05 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
суддів: Кадєтової О.В., Ізмайлової Т.Л., Кузнєцова В.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Черкаська обласна дитяча лікарня» Черкаської обласної ради про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 18 листопада 2014 року,
У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до наказу № 77-ОС від 30 вересня 2011 року вона була прийнята рентгенолаборантом в рентгенологічне відділення комунального закладу «Черкаська обласна дитяча лікарня», а 12 серпня 2014 року наказом № 17-ОС звільнена з займаної посади згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України - за станом здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи.
Вважає, що причини її звільнення, які наведені в наказі з посиланням на п. 2 ст. 40 КЗпП України, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки у висновку від 18 квітні 2014 року лікарсько-консультативної комісії НКП «Четверта Черкаська міська поліклініка» Черкаської міської ради зазначено, що з поставленим ЛКК їй діагнозом вона, у відповідності до п. 5.1 Додатку № 4 Наказу МОЗ України № 246, придатна до роботи рентгенологом з впливом іонізуючого випромінювання.
Крім того, всупереч ч. 2 ст. 40 КЗпП України відповідачем не було запропоновано їй роботу в лікарні, яку вона могла б виконувати з постановленим ЛКК діагнозом.
Також вказувала, що згоду на її звільнення первинна профспілкова організація комунального закладу «Черкаська обласна дитяча лікарня» Черкаської обласної ради надала 01 липня 2014 року, а наказ про її звільнення було видано лише 12 серпня 2014 року, тобто вже після закінчення місячного строку.
Так як з 12 серпня 2014 року вона не працює, відповідно, строк, що сплив із зазначеної дати до дня поновлення її на роботі вважається вимушеним прогулом, а середній заробіток за час вимушеного прогулу на день пред'явлення позову становить 3 233,93 грн, з огляду на що позивач просила суд поновити її на посаді рентгенолога в рентгенологічному відділенні Комунального закладу «Черкаська обласна дитяча лікарня» Черкаської обласної ради, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 серпня 2014 року до дня поновлення на роботі, який на день пред'явлення позову становить 3 233,93 грн.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 18 листопада 2014 року, в задоволені позову відмовлено.
У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що підстави для скасування судових рішень відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 відповідає вимогам законодавства, та проведено відповідно до чинного законодавства, так як за своїм станом здоров'я позивач не могла виконувати трудові обов'язки за займаною посадою рентгенолаборанта, а від іншої роботи вона відмовилась.
Доводи касаційної скарги, перевірені вивченням матеріалів справи, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи було неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.
Згідно з ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення судового рішення без змін, оскільки судом першої та апеляційної інстанцій не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, керуючись ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 18 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Кадєтова
Т.Л. Ізмайлова В.О. Кузнєцов