17 лютого 2015 року Справа № 876/5252/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Заверухи О.Б.,
суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
05.02.2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області в якому просив скасувати рішення комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням, перерахунком та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України про пенсійне забезпечення відповідача № 2 від 04.01.2013 року і зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років з 27.12.2012 року.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 27.12.2012 року він звернувся з призначенням йому пенсії за вислуги років, як робітнику локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах , згідно до п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч.2 розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 23.01.2013 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі надіслано йому рішення комісії №2 від 04.01.2013 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років через відсутність необхідного стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, тривалістю не менше 12 років 6 місяців. Прийняте комісією рішення є помилковим і незаконним, яке грубо порушує його право на пенсію за вислугу років, оскільки він в період з 06.01.1984 року по 20.09.2000 року працював на посаді старшого регулювальника швидкості руху вагонів, що складає 16 років 08 місяців 15 днів стажу. Працюючи на зазначеній посаді позивач фактично виконував ту саму роботу, що регулювальники швидкості руху вагонів. Крім основної роботи на нього покладалися і додаткові організаційні обов'язки.
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення № 2 від 04.01.2013 року комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням, перерахунком та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства про пенсійне забезпечення про відмову ОСОБА_1 у призначення пенсії за вислугу років. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, період роботи на посаді старшого регулювальника швидкості руху вагонів з 06.01.1984 року по 20.09.2000 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що приймаючи рішення № 2 від 04.01.2013 року про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, посадові особи відповідача діяли всупереч Конституції України та законодавству, яке регулює порядок призначення пенсій, необгрунтовно, без врахування всіх обставин, що маю значення для прийняття рішення, а тому воно підлягає скасуванню.
Не погодившись з вищенаведеною постановою, Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання представників осіб, що беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 27.12.2012 року позивач звернувся з призначенням йому пенсії за вислугу років, як робітнику локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах , згідно до п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч.2 розділу ХV Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом управлінням Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі від 23.01.2013 року № 491/02-10-2г позивачу надіслано Рішення комісії №2 від 04.01.2013 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років через відсутність необхідного стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, тривалістю не менше 12 років 6 місяців(а.с.8-9). Таке рішення комісія мотивувала тим, що стаж його роботи в період з 06.01.1984 року по 20.09.2000 року на посаді старшого регулювальника швидкості руху вагонів не дає підстав включити до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, оскільки ця посада не включена в перелік посад і професій, затверджених Постановою КМ України від 12.10.1992 року №583.
З наявної в матеріалах справи довідки №1539 від 03.12.2012 року, виданої станцією Ковель Рівненської дирекції залізничних перевезень, слідує, що позивач з 06.08.1978 року по 20.09.2000 року працював на посаді башмачника, регулювальна швидкості руху вагонів, старшого регулювальника швидкості руху вагонів(а.с.13). В даній довідці вказано, що професія регулювальника, старшого регулювальника швидкості руху вагонів безпосередньо здійснює організацію перевезень і забезпечує безпеку руху на залізничному транспорті, тому дає право на оформлення пенсій за вислугу років ст.55 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачено Списком професій і посад, затверджений Постановою КМУ №583 від 12.10.1992 року, наказом міністра соціального захисту населення №197 від 29.12.1993 року.
Відповідно до п. "а" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення" до списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років затвердженого передбачені такі професії і посади робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті:
Бригадири магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій та штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів;
Електромонтери і електромеханіки контактної мережі магістральних залізниць;
Кондуктори вантажних поїздів;
Кочегари паровозів і парових кранів на залізничному ходу;
Майстри (шляхові, мостові, тунельні) магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів;
Машиністи автомотрис і мотовозів;
Машиністи і помічники машиністів паровозів і парових кранів на залізничному ходу;
Машиністи і помічники машиністів тепловозів;
Машиністи і помічники машиністів електровозів;
Машиністи і помічники машиністів дизель-поїздів;
Машиністи і помічники машиністів електропоїздів (секцій);
Машиністи-інструктори локомотивних бригад;
Механіки рефрижераторних поїздів (секцій);
Монтери колії магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів;
Оглядачі вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу;
Оглядачі-ремонтники вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу;
Поїзні диспетчери і старші поїзні диспетчери;
Регулювальники швидкості руху вагонів;
Ремонтники штучних споруд магістральних залізниць на дільницях з інтенсивним рухом поїздів;
Складачі поїздів;
Слюсарі по ремонту рухомого складу магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу;
Чергові по станціях позакласних і 1 класу, зайняті прийманням відправленням і пропусканням поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом;
Чергові та оператори сортувальних гірок на станціях позакласних і 1 класу.
З трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачається, що останній працював на станції Ковель Львівської залізниці башмачником, регулювальником швидкості руху вагонів, старшим регулювальником швидкості руху вагонів з 06.09.1978 року по 20.09.2000 року(а.с19-20).
Згідно роз'яснення "Про деякі питання призначення пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років" №25 від 18.11.1992 року Міністерства соціального забезпечення України. - відповідно до ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають зазначені в ній категорії працівників згідно з затвердженими Кабінетом Міністрів України переліками і списками. Якщо в ці переліки і списки включені професії та посади під загальною назвою, то правом на пенсію за вислугу років користуються працівники всіх найменувань по цих професіях та посадах, тобто старші, головні, провідні, а також помічники.
Таким чином, позивач, працюючи на зазначеній посаді він фактично виконував ту саму роботу, що регулювальники швидкості руху вагонів, виконував роботу яка дає право на пенсію за вислугу років.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посади башмачника, регулювальника швидкості руху вагонів, старшого регулювальника швидкості руху вагонів відносяться до професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, та період роботи на вказаній посаді підлягає зарахуванню в трудовий стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбаченої ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Тому, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт роботи ОСОБА_1 башмачником, регулювальником швидкості руху вагонів, старшим регулювальником швидкості руху вагонів протягом спірного періоду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову з задоволенні позовних вимог зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що позовні вимоги про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у відповідності до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дня звернення з письмовою заявою про призначення пенсії, підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області призначити ОСОБА_1 вищевказану пенсію з дня звернення з письмовою заявою про призначення пенсії.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову слід частково скасувати, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області задовольнити частково.
Постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 лютого 2013 року у справі № 159/599/13-а в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у відповідності до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дня звернення з письмовою заявою про призначення пенсії - скасувати та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у відповідності до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 27.12.2012 року.
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий О.Б.Заверуха
Судді О.М. Гінда
В.В. Ніколін