19 лютого 2015 року Справа № 68344/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,
з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,
представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.05.2008 року в справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, управління майном Ужгородської міської ради, третя особа без самостійних позовних вимог - комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода», про зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, управління майном Ужгородської міської ради, третя особа без самостійних позовних вимог - комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода», про зобов'язання вчинити дії.
Позивач, з врахуванням уточнення позовних вимог, просив зобов'язати виконком Ужгородської міської ради внести зміни до розпорядження №7 від 27.07.1994 року міського фонду комунального майна Ужгородської міської ради та у видане на його підставі свідоцтво про право власності на житло, якими передати у приватну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що квартира по вул. Довженка, 14/3 в м. Ужгороді на підставі зазначеного розпорядження була неправомірно приватизована на ОСОБА_4 без врахування його, позивача, права на приватизацію, який проживав в квартирі та мав право приватизувати її. Відповідач безпідставно відмовив йому у внесенні змін в приватизаційні документи на квартиру, тому він звернувся до суду з даним позовом.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.05.2008 року позов задоволено.
Зобов'язано виконавчий комітет Ужгородської міської ради внести зміни в розпорядження №7 від 27.07.1994 року міського фонду комунального майна Ужгородської міської ради про приватизацію квартири, яка знаходиться за адресою м. Ужгород, вул. Довженка, 14/3 та у видане на підставі нього свідоцтва про право власності на нерухоме майно, якими передати вищевказану квартиру у приватну власність ОСОБА_4, що померла 30.08.2007 року, та ОСОБА_3.
Постанову суду першої інстанції оскаржила ОСОБА_2 як особа, яка не брала участі в справі, права якої вирішив суд, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати, прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позову, а провадження в справі закрити.
Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, розглянув справу без належного з'ясування обставин справи, не взяв до уваги, що позивач не вправі бути учасником приватизації квартири їх тітки ОСОБА_4, оскільки проживав за іншою адресою та вже використав своє право на приватизацію житла.
Вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У справі встановлено, що 27.07.1994 року міським фондом комунального майна Ужгородської міської ради на підставі розпорядження №7 від 27.07.1994 року було видано гр. ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на житло за адресою м. Ужгород, вул. Довженка, 14/3, яке було зареєстроване 26.09.1994 року в комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» за номером 5566.
Власник приватизованої квартири ОСОБА_4 29.08.2007 року померла, після чого позивач звернувся до суду з вимогою зобов'язати відповідача внести зміни в приватизаційні документи з врахуванням його права на приватизацію квартири, тобто на дві особи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на приватизацію квартири, оскільки проживав в ній в якості члена сім'ї наймача, в зв'язку з чим квартира повинна бути передана у спільну часткову власність позивача та ОСОБА_4
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів суду апеляційної інстанції погодитися не може.
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Як видно з матеріалів справи, органом приватизації в спірних правовідносинах був міський фонд комунального майна Ужгородської міської ради - суб'єкт владних повноважень, якому делегувалися повноваження щодо приватизації державного житлового фонду в м. Ужгороді і який прийняв розпорядження №7 від 27.07.1994 року про приватизацію квартири по вул. Довженка, 14/3 в Ужгороді.
Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Розпорядження №7 від 27.07.1994 року про приватизацію квартири по вул. Довженка, 14/3 в . Ужгороді є ненормативним (індивідуальним) актом.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власник приватизованого житла має право розпорядитися квартирою (будинком), кімнатою (кімнатами) у гуртожитку на свій розсуд: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укладати інші угоди, не заборонені законом. Порядок здійснення цих прав власником житла регулюється цивільним законодавством України.
Відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення. Таким чином, право власності у громадянина на приватизовану квартиру (будинок) виникає з моменту реєстрації свідоцтва про право власності в органах приватизації.
На підставі розпорядження міського фонду комунального майна Ужгородської міської ради №7 від 27.07.1994 року гр. ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на житло за адресою м. Ужгород, вул. Довженка, 14/3, яке було зареєстроване 26.09.1994 року в комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» за номером 5566.
Отже, зазначене розпорядження, яке є актом індивідуальної дії, вичерпало свою юридичну силу після його реалізації, а саме після одержання ОСОБА_4 документу, що посвідчує право власності на приватизовану квартиру та його реєстрації в комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода».
Єдиним власником та добросовісним набувачем приватизованої квартири була ОСОБА_4, яка набула право власності на підставі приватизації та отримала свідоцтво про право власності на житло, яке це право посвідчує.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що після оформлення відповідно до чинного законодавства права власності на приватизовану квартиру виник спір про право цивільне, а відтак і захищати свої права та інтереси особи повинні у способи, визначені 16 Цивільного кодексу України.
Оскільки між позивачем та апелянтом як спадкоємцями померлої ОСОБА_4 виник спір про право власності на спадкове майно (приватизовану квартиру), такий підлягає розгляду судом в порядку цивільного судочинства.
Суд першої інстанції на вказані обставини та норми законодавства уваги не звернув та прийняв незаконну постанову про задоволення позову, тому остання підлягає скасуванню з закриттям провадження в справі, яка не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст.ч.3 ст. 160, 195, 196, 198, 200, 203, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.05.2008 року в справі № 2а-777/08 скасувати, а провадження в справі закрити, оскільки така не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : А.І. Рибачук
ОСОБА_5