05 лютого 2015 рокусправа № 804/3327/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юхименка О.В.
суддів: Мельника В.В. Нагорної Л.М.
за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України
в Новоодеському районі Миколаївської області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду
від 09 квітня 2014 року
у справі № 804/3327/14
за позовом Управління Пенсійного фонду України
в Новоодеському районі Миколаївської області,
вул. Червоних Партизан, 63-а, м. Нова Одеса, 56600;
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства
ОСОБА_2 банк «ПриватБанк»,
вул. Набережна перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094;
про стягнення коштів, -
встановив: Управлінням Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області подано позов до ОСОБА_1 акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» про стягнення 131,21 грн.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Борисенко П.О.) своєю постановою від 09 квітня 2014 року у позові відмовив.
Постанова суду мотивована тим, що направлене позивачем ОСОБА_3 від 03 вересня 2013 року № 3501/05 щодо повернення пенсійної виплати за серпень 2013 року у зв'язку із смертю одержувача надійшло до банку в той час, коли фінансування вже відбулося та з пенсійного рахунку ОСОБА_4 здійснено автоматичне погашення кредиту у розмірі 131,21 грн. за укладеним договором.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області, Позивач, вказує на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що ОСОБА_4 померла 26 липня 2013 року. Автоматичне погашення кредиту за Договором SAMDNS 0000017512305 проведено 21 серпня 2013 року у розмірі 64,55 грн. та 27 серпня 2013 року у розмірі 66,66 грн., тобто після смерті пенсіонера.
Статтею 1071 Цивільного кодексу України закріплені підстави списання грошових коштів з рахунка, а саме, ОСОБА_2 може списати грошові кошти з рахунка клієнта тільки у трьох випадках: на підставі його розпорядження, без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
Відповідно до статті 608 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і зв'язку з цим, не може бути виконано іншою особою.
Так, дії Банку не відповідають правовим нормам та договірним зобов'язанням й мають ознаки неправомірності.
Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні сторони не скористались. Про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені у встановленому порядку. З огляду на приписи статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обставини справи: уповноваженими фахівцями Управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області проведена перевірка Новоодеського відділення ОСОБА_1 акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» своєчасності зарахування пенсій на поточні рахунки одержувачів та своєчасності та повноти повернення коштів управління.
За результатами перевірки складено Акт за № 5 від 30 жовтня 2013 року.
Перевіркою встановлено факт повернення управлінню Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області, за письмовим розпорядженням, суми пенсій, зарахованої на поточний рахунок померлого одержувача - пенсіонера, не в повному обсязі.
Одержувач пенсії, громадянка ОСОБА_5, одержувала пенсію через відділення «Новоодеське» Миколаївського регіонального управління ОСОБА_1 акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк», виплата пенсії - 17 число.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання від 13.08.2013 року за № 00012591445 - ОСОБА_4 померла 26 липня 2013 року, про що стало відомо позивачу 03 вересня 2013 року.
Фінансування на виплату пенсії за серпень одержувачам 17 числа проведено 16 серпня 2013 року.
Позивачем направлено розпорядження від 03 вересня 2013 року за № 3501/05 щодо повернення пенсійної виплати за серпень 2013 року в сумі 995,78 грн. у зв'язку із смертю одержувача.
Проте, відповідач повернув на рахунок управління 864,57 грн. Залишок неповернутої суми становить 131,21 грн.
Відповідно до наданих пояснень відповідача, відповідач з пенсійного рахунку ОСОБА_4 здійснив автоматичне погашення кредиту за укладеним договором. Стягнення 131,21 грн. неповернутої пенсії, зарахованої на поточний рахунок померлого одержувача - ОСОБА_4, стало предметом судового позову.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до вимог статті 125 Конституції України, система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.
В силу частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Отже, предметом судового розгляду спеціалізованими адміністративними судами є конфлікти публічно-правового характеру.
Публічно-правовим спір є тоді, коли позовна вимога зв'язана з положеннями публічного права.
Тобто, коли вони (положення) застосовуються адміністративними органами й іншими суб'єктами публічного права при виконанні публічних завдань і можуть поширюватись лише на правовідносини між носіями публічного права чи між державою (або іншими суб'єктами публічного права), з одного боку, і громадянами чи підприємствами - з іншого.
Згідно з частиною четвертою статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.
Приписам наведеної вище норми кореспондують положення частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналіз припису наведених норм дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
За встановлених судом обставин відповідач у спірних відносинах не виконував функцій суб'єкта владних повноважень.
Справа за позовом Управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області до ОСОБА_1 акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» про стягнення 131,21 грн. не має ознак справи адміністративної юрисдикції. Отже, незалежно від підстав позову, за відсутності вимоги вирішити публічно-правовий спір, вимога про стягнення шкоди має вирішуватись судом в порядку цивільного судочинства.
Порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст. 195, п. 4 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року у справі № 804/3327/14 скасувати.
Провадження у справі закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: О.В. Юхименко
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: Л.М. Нагорна