19 лютого 2015 року Справа № 8026/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,
з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,
У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору.
Позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача ВП № 32872004 від 5.04.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2013 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову ВДВС Ковельського МУЮ № 32872004 від 5.04.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору.
Постанову суду першої інстанції оскаржив ВДВС Ковельського МУЮ, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позову.
Посилається на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що постановою про відкриття виконавчого провадження від 5.06.2012 року встановлювався строк для самостійного виконання судового рішення до 12.06.2012 року. Представником боржника 12.06.2012 року частину коштів в розмірі 152 517, 25 грн. було внесено на депозитний рахунок ВДВС Ковельського МУЮ, які 19.06.2012 були перераховані стягувачу. Решта суми було перераховано стягувачу після строку, встановленого для самостійного виконання рішення у зв'язку з тривалим розглядом справи про зняття арешту з коштів боржника. Оскільки законодавством не встановлено правових підстав для звільнення боржника від сплати виконавчого збору, якщо він несвоєчасно сплатив борг по виконавчому документу, тому немає підстав для звільнення боржника від сплати виконавчого збору.
Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, представника позивача, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
У справі встановлено, що на виконанні у ВДВС Ковельського МУЮ перебував виконавчий лист № 1-7/10 від 28.03.2012 року, виданий військовим апеляційним судом Центрального регіону України, про стягнення із засудженого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 200 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та витрат на поховання і спорудження пам'ятника в розмірі 10 075, 25 грн.
5.06.2012 року заступником начальника ВДВС Ковельського МУЮ відкрито виконавче провадження та надано боржнику ОСОБА_3 строк для самостійного виконання рішення до 12.06.2012 року.
Згідно копії квитанції від 13.06.2012 року № ПН1712 грошові кошти в сумі 152517,25 грн. перераховані представником позивача на депозитний рахунок ВДВС Ковельського МУЮ.
На підставі розпорядження № 32872004/11, затвердженого начальником ВДВС Ковельського МУЮ 18.06.2012 року, грошові кошти в сумі 152517,25 грн. перераховані на рахунок стягувача ОСОБА_4, що підтверджується платіжним дорученням від 19.06.2012 року № 1333.
5.04.2013 року заступником начальника ВДВС Ковельського МУЮ на підставі ст.46 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору № 32872004 в розмірі 5755,80 грн. у зв'язку з невиконанням в повному обсязі виконавчого листа.
У зв'язку з поданням скарги на дії державного виконавця, начальником ВДВС Ковельського МУЮ 29.04.2013 року винесено постанову про виправлення описки, допущеної у постанові від 5.04.2013 року № 32872004 про стягнення з боржника виконавчого збору, в зазначенні статті у мотивувальній частині з 46 на 28 Закону України «Про виконавче провадження».
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач при здійсненні виконавчих дій по виконанню рішення суду у виконавчому провадженні та винесенні постанови від 5.04.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору діяв всупереч вимогам чинного законодавства.
З такою позицією суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Як видно з матеріалів справи, на кошти ОСОБА_3 (6900 доларів США, 1806 грн.), які він мав намір перерахувати в рахунок погашення заборгованості згідно постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 5.06.2012 року, було накладено арешт згідно постанов слідчого, який розслідував кримінальну справу позивача.
13.06.2012 року представник боржника ОСОБА_5 звернулася до ВДВС Ковельського МУЮ з письмовою заявою про відкладення провадження виконавчих дій, у зв'язку з розглядом заяви апеляційним судом міста Києва щодо передачі стягувачу ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 6900 доларів США та 1806 грн., на які накладено арешт, згідно постанов слідчого який розслідував кримінальну справу відносно позивача.
Дана заява відповідачем у встановленому порядку не вирішена та рішення по ній не прийнято.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 16.10.2012 року заяву захисника засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задоволено частково та грошові кошти в сумі 6900 доларів США та 1806 грн. було звернуто в рахунок відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_4
Фактично кошти надійшли на рахунок потерпілої ОСОБА_4 4.04.2013 року. Після повного погашення заборгованості боржником, заступником начальника ВДВС Ковельського МУЮ було прийнято оскаржувану постанову про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 5755, 80 грн.
Однак, на переконання колегії суддів, дана постанова прийнята відповідачем без врахування фактичних обставин справи, є не об'єктивною та такою, що порушує права позивача.
Як видно з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 після відкриття виконавчого провадження, незважаючи на те, що перебував у місцях позбавлення волі, вживав відповідні заходи щодо самостійного виконання судового рішення в частині відшкодування шкоди ОСОБА_4
Зокрема, ним була перерахована більша частина коштів в розмірі 152517,25 грн. Грошові кошти в сумі 6900 доларів США та 1806 грн., на які були накладено арешт, було звернуто в рахунок відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_4 згідно ухвали апеляційного суду міста Києва від 16.10.2012 року, яка була прийнята на підставі заяви ОСОБА_3
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Представник позивача ОСОБА_5 зверталася до відповідача з письмовою заявою про відкладення провадження виконавчих дій у зв'язку з розглядом апеляційним судом міста Києва заяви про передачу стягувачу ОСОБА_4 коштів у розмірі 6900 доларів США та 1806 грн., на які було накладено арешт. Дана заява відповідачем не була розглянута.
Тобто, позивач вживав усіх необхідних та можливих з його боку заходів з метою виконання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 5.06.2012 року ВП № 32872004.
Колегія суддів, беручи до уваги обставини справи, погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що фактично усі дії щодо виконання судового рішення по відшкодуванню моральної шкоди ОСОБА_4 вживалися позивачем, а не відповідачем в ході виконання примусових заходів.
За таких обставин, постанова відповідача від 5.04.2013 року ВП № 32872004 про стягнення з боржника виконавчого збору є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підставою для її задоволення бути не можуть.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції залишити без задоволення.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2013 року у справі № 803/974/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : А.І. Рибачук
ОСОБА_6