18 лютого 2015 року м. Київ К/800/25124/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.
суддів Гончар Л.Я., Чалого С.Я.
за участю:
секретаря Зубенка Д.В.
представника позивача неприбуття
представника відповідача Корчинської М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року
у справі № 808/1810/13-а
за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»
до Запорізької митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області
про скасування рішень та стягнення суми
У лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької митниці та Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування картки відмови від 14.08.2012 № 112030000/2/00454 та рішення про коригування митної вартості від 14.08.2012 № 112030000/2012/000251/2, стягнення переплати ввізного мита у сумі 24 055,82 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.03.2013 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 рішення суду першої інстанції скасовано частково та прийнято нове рішення - про часткове задоволення позову.
Скасовано картку відмови від 14.08.2012 № 112030000/2/00454, рішення про коригування митної вартості від 14.08.2012 № 112030000/2012/000251/2.
У задоволені решти позову відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову, ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» оскаржило його у цій частині у касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині з мотивів порушення цим судом норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення в цій частині - про задоволення позову.
Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Як установлено судами попередніх інстанцій, на підставі контракту з фірмою «Otto Wolff Handelsgesellschaft mbH», Дюссельдорф, Німеччина, (Продавець), Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна», ввозив на територію України вогнетривку цеглу у картонних коробках.
Вироби використовуються для футеровки сталеплавильних агрегатів. Виробник: Magnesita Refractories GmbH, країна виробництва - DE.
Для проведення митного оформлення поставленого позивачем товару - вогнетривка цегла, 13.08.2012 до митного органу подана ВМД №112030000/2012/015843.
З ВМД позивачем була подана ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Під час подання ВМД № 112030000/2012/015843 позивачем на підставі статті 53 Митного кодексу України задекларовані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 09.11.2011 № 13111197, специфікація від 05.04.2012 № 26, рахунок - фактура (інвойс) від 23.07.2012 № 4200117571, пакувальний лист, ПП №112000000/2012/905854, Сертифікат походження, СMR, транспортний рахунок, калькуляція, рахунок - фактура (інвойс) від 23.07.2012 № 4200117572, пакувальний лист, ПП № 112000000/2012/905798, Сертифікат походження, СMR, транспортний рахунок, калькуляція, рахунок - фактура (інвойс) від 23.07.2012 № 4200117573, пакувальний лист, ПП №112000000/2012/905773, Сертифікат походження, СMR, транспортний рахунок, калькуляція, рахунок - фактура (інвойс) від 23.07,2012 № 4200117574, пакувальний лист, ПП №112000000/2012/905793, Сертифікат походження, СMR, транспортний рахунок, калькуляція, рахунок - фактура (інвойс) від 23.07.2012№ 4200117575, пакувальний лист, ПП №112000000/2012/905853, Сертифікат походження, СMR, транспортний рахунок, калькуляція, рахунок - фактура (інвойс) від 23.07,2012 № 4200117578, пакувальний лист, ПП №112000000/2012/905794, Сертифікат походження, СMR, транспортний рахунок, калькуляція, лист від 18.07.2012 № 121-76, лист від 23.07.2012 №171-438, лист від 24.07.2012 №/171-441, сертифікат якості та інші документи, про що свідчить їх декларування (гр. 44 ВМД та доповнення до декларації ф. МД-6).
Під час митного контролю митним органом у позивача витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме:
договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість, яких визначається;
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;
виписку з бухгалтерської документації;
специфікації, прейскуранти, прайс-листи виробника товару;
про що письмово зазначено у декларації митної вартості.
Як зазначено митним органом під час витребовування додаткових документів, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості були наявні наступні розбіжності в поданих до митного оформлення документах:
у транспортних документах (CMR) не зазначено географічну назву місця доставки,
на момент митного оформлення експортна декларація країни відправника відсутня.
Запис про ознайомлення представником декларанта зроблено 14.08.2012, того ж дня зроблений запис про неможливість надання зазначених документів.
Також 14.08.2012 декларантом позивача подана службова записка № 121-766 з обґрунтуванням щодо витребуваних документів, згідно з якою декларант не мав наміру подавати додаткові документи.
У зв'язку з не наданням декларантом витребуваних документів митний орган прийняв рішення від 14.08.2012 № 112030000/2012/000251/2 про коригування заявленої митної вартості товарів.
Зазначене рішення обґрунтовано тим, що заявлено неповні відомості про митну вартість товарів відповідно до вимог статті 54 Митного кодексу України, декларант відмовився від надання додаткових документів згідно зі статтею 53 Митного Кодексу України, що підтверджують митну вартість; у митного органу наявна інформація щодо митної вартості подібних товарів на рівні 1,1685 eur/кг для товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, при визначенні митної вартості товару митним органом проводились консультації з декларантом.
Крім того, рішення про визначення митної вартості товарів містить висновки митного органу про неможливість визначення митної вартості шляхом послідовного застосування першого методу, у зв'язку з відмовою декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а також про неможливість використання за наслідками проведених консультацій з декларантом методів №2а, 2б через відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними/подібними товарами, у зв'язку з чим митна вартість товарів визначена з урахуванням наявної у митного органу інформації щодо вартості товарів за цінової інформації ЄАІС ДМСУ та застосовано резервний метод (№ 2 ґ)
Витяг з ЄАІС ДМСУ з відомостями про митне оформлення товару за кодом товару 6902100000, описом товару, його митною вартістю долучений до матеріалів справи.
Відповідно до витягу з Єдиної Автоматизованої Інформаційної Системи Держмитслужби та копії ВМД від 13.08.2012 № 112030000/2012/015843, яка подавалась позивачем до митного оформлення товару, при визначенні митної вартості товару вогнетривкої цегли, митним органом враховано інформацію про митну вартість товару з тієї ж країни, експорт з якої за часом збігається з часом експорту оцінюваних товарів, що міститься у ВМД від 14.08.2012 №112030000/2012/015908, митна вартість за якою визнана митним органом.
14.08.2012 ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна» видано картку відмови у митному оформленні товару № 112030000/2/00454 за поданою ВМД.
14.08.2012 позивач подав митному органу нову ВМД № 112030000/2012/015908, яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем».
Платежі за ВМД № 112030000/2012/015908 з ввізного мита становлять на 24 055,82 грн. більше, ніж за раніше поданою позивачем ВМД.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» переплати ввізного мита у сумі 24 055,82 грн., суд апеляційної інстанції виходив з того, що до ухвалення рішення по суті спору у митниці не було підстав (звернення, невирішеної заяви тощо) для прийняття відповідного рішення про повернення митних платежів, надмірно сплачених до бюджету.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується зі вказаним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 24 Митного кодексу України (у редакції від 13.03.2012) кожна особа має право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Визначення того, що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у МК немає. Але воно міститься в податковому законодавстві.
Відповідно до пункту 27 частини першої статті 4 Митного кодексу України поняттям «митні платежі», з-поміж іншого, охоплюється ПДВ із ввезених на митну територію України товарів (продукції). Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, правила якого застосовуються до відносин, пов'язаних зі справлянням митних платежів, як надміру сплачені грошові зобов'язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Митне та податкове законодавство не містить переліку причин, через які може статися помилкова та/або надмірна сплата сум платежів. Оскільки визначення розміру (суми) митних платежів здійснюється шляхом дій над кількісними числовими показникам (одиницями) виміру, не виключено, що операції з ними з якихось причин можуть призвести до неправильного (хибного) розрахунку чи обчислення сум платежів. Важливо, що в основі таких дій не було умисних протиправних дій суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана із визначенням і справлянням митних платежів.
Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.
Так, згідно із частинами першою-четвертою статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (далі - БК) та Податкового кодексу України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.
Відповідно до пунктів 43.1- 43.5 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Контролюючий орган не пізніше, ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви, готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Відповідно до пункту 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 під № 1097/14364; далі - Порядок повернення коштів) цей Порядок на виконання вимог статті 43 ПК визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.
Згідно з абзацами першим, другим, дванадцятим пункту 1, пунктами 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення коштів для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.
Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.
Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.
Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом ДМСУ, Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147 (далі - Порядок взаємодії), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом ДМСУ.
Згідно з пунктом 1 Порядку взаємодії взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися правилами цього Порядку.
Пунктами 2, 3 Порядку взаємодії передбачено, що повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.
Платник подає заяву про повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету та інших платежів відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку повернення коштів.
Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.
Відповідно до Порядку взаємодії основною умовою повернення коштів є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.
Згідно з частиною другою статті 45 БК центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 ПК України і статті 45 БК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов'язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі №21-207а14.
Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Ураховуючи те, що судом апеляційної інстанції установлено недотримання ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» Порядку повернення коштів, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок цього суду щодо передчасності та необгрунтованості позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача переплати ввізного мита у сумі 24 055,82 грн., а тому відсутності підстав для їх задоволення.
Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними норми права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року в цій справі в частині відмови у задоволенні позову залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
(підпис)
К.В. Конюшко
Судді
(підпис)
Л.Я. Гончар
(підпис)
С.Я. Чалий
Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель