17 лютого 2015 р. Справа № 876/12079/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,
представника відповідача Токар В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-
18.02.2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася в суд з адміністративним позовом до Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції в якому просила визнати дії відповідача щодо проведення перевірки позивача згідно акту перевірки від 12.11.2010 року неправомірними та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних санкцій від 22.11.2010 року № 0001512310.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем за наслідками проведеної перевірки, оформленої Актом за №655/09/19/23/НОМЕР_2 від 12.11.2010 року, встановлено порушення пунктів 12, 13 статті 3, пунктів 6, 8 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку, зокрема невідображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у книзі обліку та доходів і витрат (сума вартості і товарів, отриманих для їх продажу становить 2081,25 гривень). Внаслідок виявлених порушень відповідачем винесено рішення №0001512310 від 22.11.2010 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 4592,00 грн., що на думку позивача є неправомірним.
21.02.2011 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовні вимоги в частині скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001512310 від 22.11.2010 року залишено без розгляду, в зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
09.03.2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ухвалу суду першої інстанції в частині позовних вимог про скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 22.11.2010 року № 0001512310 оскаржила, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана ухвала є незаконною і необґрунтованою, просила її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністратвиного суду від 21 травня 2013 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.02.2011 року про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог у справі № 2а-639/11/0970 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року в задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції в Тисменицькому районі про визнання неправомірними дій щодо проведення перевірки 12.11.2010 року, відмовлено.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 постанову суду першої інстанції оскаржила, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністратвиного суду від 26 вересня 2012 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року у справі 2а-639/11/0970 - без змін.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року в задоволенні адміністративного позову про скасування рішення про застосування штрафних санкцій відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що допущені позивачем порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку, зокрема невідображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у книзі обліку та доходів і витрат (сума вартості і товарів, отриманих для їх продажу становить 2081,25 гривень), є підставою до застосування фінансових санкцій в розмірі, передбаченому законом.
Не погодившись з вищенаведеною постановою, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову якою адміністративний позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.11.2010 року службовими особами ДПА в Івано-Франківській області на підставі направлення №772 від 08.10.2010 року проведено перевірку магазину, що розташований за адресою: вул. Марковецька, 53, с. Черніїв, Тисменицький район, Івано-Франківська область, за дотриманням порядку проведення розрахунків за продані (отримані) товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт №655/09/19/23/НОМЕР_2(а.с.54-55).
Перевіркою виявлено порушення позивачем пунктів 12, 13 статті 3, статті 6, 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій; порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку, зокрема невідображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у книзі обліку доходів і витрат (сума вартості товарів, отриманих для їх продажу становить 2081,25 грн.).
На підставі виявлених порушень, відповідачем винесено рішення форми «С» №0001512310 від 22.11.2010 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 4592,00 грн., (а.с.59).
Відповідно п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
Згідно з ст. 2 цього Закону місце проведення розрахунків - це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо сплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Для забезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій у разі, якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій, відповідно до пп. 4.5 "Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги)", затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за № 107/5298, внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через реєстратор розрахункових операцій з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція "службове внесення" використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.
З акту перевірки вбачається, що на місці, де проводилась перевірка, знаходився реєстратор розрахункових операцій типу MINI 500.02 МЕ (фіскальний номер № 0913000779).
Сума готівкових коштів, яка знаходилась на місці проведення розрахунків становила 140,00 грн., а сума коштів, проведена через вказаний реєстратор - 54,25 грн. Таким чином невідповідність готівкових коштів склала 85,75 грн.
Як вбачається із змісту зазначених вище правових норм, в місці проведення розрахунків повинні зберігатись лише готівкові кошти, отримані за реалізовані товари (надані послуги), сума яких повинна відповідати сумі коштів, зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, і забороняється зберігання будь-яких інших готівкових коштів незалежно від їх походження та призначення.
Крім цього, з акту перевірки слідує та не заперечується позивачем в апеляційній скарзі, що вона перебувала на загальній системі оподаткування.
Відповідно до вимог пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону облік товарних запасів фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що обов'язок ведення обліку товарних запасів не міг бути покладений на ФОП, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (чинного на час виникнення спірних відносин).
Натомість ФОП, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону № 265/95-ВР були зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення №0001512310 від 22.11.2010 року, яким застосовано до позивача фінансові санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, в розмірі 4592,00 грн., прийнято з дотриманням норм чинного законодавства України та є правомірним.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 11.06.2013 року у справі № 21-147а13.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року у справі № 809/1869/13-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий О.Б.Заверуха
Судді О.М. Гінда
В.В. Ніколін