17 лютого 2015 р.
Справа № 814/2309/14
Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -ОСОБА_1
судді - ОСОБА_2
судді - ОСОБА_3
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року по справі за позовом приватного підприємства „Южноукраїнський комбінат харчування” до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2014р. № 00003922201, -
встановиЛА:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2014р. № 00003922201.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області Державної податкової служби № 00003922201 від 24.07.2014 року.
Южноукраїнська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог позивача в повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необгрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що 11.07.2014 року працівниками Головного управління Міндоходів у Миколаївській області була здійснена фактична перевірка щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності торгових патентів, ліцензій, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів господарської одиниці закусочної, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблево, пр. Курортний, 2 та знаходиться в оренді Приватного підприємства «Южноукраїнський комбінат харчування», про що складено акт перевірки № 0055/14/29/22/36230520 (а.с. 8-11), яким встановлено порушення п. 12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон № 265/95-ВР), а саме:
- неведення обліку товарних запасів у встановленому порядку за місцем реалізації товару на загальну суму 1 507,10 грн.;
- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
На підставі акту перевірки № 0055/14/29/22/36230520 від 11.07.2014 року, Южноукраїнською об'єднанною державною податковою інспекцією в Миколаївської області Державної податкової служби прийнято податкового повідомлення-рішення від 24.07.2014 року № 00003922201 про застосування до Приватного підприємства «Южноукраїнський комбінат харчування» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 177,72 грн. (а.с. 7).
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону № 265/95 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Тобто, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95 є відсильною нормою, і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.
Відповідно до ст. 20 Закону № 265/95, якою керувався відповідач при прийнятті рішення, фінансова санкція застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.
Таким чином, обов'язковою умовою притягнення до юридичної відповідальності є порушення встановленого законодавством порядку обліку товарів за місцем їх зберігання та реалізації.
Виходячи з ст. 6 Закону № 265/95 облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
Питання обліку та звітності юридичних осіб врегульовано Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, а також наказами Міністра фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку».
Жодним з цих нормативно-правових актів порядок обліку товарів саме за місцем їх реалізації не встановлений.
В той же час, умовою для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності в порядку, передбаченому ст. 20 Закону № 265/95 є порушення встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання.
У суді першої інстанції свідок ОСОБА_4 пояснила, що під час перевірки вона неодноразово надавала пояснення перевіряючому про наявність первинних документів у централізованій бухгалтерії підприємства, з централізованої бухгалтерії підприємства був наданий факс товарної накладної, але перевіряючим даний факт до уваги прийнятий не був.
Зазначені обставини свідчать про те, що перевіряючим не було здійснено повного та належного контролю за дотриманням суб'єктом господарювання обов'язку здійснювати належний облік товарів.
Виходячи з приписів п. 12 ст. 3 Закону № 265/95 метою такого контролю є запобігання фактам продажу не оприбуткованого товару. І саме факт оприбуткування, а не перебування первинних бухгалтерських документів на місці реалізації товару є метою перевірки.
Посилання відповідача на відсутність в момент перевірки накладних на товар та інших документів щодо обліку товару, як на беззаперечний факт відсутність такого обліку взагалі, суд вважає безпідставним.
Разом з тим, позивачем були надані прибуткові касові ордери, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури та відомості, які підтверджують об'єктивну наявність у позивача необхідних облікових документів та факт належного ведення позивачем обліку товарних запасів, які знаходяться у реалізації (а.с. 23 - 28) на товар, який зазначений у описі (а.с. 12).
Вказане свідчить про те, що зазначений у акті перевірки товар був оприбуткований позивачем належним чином у передбаченому законодавством порядку.
Також перевіркою встановлено порушення позивачем п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки незабезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, сума невідповідності склала 28,00 грн.
При цьому суд зазначає, що до акту перевірки не надано доказів перерахунку готівкових коштів та опис наявних готівкових коштів у грошовому ящику РРО не наданий.
Відповідно до пояснень наданих у суді першої інстанції свідків, бухгалтера ОСОБА_4 та бармена ОСОБА_5, останій отримав 100,00 грн. в розрахунок за пляшку шампанського. В зв'язку з відсутністю необхідних купюр для надання здачі він звернувся до бухгалтеру, ОСОБА_4, з метою розміняти гроші для можливості видати розрахунок клієнту. Потім він надав клієнту чек та здачу. Ніяких дій клієнт, а як потім з'ясувалося, перевіряючий, не здійснював.
В зв'язку з викладеним суд вважає, що відповідачем не доведений факт незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, сума невідповідності склала 28,00 грн.
Частина 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги приватного підприємства „Южноукраїнський комбінат харчування” про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2014р. № 00003922201 належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, - залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року по справі № 814/2309/14, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючийсуддя
ОСОБА_1
суддя
ОСОБА_2
суддя
ОСОБА_3