16 лютого 2015 року ( 16 год. 15 хв.)Справа № 808/448/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Максименко Л.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Приймака Є.О.,
та представників
від позивача: ОСОБА_1, НОМЕР_1 від 07.12.1996
від відповідача: Шевченко Ю.В., довіреність № 14564/10/10-017 від 17.12.2014
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою: ОСОБА_1, м. Запоріжжя
до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, м. Запоріжжя
про: визнання неправомірними дії, скасування висновку та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо складання висновку від 05.01.2015 № 184/10/08-28-17-02 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» в частині встановлення недостовірності даних про нерухоме майно та невідповідності даних про вартість майна;
- скасувати висновок Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 05.01.2015 № 184/10/08-28-17-02 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» в частині встановлення недостовірності даних про нерухоме майно та невідповідності даних про вартість майна;
- зобов'язати відповідача внести зміни до висновку від 05.01.2015 № 184/10/08-28-17-02 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» щодо відсутності недостовірності відомостей про майно та відсутності невідповідності інформації про вартість майна.
В обґрунтування позову посилається на те, що нею добросовісно виконано обов'язок щодо декларування майна, доходів та витрат, як це визначено статтею 12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», шляхом зазначення у декларації за 2013 рік належного позивачці майна - квартири. Вказує, що на фізичну особу не покладено обов'язок контролю за достовірністю відомостей, які відображаються у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вважає, що єдине, в чому була допущена помилка при заповненні декларації, це те, що було вказано на належність квартири в частині позивачу, а в іншій частині її половини - чоловіку. Позивач вказує, що це викликано відсутністю достатнього рівня юридичної обізнаності у сфері відносин правоволодіння, у зв'язку із чим ОСОБА_1 була впевнена, що майно, придбане у шлюбі, належить подружжю у рівних частинах. Тому, декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік заповнена шляхом запису половини площі квартири на юридичного власника - ОСОБА_1, а інша на фактичного - її чоловіка. Стверджує, що з цього приводу нею надавались до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя письмові пояснення, які всупереч вимогам п. 28 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», не були прийняті контролюючим органом до уваги. Крім того, вважає необґрунтованим висновок податкового органу про встановлену у висновку невідповідність вартості майна (квартири) доходам, отриманим позивачем із законних джерел.
У судовому засіданні позивач підтримав вимоги з підстав, викладених вище, наполягає на задоволенні позову.
Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 09.02.2015 вих. № 2205/10/10-017 посилається на те, що у ході перевірки достовірності відомостей, щодо наявності майна (майнових прав) та відповідності вартості майна (майнових прав), зазначеного у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, набутого за час перебування на посадах, зазначених у п. 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про очищення влади» доходам, отриманим із законних джерел ОСОБА_1 було виявлено недостовірність та/або невідповідність у розділі ІІІ декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, а саме відомостей про нерухоме майно - квартиру. Зазначає, що із наданих ОСОБА_1, на письмовий запит контролюючого органу, правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1, встановлено, що остання в повному обсязі належить позивачу, а не як відображено у декларації лише Ѕ частини від загальної площі. Вказує, що оскільки ім'я чоловіка позивача ніде у технічних документах на квартиру не зазначено, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, у висновку про результати достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна, набутого за час перебування на посадах, зазначених у п. 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1 Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 ніде не було роз'яснено, на які кошти придбано нерухоме майно (квартира). В свою чергу згідно відомостей з ЦБД доходу не вистачило б щоб придбати квартиру самостійно. Стверджує, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя було враховано занижену на половину площу квартири, відповідно й суму на придбання цієї квартири теж занижено на половину. У зв'язку із цим, вартість майна (майнових прав), вказаного (вказаних) ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, зазначених у п. 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про очищення влади», не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.
В судовому засіданні 16.02.2015 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.
З 16 жовтня 2014 року набув чинності Закон України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року № 1682-VII (далі - Закон, Закон № 1682-VII).
Відповідно до ст. 1 даного Закону очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах верховенства права та законності; презумпції невинуватості; індивідуальності відповідальності та гарантування права на захист.
Очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 3,4 ст. 1 Закону № 1682-VII протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
Особи, зазначені у частинах третій, п'ятій - сьомій статті 3 цього Закону, не можуть обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), протягом п'яти років з дня набрання чинності відповідним рішенням суду.
Заборона, передбачена частиною третьою або четвертою цієї статті, може застосовуватися до особи лише один раз (ч. 5 ст. 1 Закону № 1682-VII).
У ст. 2 Закону № 1682-VII передбачено перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрація) та її критерії, згідно до яких заборона розповсюджується на такі посади, зокрема, інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування та осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у пунктах 1-10 цієї частини.
Частиною 8 ст. 3 Закону № 1682-VII передбачено, що заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом від 31.05.2013 була призначена на посаду головного державного інспектора відділу медіа-супроводження інформаційно-комунікаційного управління ГУ Міндоходів у Запорізькій області. У зв'язку із проведенням реорганізації ГУ Міндоходів у Запорізькій області шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Запорізькій області, наказом ГУ ДФС у Запорізькій області від 03.11.2014 № 15-о позивач була призначена шляхом переведення на посаду головного державного інспектора відділу інформаційної політики управління комунікацій ГУ ДФС у Запорізькій області.
Відповідно до п. 49 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 № 563 (далі - Порядок № 563) у разі призначення особи на іншу посаду в межах одного органу державної влади (у тому числі в разі призначення особи з територіального органу в апарат центрального органу виконавчої влади і навпаки) чи органу місцевого самоврядування, призначення в порядку переведення на посаду з одного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування до іншого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, призначення в порядку переведення особи, яка перебуває на посаді в органі державної влади, що припиняється, на посаду до іншого органу державної влади, до якого переходять повноваження та функції органу державної влади, що припиняється, проводиться перевірка у строки та в порядку, визначені пунктами 41-47 цього Порядку.
Відповідно до п. 4 Порядку № 563 організація проведення перевірки покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стовно якої проводиться перевірка.
Пунктом 46 Порядку № 563 керівник органу не пізніше ніж на третій день після призначення особи на посаду, передбачену підпунктами 1-10 пункту 2 цього Порядку (крім посади судді), одночасно надсилає до органів перевірки у порядку, передбаченому пунктами 17-19 цього Порядку, запити.
Згідно з п. 19 Порядку № 563 запит про проведення перевірки достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідності вартості майна (майнових прав), зазначеного (зазначених) у декларації, поданій особою, яка підлягає перевірці, за минулий рік, набутого (набутих) за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел, надсилається до ДФС разом з копією декларації особи, яка підлягає перевірці, засвідченою кадровою службою органу, в якому проводиться перевірка.
ДФС проводить перевірку в порядку, визначеному Мінфіном (п. 20 Порядку № 563).
Процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган) перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» (далі - відомості), зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади» (далі - Закон), у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік (далі - декларація), за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначено Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.11.2014 № 1100 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.11.2014 за № 1385/26162 (далі - Порядок № 1100).
Пунктом 3 Порядку № 1100 визначено, що загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки включає такі складові:
1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;
2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації;
3) проведення перевірки, що фактично полягає в:
аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;
порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;
порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел;
4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;
5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;
6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», за встановленою формою (далі - висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.
Судом з'ясовано, що під час проведення перевірки, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області отримано від Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформаційну довідку від 10.12.2014, згідно якої записи відносно права власності ОСОБА_1 у реєстрі відсутні.
Листом від 06.12.2014 № 5304/8/08-28-17022 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області направило на адресу ОСОБА_1 запит «Про надання пояснень та їх документального підтвердження».
На виконання вимог контролюючого органу, 24.12.2014 ОСОБА_1 надані письмові пояснення із правоустановчими документами на квартиру АДРЕСА_1.
05.01.2015 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області складено висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» № 184/10/08-28-17-02 відносно ОСОБА_1
У висновку зазначено, що за результатами проведеної перевірки, з урахуванням письмових пояснень ОСОБА_1 та підтверджуючих документів встановлено, що ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, зазначених у п. 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1 А саме, у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік у розділі ІІ відомості про нерухоме майно (квартири) за адресою: АДРЕСА_1 загальна площа квартири вказана у декларації - 34,09 кв.м., а згідно, наданого ОСОБА_1 під час перевірки договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за № 56788 (серія бланку АЕВ № 859132) від 18 серпня 2011 року, квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 з загальною площею - 68,18 кв.м., яка в повному обсязі належить ОСОБА_1
За результатами проведеної перевірки з урахуванням письмових пояснень ОСОБА_1 та підтвердних документів також встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного (вказаних) ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел.
Однак, суд не погоджується із таким висновком контролюючого органу з огляду на наступне.
Відповідно до п. 6 Порядку № 1100 для перевірки використовуються дані, що зазначені у відповідних розділах декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також дані про фізичних осіб, які включаються до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інформаційної системи «Податковий блок», зокрема про: джерела отримання доходів; об'єкти оподаткування; суму нарахованих та/або виплачених доходів.
Отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації.
За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації.
Наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо вартість такого майна (майнових прав) перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел.
Із наданих позивачем та долучених до матеріалів справи копій правоустановчих документів на квартиру АДРЕСА_1 встановлено, що остання придбана ОСОБА_1 (покупець) на підставі договору купівлі-продажу квартири від 18.08.2001 у ОСОБА_4 (продавець).
Згідно технічного паспорту загальна площа квартири АДРЕСА_1, становить 68,18 кв.м.
В той же час, ОСОБА_1, заповнюючи позицію 25 Розділу ІІІ «Відомості про нерухоме майно» Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік припустилася помилки, зазначивши про те, що їй належить квартира у АДРЕСА_1 загальною площею 34,09 кв.м.
При цьому слід відзначити, що решту загальної площі квартири у розмірі 34,09 кв.м. ОСОБА_1 записала у позицію 31 Розділу ІІІ пункт Б «Майно, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування членів сім'ї декларанта».
З усних та письмових пояснень ОСОБА_1 (від 24.12.2014) судом встановлено, що квартира у АДРЕСА_1 придбана позивачем під час перебування у шлюбі з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
В свою чергу, ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Тому, ОСОБА_1 розподіливши загальну площу квартири, що юридично оформлена на неї як власника, пропорційно в рівних частинах між собою та чоловіком, припустилась методологічної помилки здійснення записів у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік.
В той же час, суд вважає, що позивач у повному обсязі виконав свій обов'язок щодо декларування об'єкту нерухомості - квартири АДРЕСА_1, зокрема і в частині повноти такого декларування.
Більш того, письмовими поясненнями та наданими правоустановчими документами на квартиру, які є обов'язковими для контролюючого органу, ОСОБА_1 усунула вказані розбіжності.
Тому, підстави вважати, що в даному випадку мала місце недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, відсутні.
Також безпідставним та необґрунтованим суд вважає висновок контролюючого органу щодо невідповідності вартості майна (майнових прав) - квартири, вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Відповідно до п. 3 договору купівлі-продажу квартири від 18.08.2001 продаж (та відповідно придбання) квартири здійснено за ціною 24 000 грн.
Як зазначено у письмових поясненнях ОСОБА_1 та підтверджено нею у судових засіданнях, кошти на придбання квартири АДРЕСА_1 є власними заощадженнями позивача та її чоловіка.
В даному випадку, суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в установленому законом порядку не доведених факт використання позивачем для купівлі квартири грошових коштів, отриманих із незаконних джерел.
Доходи чоловіка позивача контролюючим органом не досліджувались, оскільки це виходить за межі наданих відповідачу повноважень. Однак, вказане не спростовує твердження позивача про спільність сімейних заощаджень.
При цьому, посилання відповідача на інформацію з ЦБД щодо розміру отриманого доходу суд вважає безпідставним, оскільки згідно трудової книжки позивача остання розпочала власну трудову діяльність з 30.09.1985. В той час як контролюючий орган приймає до уваги доходи, отримані позивачем лише за час перебування на державній службі, а саме з 1998 року.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених
статтею 72 цього Кодексу.
Під час розгляду справи по суті відповідачем не доведено в установлений законом спосіб законність та обґрунтованість висновку про недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, зазначених у п. 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1, а також наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
У зв'язку із викладеним, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати висновок Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 05.01.2015 № 184/10/08-28-17-02 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади».
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача зі складання висновку від 05.01.2015 № 184/10/08-28-17-02 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», суд відмовляє, оскільки складання такого висновку є обов'язком контролюючого органу відповідно до закону.
Оскільки судом задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування висновку ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 05.01.2015 № 184/10/08-28-17-02 суд відмовляє у задоволені позову щодо зобов'язання відповідача внести зміни до висновку від 05.01.2015 № 184/10/08-28-17-02.
Відповідно до частини третьої статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання неправомірними дії, скасування висновку та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати висновок Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 05.01.2015 № 184/10/08-28-17-02 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 24,36 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.Я. Максименко