08.05.2013 року, видаткових накладних від 08.05.2013 року № РН-РБ_074 на суму 1 349 763,30 грн. і № ЛНА-РБ_016 на суму 7 369 522,83 грн., видатковій накладній від 25.06.2013 року № РН-РБ_106 на суму 1 573 349,85 грн. по договору № 750-LD від 01.08.2008 року - по актах приймання передачі від 05.07.2012 року, від 09.07.2012 року та від 01.06.2012 року і видаткових накладних № ЛНА-РБ_017 від 01.06.2012 року на суму 1 154 964,65 грн., № ЛНА-РБ_025 від 05.07.2012 року на суму 577 482,31 грн., № ЛНА-РБ_074 від 09.07.2012 року на суму 577 482,32 грн.
Статтею 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Пункт 3 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлює обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.
В статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Відтак, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що за своєю правовою природою вказані договори містять елементи як договору найму (оренди) - щодо винагороди, так і договору купівлі-продажу щодо відшкодування вартості предмету лізингу.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України). Відтак, обов'язок сплатити за товар певну грошову суму виникає у покупця тільки в разі переходу права власності на товар.
Oскільки право власності на предмети лізингу не перейшло до ТДВ "Трансмост" і вони повернуті власнику - ТОВ "УніКредит Лізинг", то боржник на підставі відмови лізингодавця від договорів фінансового лізингу не повинен сплачувати останньому таку складову лізингових платежів як вартість майна.
Враховуючи зазначене, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що з урахуванням повернення предметів лізингу ініціюючому кредитору, розмір його вимог за договорами фінансового лізингу згідно розрахунку боржника складає по договору № 143-LD від 25.06.2007 року - 681 753,33 грн.; по договору № 156-LD від 12.07.2007 року - 1 392 835,09 грн.; по договору № 211-LD від 18.01.2008 року - 3 799 579,65 грн.; по договору № 223-LD від 14.09.2007 року - 4 424 375,75 грн.; по договору № 234-LD від 14.09.2007 року - 1 924 816,09 грн.; по договору № 617-LD від 26.05.2008 року - 1 488 755,82 грн.; по договору № 670-LD від 11.07.2008 року - 7 538 734,92 грн.; по договору № 750-LD від 01.08.2008 року - 2 466 649,63 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості із лізингових платежів, яка підлягає визнанню судом, складає 23 717 500,28 грн. - комісія за користування предметом лізингу, вимоги в сумі 16 464 437,59 грн., що згідно з контррозрахунком боржника складають відшкодування ціни предмету лізингу, належить відхилити, оскільки боржник повернув кредитору предмети лізингу.
Щодо застосування строку позовної давності стосовно заборгованості з комісійної винагороди в сумі 8 667 603,45 грн., термін сплати якої настав до 31.12.2010 року включно, про що клопоче боржник колегія суддів зазначає наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Випадки переривання перебігу позовної давності передбачені ст. 264 ЦК України, так зокрема, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
При цьому згідно з ч. 1 ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності, а в п. 4.4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК України. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК України) або її повернуто (стаття 63 ГПК України), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.
Судом встановлено, що кредитор звертався до суду з позовними заявами про стягнення з ТДВ "Трансмост" заборгованості по договорах фінансового лізингу, у зв'язку з чим господарським судом Чернівецької області було 19.05.2011 року порушено провадження у справі № 15/5027/497/2011 про стягнення боргу за договором фінансового лізингу № 143-LD від 25.06.2007 року; ухвалою від 19.05.2011 року порушено провадження у справі № 11/5027/495/2011 про стягнення боргу за договором фінансового лізингу № 211-LD від 18.01.2008 року; ухвалою від 12.05.2011 року порушено провадження у справі № 15/5027/475/2011 про стягнення боргу за договором фінансового лізингу № 223-LD від 14.09.2007 року; ухвалою від 19.05.2011 року порушено провадження у справі № 16/5027/494/2011 про стягнення боргу за договором фінансового лізингу № 234-LD від 14.09.2007 року; ухвалою від 26.05.2011 року порушено провадження у справі № 7/5027/524/2011 про стягнення боргу за договором фінансового лізингу № 617-LD від 26.05.2008 року; ухвалою від 26.05.2011 року порушено провадження у справі №13/5027/525/2011 про стягнення боргу за договором фінансового лізингу № 670-LD від 11.07.2008 року; ухвалою від 18.05.2011 року порушено провадження у справі № 8/5027/493/2011 про стягнення боргу за договором фінансового лізингу № 750-LD від 01.08.2008 року.
За договором фінансового лізингу № 156-LD від 12.07.2007 року, заборгованість, що утворилася станом на 10.05.2012 року, була стягнута з ТДВ "Трансмост" на користь ТОВ "УніКредит Лізинг" рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-Промисловій палаті України від 05.11.2012 року у справі АС № 127у/2012.
У подальшому провадження у справах, порушених господарським судом Чернівецької області, було припинено по п. 1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з тим, що в договорах фінансового лізингу була укладена арбітражна (третейська) угода у вигляді арбітражного (третейського) застереження про те, що вирішення розбіжностей, які можуть виникнути за договорами чи у зв'язку з ними, здійснюється в Міжнародному Комерційному Арбітражному Суді при Торгово-Промисловій палаті України.
Погоджуючись із висновками суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що порушення господарським судом Чернівецької області провадження у вище вказаних справах є обставиною, яка свідчить про переривання позовної давності за вимогами ТОВ "УніКредит Лізинг", що виникли по 31.12.2010 року включно, незалежно від того, що в подальшому провадження у вищезазначених справах було припинено по п. 1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з наявністю відповідного арбітражного застереження в укладених між ініціюючим кредитором і боржником договорах фінансового лізингу.
При цьому, слід зазначити, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 частини першої статті 80 ГПК). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то: - у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; - у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК.
У договорах фінансового лізингу сторони погодили, що положення про вирішення спорів між Лізингодавцем і Лізингоодержувачем в Міжнародному Комерційному Арбітражному Суді при Торгово-Промисловій палаті України не виключає права Лізингодавця звернутися до суду або господарського суду відповідної юрисдикції для вирішення спору згідно з відповідним процесуальним законодавством. Відтак, справи за позовами ТОВ "УніКредит Лізинг" до боржника є підвідомчими господарському суду і могли бути розглянуті господарським судом, якщо б відповідач не заперечував проти розгляду справи саме господарським судом, що свідчить про переривання перебігу строку позовної давності, який розпочався спочатку з дати порушення провадження господарським судом Чернівецької області.
Так, ініціюючий кредитор згідно поданого розрахунку визначив розмір 3% річних за період у сумі 2 711 128,41 грн. з 01.10.2009 року по 19.01.2014 року, та розмір інфляційних втрат за період з 01.10.2009 року по 19.01.2014 року на суму 337 325,68 грн.
При цьому, за договором фінансового лізингу № 143-LD від 25.06.2007 року ініціюючий кредитор нарахував 3% річних та інфляційні втрати за період з 01.10.2009 року по 19.01.2014 року, у тому числі на заборгованість в сумі 246 495,93 грн. (залишок несплаченої заборгованості в розмірі 439 711,79 грн., у т.ч. відшкодування в розмірі 231 320,36 грн. та комісія в розмірі 208 391,43 грн.), строк сплати якої згідно з додатковою угодою № 3 від 10.03.2010 року встановлено до 31.08.2010 року. Однак, з позовної заяви від 10.05.2011 року у справі № 15/5027/497/2011, провадження в якій порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області 19.05.2011 року, видно, що ТОВ "УніКредит Лізинг" пред'явив позовні вимоги до боржника стосовно 3% річних та інфляційних втрат із простроченої заборгованості в сумі 286 898,78 грн. (строк сплати якої додатковою угодою № 3 від 10.03.2010 року встановлено до 31.08.2010 року) за період з 01.09.2010 року по 10.05.2011 року, за попередній період - з 01.10.2009 року по 31.08.2010 року, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних кредитор не заявляв. Таким чином, стосовно інфляційних і 3% річних, нарахованих на заборгованість, яка була предметом урегулювання додаткової угоди № 3 від 10.03.2010 року до договору фінансового лізингу № 143-LD від 25.06.2007 року, за період з 01.10.2009 року по 31.08.2010 року сплив строк позовної давності.
Виходячи з контррозрахунку боржника прострочені нарахування інфляційних втрат на борг з комісії за період з 01.10.2009 року по 31.08.2010 року складають 4 428,37 грн., прострочені нарахування 3% річних за цей же період - 2 252,84 грн. Враховуючи заяву боржника про застосування позовної давності, суд зазначені вимоги відхиляє.
У зв'язку з цим, підлягають визнанню вимоги кредитора щодо інфляційних витрат - у сумі 191 559,51 грн. та 3% річних - у сумі 1 899 420,59 грн., нарахованих на заборгованість з комісії. Натомість, відхиляються вимоги щодо інфляційних витрат в сумі 141 337,80 грн. і 3% річних у сумі 809 454,98 грн., нарахованих на відшкодування ціни предмета лізингу, оскільки відхилення основних вимог є підставою для відхилення додаткових нарахувань - процентів річних, інфляції, неустойки тощо.
В частині відшкодування витрат і збитків кредитора - ТОВ "УніКредит Лізинг" суд вважає, що підлягають визнанню витрати за вчинення виконавчих написів нотаріуса на договорах фінансового лізингу на загальну суму 18 000,00 грн. та сплату арбітражного збору в розмірі 76 970,51 грн., враховуючи погодження сторонами в договорах фінансового лізингу сплати чи відшкодування лізингоодержувачем лізингодавцю, зокрема, всіх витрат, включаючи судові платежі, мито, документально підтверджені витрати лізингодавця, в тому числі щодо сплати транспортних витрат і платежів, витрат і видатків на оплату нотаріальних послуг щодо примусового виконання договорів, понесені ним внаслідок настання будь-якого з випадків невиконання, передбачених в пункті 11.1.
Натомість не підлягають визнанню вимоги кредитора щодо витрат на перевезення предмету лізингу в сумі 15 000,00 грн., як такі, що не підтвердженні документально, оскільки актами приймання передачі предмет лізингу за договором фінансового лізингу № 670-LD від 11.07.2008 року - буровий станок Bauer моделі BG 40 був повернутий ТОВ "УніКредит Лізинг в два етапи - 08 травня 2013 року та 25 червня 2013 року, видаткові накладні про повернення зазначеного станка також підписані в зазначені дати: видаткова накладна ЛНА-РБ_016 від 08.05.2013 року та видаткова накладна № РН-РБ_106 від 25.06.2013 року. Відтак, надані кредитором документи за 22-23.04.2013 року не підтверджують, що мало місце перевезення саме того станка Bauer моделі BG 40, який боржник повернув ТОВ УніКредит Лізинг" у травні-червні 2013 року.
Враховуючи зазначене, обґрунтованими є вимоги кредитора до боржника з основної заборгованості в сумі 25 903 450,89 грн. (комісія, річні, інфляційні, витрати на нотаріальні послуги і арбітражний збір), які підлягають включенню до 4-ї черги, неустойка 3 480 983,19 грн. які підлягають до включення до 6-ї та судовий збір 1 218,00 грн. - який підлягає до включення до першої черги.
02.12.2014 року розпорядник майна боржника склав і подав на затвердження суду реєстр вимог кредиторів за результатами розгляду вимог кредиторів. Загальна сума реєстру складає 76 780 667,57 грн. Колегія суддів перевіривши поданий реєстр в частині включення грошових вимог компанії "Вольво Констракшин Еквіпмент АБ" та ТОВ "УніКредит Лізинг" вважає, що у ньому вірно зазначено відомості про кредиторів, розмір їх вимог за грошовими зобов'язаннями та черговість задоволення кожної вимоги.
Відтак, вважає, що в цій частині реєстр вимог кредиторів відповідає вимогам Закону і підлягає затвердженню.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Оскаржувана ухвала в частині розгляду грошових вимог компанії "Вольво Констракшин Еквіпмент АБ" та ТОВ "УніКредит Лізинг" до боржника вказаним вимогам відповідає.
Відтак доводи, викладені в апеляційній скарзі спростовуються висновками суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів визнає їх не належною підставою для скасування оскаржуваного рішення, що передбачені у ст. 104 Господарського процесуального кодексу України та вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції в частині розгляду кредиторських вимог компанії "Вольво Констракшин Еквіпмент АБ" та ТОВ "УніКредит Лізинг" та включення їх до реєстру вимог кредиторів залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмост", м. Чернівці, вул. Гагаріна, 4 (вих. № б/н від 10.12.2014 року) відмовити.
2. Ухвалу Господарського суду Чернівецької області у справі № 926/1307-б/13 від 02.12.2014 року в частині визнання грошових вимог компанії "Вольво Констракшн Еквіпмент АБ" на суму 2 110 056,08 грн. основного боргу, 1 371 438,94 грн. неустойки та 1 218,00 грн. судового збору та Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" на суму 25 903 450,89 грн. основного боргу, 3 480 983,19 грн. неустойки та 1 218,00 судового збору до боржника, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів та в частині відхилення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" на суму 17 436 911,58 грн. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 23.02.2015 року
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Костів Т.С.
суддя Марко Р.І.