19 лютого 2015 року Справа № 78884/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,
з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,
представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2012 року в справі за позовом приватного підприємства «Елада-Т» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,
У січні 2012 року приватне підприємство «Елада-Т» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позивач просив визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, які полягали у викладенні в акті перевірки від 28.12.2011 р. № 4359/23-209/30918998 безпідставних висновків про завищення приватним підприємством «Елада-Т» податкового кредиту в сумі 25668, 99 грн. та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 11.01.2012 р., прийняте на підставі зазначеного акту перевірки.
Позивач посилався на те, що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «МКМ-Сервіс», є безпідставними, ґрунтуються на обставинах, викладених в акті перевірки контрагента ПП «МКМ-Сервіс», під час якої не здійснювалось дослідження первинних бухгалтерських документів.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2012 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано прийняте Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 11.01.2012 року. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову позивачу в задоволенні позову.
Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що позивач безпідставно включив до податкового кредиту за період з грудня 2010 року по лютий 2011 року сплачені суми ПДВ по безтоварних господарських операціях з ПП «МКМ-Сервіс», оскільки первинні документи таких операцій, в тому числі документів на перевезення товарів, позивачем не подані.
Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
У справі встановлено, що Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Елада-Т»з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 28.02.2011 р.
Як видно з акту перевірки від 28.12.2011 р. № 4359/23-209/3091899, податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п.1, п.2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 1.7 ст.1, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 25668,99 грн. в т.ч.: за грудень 2010 року в сумі 17278,73 грн., січень 2011 року в сумі 4229,13 грн. та лютий 2011 р. в сумі 4161,13 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 25668,99 грн.
На підставі акта перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 11.01.2012 р., яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 29989,67 грн. в тому числі: основний платіж в сумі 25668,99 грн. та штрафні санкції в сумі 4320,68 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, між ПП «Елада-Т» та ПП «МКМ-Сервіс» укладено угоду № 01/12 від 01.12.2010 року про співпрацю, за наслідками якої між позивачем та ПП «МКМ-Сервіс» було укладено ряд договорів поставки устаткування, приладів, комплектуючих, матеріалів для систем опалення, водопостачання та каналізації.
На виконання умов даних договорів контрагентом позивача виписано податкові накладні: № НОМЕР_2 від 01.12.2010 р. (сума ПДВ 17278,73 грн.), № НОМЕР_3 від 24.01.2011 р. (сума ПДВ 2812,45 грн.), № НОМЕР_4 від 10.01.2011 р. (сума ПДВ 1416,68 грн.), № 2020010 від 02.02.2011 р. (сума ПДВ 4161,13 грн.), а всього - на суму 25668,99 грн.
Відповідачем оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням збільшено суму грошового зобов'язання за результатами взаємовідносин позивача з ПП «МКМ-Сервіс» за період грудень 2010 року по лютий 2011 року на підставі акта перевірки ДПІ у Галицькому районі м .Львова від 23.06.2011 року №1649/23-209/35383180 про результати позапланової виїзної перевірки ПП «МКМ-Сервіс» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період 01.04.2008 року по 16.06.2011 року, в якому зазначено, що господарські операції не могли бути вчинені через відсутність у ПП «МКМ-Сервіс» достатньої кількості працівників, транспортних та інших основних засобів, а тому дані операції є нікчемними з огляду на ст.228 ЦК України.
З такими висновками податкового суд першої інстанції обґрунтовано не погодився.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагента позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.
З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.
Факт здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами.
Отриманий приватним підприємством «Елада-Т» у ПП «МКМ-Сервіс» товар був перевезений на склад позивача самим підприємством, у користуванні якого є транспортний засіб, придатний для перевезень, зазначеного у накладних товару, відповідно до технічного паспорта на автомобіль та довіреності на право розпорядження даним автомобілем.
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарських операціях з ПП «МКМ-Сервіс» за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які оформленні відповідно до законодавства.
Подані позивачем документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків , а також про фактичне здійснення господарських операцій підприємством та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у підп. «а», «в», «г», «д»п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Отже, сама по собі несплата податку контрагентом продавця (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування.
Визначення податковим органом позивачу податкових зобов'язань , як наслідок встановлених в акті перевірки від 23.06.2011 року №1649/23-209/35383180 порушень, є недотримання принципу індивідуалізації відповідальності. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, відповідальність за що передбачена чинним законодавством. При цьому, відповідальність контрагента, в даному випадку, не може перекладатись на позивача у справі як покупця.
Дана позиція суду викладена також у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) в якому суд зазначив, що такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Доказом реальності спірних господарських операцій слід вважати господарську діяльність позивача, яка полягала у тому, що товари, придбані у ПП «МКМ-Сервіс», використані для подальшого продажу та отримання доходу, при цьому факт не відображення сум податкових зобов'язань за такими операціями в акті перевірки відсутній.
Використання позивачем у господарській діяльності товару, придбаного у ПП «МКМ-Сервіс», стверджується наявними в справі договором на поставку матеріалу та виконання монтажних робіт від 03.12.2010 року, кошторисом на матеріали для монтажу паливної в адміністративному будинку, актом приймання виконаних робіт.
Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст..39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Як видно з Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства , затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205, податкові повідомлення-рішення, що приймаються за наслідками документальних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, у тому числі позапланових виїзних, можуть бути складеними на підставі фактичних даних, зазначених виключно в актах перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання. Податкові повідомлення-рішення, складені на підставі актів перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, що не можуть бути визнані допустимими доказами по справі, зумовлюють безпідставність складення зазначених податкових повідомлень-рішень.
Товар, який був предметом договорів, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Контрагент на момент події продажу товару знаходився в базі ДПС платників ПДВ та в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правосуб'єктними юридичними особами і по своїй суті не суперечили інтересам держави. Системний аналіз наведених норм свідчить про існування презумпції правомірності правочину укладеного між сторонами, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним та скасував його.
Щодо вимог про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, які полягали у викладенні в акті перевірки від 28.12.2011 р. № 4359/23-209/30918998 протиправних висновків про завищення приватним підприємством «Елада-Т» податкового кредиту в сумі 25668, 99 грн., то суд обґрунтовано відмовив в їх задоволенні, оскільки акт перевірки є лише документом, який підтверджує факт проведення перевірки та є носієм доказової інформації.
Дії по викладенню певних висновків в такому акті не порушують жодних прав, свобод та інтересів позивача, а тому у суду відсутні підстави для визнання їх протиправними. Висновки, викладені в акті перевірки, є предметом судового дослідження при розгляді спірного податкового повідомлення-рішення.
Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, належно оцінив докази, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та на законних підставах задовольнив позов, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови колегія суддів не знаходить.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2012 року в справі № 2а-525/12/1370 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : А.І. Рибачук
ОСОБА_2