"11" лютого 2015 р. м. Київ К/800/17472/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів при секретарі судового засідання за участю представника Державної реєстраційної служби України Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г., Руденко Н.В., Любенської А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги публічного акціонерного товариства «Очаківський рибоконсервний комбінат» та Державної реєстраційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Очаківський рибоконсервний комбінат» до Державної реєстраційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -
Публічне акціонерне товариство «Очаківський рибоконсервний комбінат» (далі - ПАТ «Очаківський рибоконсервний комбінат») пред'явило позов до Державної реєстраційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 21 червня 2013 року № 3366885, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєвим О.О.; зобов'язання Державної реєстраційної служби України здійснити державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс - нерухоме майно Очаківського рибоконсервного комбінату, що розташований по вулиці Червоних Партизан, 9 у місті Очакові Одеської області за ПАТ «Очаківський рибоконсервний комбінат».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва 27 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення від 21 червня 2013 року № 3366885, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєвим О.О.; зобов'язано Державну реєстраційну службу України повторно розглянути заяву ПАТ «Очаківський рибоконсервний комбінат» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 травня 2013 року за реєстраційним №1388799.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів, скаржники оскаржили їх.
У касаційній скарзі Державна реєстраційна служба України, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі ПАТ «Очаківський рибоконсервний комбінат», посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.
Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга Державної реєстраційної служби України підлягає задоволенню, а касаційна скарга ПАТ «Очаківський рибоконсервний комбінат» задоволенню не підлягає.
Судами встановлено, що 31 травня 2013 року ПАТ «Очаківський рибоконсервний комбінат» звернулося до Реєстраційної служби Очаківського міського управління юстиції Миколаївської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на цілісний майновий комплекс, розміщений по вулиці Червоних Партизан, 9 у місті Очакові Одеської області.
До заяви було додано свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс, що знаходиться по вулиці Червоних Партизан, 9 у місті Очакові Одеської області; витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05 вересня 2008 року (оригінал та копія); статут ПАТ «Очаківський рибоконсервний комбінат» (оригінал та копія); виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (оригінал та копія).
В якості правовстановлюючого документа на об'єкт позивачем подано Свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс - нерухоме майно Очаківського рибоконсервного комбінату, розташованого по вулиці Червоних Партизан, 9 у місті Очакові Одеської області, що видано позивачу на підставі рішення виконкому Очаківської міської ради «Про визнання права власності» від 10 серпня 2000 року № 141.
Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєвим О.О. 21 червня 2013 року прийнято рішення № 3366885, яким ПАТ«Очаківський рибоконсервний комбінат» відмовлено у державній реєстрації права власності на підставі пунктів 16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22 червня 2011 року та статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у зв'язку з тим, що документи, подані для проведення державної реєстрації прав, не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, прийшов до висновку про протиправність рішення про відмову в державній реєстрації прав та обтяжень, оскільки воно є невмотивованим та зазначив, що у вказаному рішенні визначено нормативну підставу для відмови в державній реєстрації, але відповідачем не обґрунтовано, які саме фактичні порушення призвели до прийняття оскаржуваного рішення.
Відмовляючи в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію права власності, суд першої інстанції, пославшись на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, прийшов до висновку, що суд не може підміняти інший орган державної влади, перебирати на себе повноваження та вирішувати питання, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився та залишив постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 27 вересня 2013 року без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій частково не погоджується із огляду на наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01 липня 2004 року (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1952) визначено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямовано на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Відповідно до статті 4 Закону № 1952 обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Згідно пункту 1 частини 1, частин 3, 4 статті 9 Закону № 1952 Державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);
відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;
наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.
Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Статтею 15 Закону № 1952 передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Відповідно до підпункту 3 пункту 12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі - Порядок № 703), під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.
Згідно пункту 31 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27-30 цього Порядку, подає документ, що підтверджує факт надання згоди іпотекодержателем або органом державної податкової служби на відчуження або інше визначення юридичної долі нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі.
Як вбачається із матеріалів справи під час розгляду заяви позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на цілісний майновий комплекс, розміщений по вулиці Червоних Партизан, 9 у місті Очакові Одеської області державним реєстратором було встановлено, що нерухоме майно зареєстроване за іншим власником, а також заявником не подано документу, що підтверджує факт надання згоди іпотекодержателем на відчуження або інше визначення юридичної долі нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці.
Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону № 1952 передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Із системного аналізу вказаних норм колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєв О.О., прийнявши рішення від 21 червня 2013 року № 3366885, яким відмовив у державній реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс - нерухоме майно Очаківського рибоконсервного комбінату, що розташований по вулиці Червоних Партизан, 9 у місті Очакові Одеської області за ПАТ «Очаківський рибоконсервний комбінат», діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки позивачем подано не всі документи відповідно до Порядку № 703.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанції прийшли до неправильного висновку про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 21 червня 2013 року № 3366885 та зобов'язання Державної реєстраційної службу України повторно розглянути заяву ПАТ «Очаківський рибоконсервний комбінат» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 травня 2013 року за реєстраційним №1388799.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи, однак при ухваленні рішень було допущено порушення норм матеріального права, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 220, 221, 229, 230, 232 КАС України, -
Касаційну скаргу Державної реєстраційної служби України задовольнити.
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Очаківський рибоконсервний комбінат» залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 27 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Очаківський рибоконсервний комбінат» до Державної реєстраційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: